ВИДАТНІ ПОСТАТІ ХЕРСОНЩИНИ

 Період з 1917 по 1991 рр.

 ОЛЕНКОВСЬКИЙ МИКОЛА ПЕТРОВИЧ

[1950]   учений-археолог

Учений-археолог, фахівець у галузі археологічних, історичних, палеоекологічних, пам’яткоохоронних досліджень та теорії туристичної галузі.
Народився 17 травня 1950 року в Україні (м. Херсон). Освіта – Херсонський судномеханічний технікум (відділення судові машини та механізми) та історичний факультет Одеського державного (зараз національний) університету ім. І.І. Мечникова.
Наукову діяльність розпочав у 1972 році з участі в роботі спільних палеолітичних археологічних експедицій Інституту історії Академії наук Молдавії, Ленінградського відділення Інституту археології Академії наук СРСР та Ермітажу. Талановиті й авторитетні учені, що очолювали експедиції (Кетрару Н.А., Григор’єва Г.В., Анісюткін Н.К.), вихованці всесвітньовідомої наукової школи академіка П.П. Єфіменка, заклали в подальше дослідницьке життя М. Оленковського наукову базу найвищого рівня. Сприяла цьому й діяльність експедицій, направлена на дослідження таких міжнародновідомих пам’яток археології, як ранньопалеолітична стоянка Вихватинський грот та пізньопалеолітичні стоянки Рашків VII і VIII на території молдавського Подністров’я.
У наступні роки (1973-1975) продовжив співпрацю з цими ж експедиціями, що досліджувавали кілька унікальних палеолітичних стоянок у молдавському Попрутті. Паралельно беручи участь у розкопках профільних для себе стоянок кам’яного віку, був учасником експедицій Інституту археології Академії наук України, що проводили розкопки трипільських поселень (1975), середньовічного Києва (1975) та давніх курганів (1972, 1975). Робота в експедиціях та інтенсивне оволодіння теоретичними знаннями надали достатній досвід для початку самостійної наукової діяльності.
1976 року М. Оленковський створив Херсонську охоронну археологічну експедицію при обласному відділі охорони пам’яток (майже півстоліття на Херсонщині місцева археологічна експедиція взагалі була відсутня), отримавши свій перший Відкритий лист на право проведення археологічних наукових досліджень. З цього року й розпочато власну наукову практику ученого. У плані практичних археологічних досліджень вона майже повністю пов’язана з Херсонщиною. З 1975 року працював науковим співробітником та завідувачем обласного відділу охорони пам’яток історії та культури, завідувачем обласного сектора археології, начальником обласного археологічного Центру при Фонді культури України, провідним науковим співробітником Херсонського обласного краєзнавчого музею, завідувачем відділу археології обласної інспекції охорони пам’яток. За цей час двадцять два польвих сезони проводив археологічні розвідки та розкопки.
За 31 рік наукової практики тільки на Херсонщині особисто відкрив понад 400 невідомих раніше давніх стоянок, поселень, стійбищ та біля 2000 курганів. Очолювана ученим експедиція провела розкопки десяти пам’яток археології, які з урахуванням багатошарових об’єктів складають 18 стоянок та поселень. Здійснив пробні розкопки (шурфовки) кількох десятків стоянок, стійбищ, поселень. Охоронними розкопками досліджено 3 кургани. Величезним здобутком польових археологічних досліджень є відкриття й вивчення біля 200 стоянок кам’яного віку в Нижньому Подніпров’ї та Присивашші. Адже до початку досліджень М. Оленковського пам’ятки палеоліту та неоліту тут були відомі поодиноко, а мезоліту не відомі взагалі. Саме ці відкриття дозволили відтворити історію Південної України на усьому її просторі, у часовому відрізку 30-7 тисяч років тому. Брав участь і в кількох міжнародних археологічних експедиціях на території Болгарії, Молдови та України.
Теоретичний науковий доробок ученого складає понад 300 наукових праць (216 з яких вже опубліковано, у т.ч. 43 монографічні праці), загальним обсягом біля 400 ум. др. арк., та 27 наукових звітів за наукові дослідження в різні роки. Практично жодна з опублікованих наукових праць не повторювалась, тільки біля десятка з них написано в співавторстві (переважно невеликі статті та замітки). Тематика публікацій – археологія (переважно в галузі пізньопалеолітичних досліджень), історія, палеоекологія, теорія туризму, охорона пам’яток археології.
М. Оленковський є відомим в Україні популяризатором історичних та загальнонаукових знань з історії, історико-культурної спадщини і історії природи Південної України. З цієї проблематики ним опубліковано 93 науково-популярні та просвітницькі роботи (8 книг, статті в журналах та у пресі). Здійснено 47 доповідей на наукових та науково-практичних конференціях і семінарах (у тому числі й на міжнародних). Особисто організовано та проведено понад десяток наукових, науково-практичних конференцій та читань з історії України, краєзнавства, екології. Під редакцією М. Оленковського опубліковано 8 наукових збірок та 3 серійних видання.
Згідно з основною науковою проблематикою науковцем 1989 року було захищено в Інституті археології Академії наук України кандидатську дисертацію на тему “Пізній палеоліт та мезоліт Нижнього Дніпра”. У 1990-2000-ні роки ученим розроблялась наукова тематика про історію населення України, Молдови та Румунії часу 20-13 тисяч років тому. Наслідком якої є підготовлена докторська дисертація на тему “Епіграветт Південно-Східної Європи”.
Великий внесок в охорону пам’яток археології сприяв нагородженню Миколи Петровича 1999 року всеукраїнською фаховою премією ім. Вікентія Хвойки (у галузі охорони та дослідження пам’яток археології України). Не зважаючи на загальноєвропейський рівень та статус наукових археологічних досліджень, М. Оленковський є й провідним археологом Херсонщини за увесь час розвитку цієї галузі науки. Ним першим серед місцевих археологів захищено дисертацію, тобто він є першим ученим-археологом, мешканцем Херсонської області. Неперевершеним є й польовий археологічний доробок ученого. Відкриття понад половини усіх відомих на Херсонщині археологічних пам’яток робить цей покажчик (з урахуванням об’єктивних причин) у майбутньому недосяжним.