ПОЕТИ-ФУТУРИСТИ

 БУРЛЮК ДАВИД ДАВИДОВИЧ 

[1882-1967] український художник-футурист,  поет, теоретик мистецтва, літературний і художній критик, видавець

Бурлюк Давид Давидович народився 9 (21 червня) 1882 року на хуторі Семиротівка (нині Лебединського району Сумської області) у 1893-95 рр.навчався в Сумській Олександрійській чоловічій гімназії.
Навчався в Казанській художній школі, Одеському художньому училищі, мистецьких студіях Мюнхена (А.Ашбе) та Парижа, Московському училищі живопису, скульптури та архітектури.
Пройшовши періоди захоплення імпресіонізмом, неопримітивізмом та іншими модерними мистецькими течіями, Д.Бурлюк став ідеологом російського футуризму як у живописі, так і в літературі. Хоча він був натхненником та ініціатором різних столичних найчастіше епатажних заходів, які повинні були поширювати нові ідеї в російській культурі, його власна дебютна малярська виставка відбулася в Самарі (1917). А єдиний поетичний збірник "Лисіючий хвіст" був виданий 1919 року в Кургані.
Перші футуристичні видання групи «Гілея» з’явилися стараннями Бурлюка в Херсоні і Каховці і вже звідти потрапили в Москву, несучи в собі не лише вибухівку футуризму, а й українську лексику та тематику. Великий Хлєбніков, гостюючи в Бурлюка, неминуче згадував українську половину свого родоводу і починав писати гоголівською мішаною мовою. З Парижа та Мюнхена через Одесу і Київ передавалася на північ кубофутуристична інформація від українських парижан Архипенка, Екстер, Бурлюка.
У середовищі лівих художників Російської імперії, котрі марили космосом і вселенкістю, Бурлюк вважався регресивним за його український патріотизм. «Давид, хоч і з чотирьох пунктів пише, але відстає від часу своєю древньою Малоросією», — казав про свого земляка Казимир Малевич.
У 1920 р. Бурлюк емігрував до Японії, де провів два роки. Він дуже вплинув на сучасний японський живопис, й історики мистецтва вважають його родоначальником японського футуризму. Японців, великих майстрів гравюри на дереві, Бурлюк навчив робити ліногравюри, ставши основоположником японської гравюри на лінолеумі.
У 1922 р. він переїхав до США, там він прожив сорок п’ять років. За часів хрущовської відлиги Давид Давидович зробив спробу повернутися в культурне життя України. 1962 року він надіслав листа з проханням дозволити зробити виставку Бурлюка та американських художників у музеї в Києві. Комуністичний Мінкульт рішуче відмовив «емігранту». Виставка доїхала до Праги, де мала успіх, але крізь залізну завісу Батьківщини так і не пробилася.
Сам Бурлюк величав себе «батьком російського футуризму» й «американським Ван Гогом», а відомий американський мистецтвознавець А.Барр порівняв його роль у світовому мистецтві з роллю Поля Гогена.