ВИДАТНІ ПОСТАТІ ХЕРСОНЩИНИ
Давні часи (до 1917 року)
ГРАБЕНКО АНДРІЙ МИХАЙЛОВИЧ
 |
|
[1857-1932] |
Андрій Михайлович Грабенко (псевдонім Андрій Конощенко) народився 13 жовтня 1857 р. в с.Обознівка Кіровоградської області у родині колишніх селян-кріпаків.
Закінчив реальне училище, навчався у Петербурзькому гірничому інституті. Склав екзамен на народного учителя, вчителював у селах Херсонщини.
У 1885 році за участь у громадському українофільському гуртку, який очолював О.О.Русов, був висланий з Єлизаветграда до Херсона. З цього часу і до кінця життя перебував у центрі громадського і культурного життя Херсона.
У 1889 році він отримав посаду діловода, а наступного року - секретаря Херсонської губернської земської управи.
Був одним із засновників, а згодом, i головою херсонської української громади, до якої входили відомі діячі національної художньої культури. Разом з ними брав участь у виданні белетристичного збірника «Степ» (Херсон- С.-Петербург, 1886)
З відкриттям у 1908 році Херсонського відділення Російського музичного товариства активізував музичну діяльність: виступав на концертах як виконавець на віолончелі, скрипці, роялі. Виставляв образотворчі роботи: малюнки, різьблення, випалювання по дереву, вишивки тощо.
Під час недовгої на Херсонщині влади Української Народної Республіки у 1919 році А. Грабенко стає головою Херсонської губерніальної управи, а його секретарем працює Микола Чернявський. Це були перші державні службовці незалежної України на Херсонщині. Коли в 1922 році в Херсоні починає діяти Українська Автокефальна Православна Церква, то А.Грабенко стає активним парафіянином та, за переказами, добирає старовинні українські духовні розспіви для хору служби божої в хpaмi св. мучениці цариці Олександри.
Художник-аматор, любив малювати краєвиди Херсонщини; він - один iз організаторів виставок Херсонського товариства любителів образотворчого мистецтва.
Після ліквідації у 1920 році громадського самоврядування на Херсонщині А.М.Грабенко продовжив службу в Херсонському українському банку (1920-1922), у Херсонській кооперативній організації "Райсоюз" (1922-1923). У 1924 році Андрій Михайлович Грабенко вийшов на пенсію і вів усамітнене життя.
У 1927 був обраний членом Етнографічної комісії АН УРСР. Під час службових відряджень записував фольклорно-пісенні скарби українського народу (переважно на Єлизаветградщині, Київщині, Полтавщині, Одещині та Херсонщині). - записав близько тисячі народних пісень Згодом це дало змогу укласти й видати збірки українських народних пісень - «Українські пісні» (1900) та «Українські пісні з нотами» (1907-1909).
Під час репресій патріотична діяльність А.Грабенка не могла пройти поза увагою каральних органів, викликали його на допити по сфабрикованій cпpaвi Спілки визволення України у 1929 році разом з М.Чернявським.
Помер Андрій Михайлович Грабенко у 1932 році, похований на міському цвинтарі.
