Урок мужності "Я пам'ятаю! Я пишаюсь!"

11 грудня 2013 року у відділі краєзнавства для старшокласників був проведений урок мужності "Я пам'ятаю! Я пишаюсь!". Почути розповідь про страшні роки окупації міста Херсона від безпосереднього свідка й учасника тих подій, а також дізнатися про героїчні подвиги своїх однолітків мали змогу учні 10 класу гімназії №6. Гостями заходу були публіцист Людмила Миколаївна Крижанівська та ветеран Великої Вітчизняної війни Сергій Йосипович Лонський.
У своєму виступі Людмила Крижанівська розповіла учням про молодих підпільників, які на рівні з дорослими ціною власного життя відстоювали свободу та незалежність Батьківщини.
Олександра Кальницька та Тамара Воскобойникова -  ці юні дівчата за свою підпільницьку діяльність потрапили до в’язниці, деякий час перебували в одній тюремній камері. Знаходячись у страшних умовах,  Тамара Воскобойникова вела щоденник, в якому описувала побачені в тюрмі жахіття, свої переживання та тверду впевненість у перемозі свого народу. Олександрі Кальницькій вдалося врятуватися, а Тамару німці стратили як «найлютішого ворога Рейху».
Надзвичайно вразив гімназистів той факт, що навіть очікуючи свого смертного вироку, Тамара залишалася оптимісткою, раділа весні, підтримувала своїх рідних. Щоденник цієї юної дівчинки зберігся у родині Воскобойникових.
Не дивлячись на всі лихоліття воєнних часів, не втратив свого завзяття й Сергій Йосипович Лонський – ветеран Великої Вітчизняної війни. Йому було всього 15 років, коли німці увійшли в Херсон. Три рази фашисти безуспішно намагалися вивезти юнака до таборів на примусові роботи, та Лонському довгий час вдавалося уникнути цієї участі. Однак, коли прізвище Сергія Йосиповича опинилося в списках вчетверте, його вже ніщо не врятувало. Жахливі умови таборів, в яких тримали наших співвітчизників, не залишили байдужими жодного з присутніх. Діти навіть уявити собі не могли, що після таких випробувань можна вижити. Та Лонський мужньо витримав і виснажливі роботи у кількох таборах, і важку хворобу. У Румунії Сергія Йосиповича визволили з табору і він, не роздумуючи жодної миті,  відправився на фронт. І як би боляче сьогодні не було згадувати ті роки, ветеран відверто розповідав про ті часи, відповідав на питання гімназистів, а наостанок ще й зачитав кілька віршів німецькою мовою. Сергій Лонський побажав юним хлопцям і дівчатам ніколи не відчути жахіть війни й у будь-якій ситуації залишатися людьми.
Тож будемо сподіватися, що героїчний подвиг тих, хто своїм життям відстоював честь, свободу і незалежність нашої Вітчизни, стане молодому поколінню прикладом для наслідування.