ПЕРЕДМОВА

У ЛІТЕРАТУРНУ СКАРБНИЦЮ РІДНОГО КРАЮ

Із трепетом у серці гортаю сторінки нової книжки «Причетні до слова» (нариси, штрихи до літературних портретів) про яскравих особистостей України і Херсонщини поетеси, прозаїка, літературознавця і педагога, Учителя з великої літери Таїсії Щерби. З трепетом, оскільки досить давно особисто знайомий із автором – моїм викладачем на філологічному факультеті Херсонського державного педагогічного інституту впродовж 1974-1978 років, а згодом – колегою і щирим старшим товаришем, посестрою і соратником у боротьбі за Україну й українське слово; з трепетом, бо добре знаю і знав більшість постатей, про яких ідеться в книжці.
У своїй книжці авторка, насамперед, подає загальні відомості про письменників «смаглявої Таврії».
Осібне місце у книжці відводено письменникам Херсонщини другої половини ХХ століття: Миколі Братану, Миколі Василенку, Юрію Голобородьку, Леонідові Кулішу, Володимиру Пузеренку, Віктору Кузьменку, Іванові Гайдаю, Анатолію Кичинському, Петру Питалєву, київському письменнику Олесеві Лупію; канадійцю Ярові Славутичу, та ще багатьом, тут мною не названим, літераторам-професіоналам, аматорам, науковцям Таврійського краю.
Мабуть, не помилюся, якщо скажу, що такого всеохопного, значного за кількістю досліджених імен творі, як книжка Таїсії Щерби, на Херсонщині досі не було. Саме тому й роль автора, мабуть, і полягала в правдивому, об’єктивному висвітленні творчості наших земляків, знакових особистостей, у показові їхньої виняткової ролі для справи виховання підростаючого покоління у дусі патріотизму, любові до слова, і не тільки; у дослідженні внеску письменників у літературну скарбницю як рідного краю, так і всієї України. На моє глибоке переконання, Таїсія Щерба з честю впоралася з цим нелегким завданням.

У штрихах до літературного портрету «З глибин пережитого» про Юрія Голобородька мова йде, як стверджує авторка, «…про любов: любов до Вітчизни, її захисників-воїнів; народу, батька-матері, людей ратних і трудових подвигів, жінки, природи рідного краю… Любов – відлиту у слові. Проза Ю. Голобородька, – твердить автор книжки, – то таїна чарів слова, художніх образів-символів. Бачити в назві твору, підзаголовку, в кожному його рядку не даність, а загадку – означає потребу вичитати її відгадку, доторкнутися своїм серцем, почуттями до кожного слова письменника, порушеної теми, реалій життя, конкретних подій, вчинків героїв, їх внутрішнього світу…».
У нарисі «Його серце в херсонських степах» про нашого земляка, губерніального херсонця, нині канадійця Яра Славутича (Григорія Михайловича Жученка), Таїсія Щерба стверджує, «писати про Яра Славутича просто і непросто…. Кожне його слово – виболене, пережите, правдиве… Вся Україна повинна пишатися цією особистістю, цією багатогранною і відданою незалежній державі, українському Слову – Людиною. Непросто, бо Яр Славутич із сорокових років ХХ століттяі донині є «правдоносцем», «живим смолоскипом», палким поборником національної ідеї, суверенної держави України, співцем рідного краю, дзвінкого слова, волі українського народу».
Багатогранною постаттю постає перед нами образ Миколи Братана із літературного портрета «Золота вага долі». Як стверджує авторка, «…ім’я відомого на Україні, в близькому і далекому зарубіжжі поета, прозаїка, драматурга, публіциста, пісняра, автора влучних експромтів і творів для дітей та про дітей; співця херсонських степів, смаглявої Таврії, не потребує презентації серед української громадськості, творчої інтелігенції, студентської та учнівської молоді…».
Нарис «Настав час збирати каміння …» авторка книжки присвятила Миколі Василенкові. «Його творчий шлях, пише Т. Щерба, – позначений болісними спогадами, тривожними переживаннями, роздумами і осмисленням долі України з прадавніх часів до сьогодення. Ця мужня людина, старійшина серед творчої кагорти побратимів і посестр на письменницькій ниві Таврійського краю, сьогодні радує нас своєю творчістю, активною життєвою позицією, невгамовною енергією, життєдайною снагою».
Нарис про Леоніда Куліша має назву «Звабні обрії слова». Лейтмотивом тут стали слова автора: «Його слово потрібне людям, як хліб духовний. Пам’ятаймо, що поруч із нами жила і творила знана людина».
Херсонцеві Володимирові Пузиренку присвячено нарис «Недоспівана пісня таврійського жайвора». Авторка цитує слова Миколи Братана про Володимира Пузиренка: «Сплинув час, а мені й сьогодні хочеться доторкнутися до чарівних і щедрих струн його поезії, його степовицької душі…Серед нинішніх старших і молодших співців сонячної Таврії голос поета не губиться й не знецінюється. Його пізнаєш по тій, оспіваній Олесем Гончарем, степовицькій щедрості душі, яка зрідні поезії земній і водночас високій».
Нарис про мого земляка із Високопілля – поета Віктора Кузьменка носить назву «Поети не вмирають». Таїсія Щерба пише: «Віктор Кузьменко – поет, проникливий лірик, майстер поетичного слова. Його вірші та поеми приваблюють своєю життєвою вірогідністю, правдою, щирим ліризмом…».

Цей перелік можна було б продовжувати й далі, проте читач матиме й сам прекрасну нагоду поринути в світ літературної творчості наших земляків-таврійців, відомих особистостей, причетних до слова. Провідником же їм самим стане Учитель і письменник Таїсія Щерба.

Іван Лопушинський – професор,
голова журі Всеукраїнської
літературної премії ім. Яра Славутича

На цьому світі врешті гине все,
Лише у Слова, бо воно від Бога,
І силу невмирущості несе,
Є зберегтись і вижити спромога.

І тільки Слово принесе в майбуть
Найвищу думку розуму людського
І духу неосяжного могуть
До верховини Всесвіту, до Бога.

Тож бережімо Слово, бо у нім –
Сокроментальні знаки родоводу,
Як довго жити ще на світі цім
І сущим нам, і цілому народу.

Олесь Лупій, поет, прозаїк,
лауреат Національної премії
України ім.Т.Шевченка, м.Київ