Олександр Гунько: “Кожна книга – це відтінок мого життя і частина мене...Визначати, де я був цікавішим-розумнішим-щирішим – справа читачів"

Поет, журналіст, публіцист, громадський діяч, член Національної спілки письменників України та Національної спілки журналістів України. 

Олександр Гунько працював кореспондентом і редактором газет “Нова Каховка”, “Трибуна”, “Ділові новини” та оглядачем всеукраїнської суспільно-політичної “Газети по-українськи” (м. Київ). З 2017 року по сьогодні – головний редактор сайту “Нова Каховка.Сіty”. Деякий час Олександр займався громадською діяльністю. У 1989-1991 роках він очолював Новокаховську міську організацію Товариства української мови, а з 2017 по 2018 роки – Херсонську обласну організацію Національної спілки письменників України. 

Початком творчої діяльності літератора слід вважати дату 30 грудня 1975 року. Саме в цей день у обласній газеті “Наддніпрянська правда” з’являється його перша публікація – вірш “Сонет”. Хоча римувати він почав ще з сімнадцяти років. На сьогоднішній день у творчому доробку поета такі поетичні збірки з промовистими назвами: "Змова мовчання" (2000), “Зоряний канон” (2006), “На вулиці генія” (2012), “Брами Всесвіту” (2014), “Сталкери по крові” (2017), “Квантова нереальність” (2020) та “Поклик до Спасу” (2023). 

Навіть під час окупації рідного міста Нова Каховка Олександр Гунько не полишав журналістську діяльність. Новини на його сайті “Нова Каховка.Сіty” постійно оновлювалися. Читачів інформували про те, що відбувається в Україні, Херсонській області та Новій Каховці Каховського району, називаючи речі своїми іменами: війну – війною, окупантів – окупантами, загарбниками, орками. Повідомляли, де тривають бої, як ЗСУ захищають Україну. Знайомі попереджали Олександра Петровича: “не пиши так різко, бо за тобою прийдуть”. Пропонували навіть перейти на конспіративну квартиру. Проте він принципово не погоджувався. 

Майже півроку в окупації прожив журналіст і поет Олександр Гунько. За цей час він пережив кілька викрадень. Російські загарбники схиляли його до співпраці і навіть примусили дати постановочне інтерв’ю для своїх пропагандистських інтернет-каналів. "Ну які я можу дати гарантії, крім свого життя? Я приму все, що випаде на мою долю і залишатимусь тут зі своїм народом", - так відповів Олександр Гунько під час одного з допитів.

Уже після виїзду з окупації він написав і видав книгу “Поклик до Спасу”, де вміщено понад 200 віршів про війну, проникнутих сумом і болем, але водночас – й оптимізмом та вірою в Перемогу. Національна спілка письменників України висунула її на конкурс для здобуття Національної премії України ім. Тараса Шевченка у 2024 році.

Про незламність духу Олександра Гунька, його жагу до життя на ниві журналістики, про непросту філософську поезію - читайте на проєкті "Краєзнавство Таврії"