Листування О.Гончара з мешканцями краю
ОЛЕСЬ ГОНЧАР І ХЕРСОНЩИНА
Видатний український письменник Олесь Терентійович Гончнр тісно пов'язаний із нашим степовим Херсонським краєм. Він любив простих, відкритих степівчан; допомагав у вирішенні різних життєвих проблем і присвячував їм свої твори, часто відвідував область та товаришував із деякими нашими краянами, зокрема Миколою Братаном та Павлом Пераскевичем, захоплювався неозорими степовими просторами.
О.Гончар кількаразовий депутат Верховної Ради УРСР саме по виборчих округах Херсонщини (Великоолександрівський, Береславський виборчі округи).
Важливе місце у творчості письменника посідають його «Щоденники» та епістолярій. Вони стають предметом наукових досліджень. Вашій увазі пропонується добірка листів Олеся Гончара, тематика яких пов'язана з Херсонщиною.
Отож, за висловом Володимира Яворівського: "Читайте листи Олеся Гончара - він із тих, хто присвічує українцям дорогу".
* * *
До Президії Верховної Ради
Української РСР від депутата Гончара О.Т.
(В. Олександрівський виборчий округ
Херсонської області)
Днями я повернувся з поїздки по округу. Під час цієї поїздки мені довелося зустрічатися з багатьма виборцями у колгоспах, радгоспах, з учителями шкіл, з радянськими та партійними працівниками Великоолександрівського, Високопільського, Ново-Воронцовського та Бериславського районів.
З боку виборців було висловлено багато пропозицій, порушено ряд важливих питань. Більшість скарг було розв'язано на місці, під час зустрічі з керівниками обласних організацій, а про деякі питання, що мають, на мій погляд, державне значення, вважаю за потрібне доповісти Верховній Раді.
1. В колгоспах та радгоспах, землі яких лежать по річці Інгулець, висловлювались численні гострі скарги на забруднення і отруєння води цієї річки, за що несе відповідальність трест «Кривбасруда». Це питання порушується вже протягом багатьох років. Керівникам рудоуправлінь нібито було запропоновано поставити систему відстійників, щоб очищати використану воду річки Інгулець, одначе нічого в цьому напрямі, видно, не зроблено, бо й зараз води річки систематично отруюються, риба гине, а найгірше, що нищаться і багатющі поливні землі всієї Інгулецької заплави, бо, зрошуючись отруєною водою, вони поступово засолюються, перетворюються в безплідні солончаки. Гине колгоспне городництво, нищаться найплодючіші землі саме тих колгоспів, які, до речі, забезпечували городиною гірників Криворіжжя. Втрати, що їх зазнає народне господарство республіки внаслідок забруднення південної степової річки Інгульця, величезні. Необхідне негайне державне втручання в цю справу.
2. Все ще негаразд справа з постачанням лісоматеріалів колгоспам південних районів республіки. Колгоспне будівництво затримується, навіть заплановані на область лісоматеріали з року в рік недодаються.
3. Будівники Каховського водозборища досі не виконали своїх зобов'язань щодо прилеглих колгоспів. Скажімо, с. Гаврилівка Ново-Воронцовського району ще й зараз не забезпечено водою, бо не збудовано передбаченої угодою насосної станції.
4. Чимало скарг було висловлено на адресу торговельних організацій. Недостатньо завозиться меблів. Мало дитячого взуття. В ряді населених пунктів занедбана книготоргівля, а треба сказати, що матеріальне становище колгоспників, робітників радгоспів, сільської інтелігенції за останні роки зачно поліпшилось і культурні потреби зросли.
27.V.58 О. Гончар.
* * *
Херсонська обл.,
Великоолександрівський р-н, с. Кар'єрне
Борозинцю Миколі Івановичу
Шановний товаришу Борозинець!
Я займався Вашою справою, і ось що мені вдалося з'ясувати. Справді, препарат проперміл деким застосовується при лікуванні розсіяного склерозу, хоча, як сказали мені медики-фахівці, препарат цей дещо розрекламований.
Під час перебування на сесії Верховної Ради в Москві я цікавився, яка є можливість, щоб 62 міська лікарня взяла Вас на лікування. Це справа складна. Хоча Ви можете від себе звернутися з проханням безпосередньо до головлікаря цієї ліікарні, прізвище її Петрова Ія Петрівна. Адреса лікарні: п/о Степановская, Красногорский р-н, Московской обл., 62-я гор. больница.
А реальніше, на мій погляд, було б зробити так: дістати цей препарат і лікуватись Вам у себе на місці. В Москві я був в «Медглавснабсбьіте», хотів взяти для Вас цей препарат, але його без рецепта не видають. Мені там порадили, щоб Ви взяли рецепт, і, за вимогою лікарні, де Ви будете лікуватись (обласна, районна чи місцева), в лікарню буде вислано цей препарат саме для Вас. Разом з рецептом Ви мусите послати до Москви і мого листа до «Медглавснабсбыте» в якому я нагадую про нашу домовленість про те, що препарат проперміл було обіцяно вислати для Вас на місце лікування.
Бажаю Вам успішного лікування.
8.VIII.66 О.Гончар.
Адреса Медглавснабсбыта: Москва,
Кривоколенннй пер., 12
Медглавснадсбыт, Дмиртиеву
Йвану Адреевичу.
* * *
Головному редактору
телебачення міста Херсона
Шановний товаришу Файнштейн!
Посилаю на Ваше прохання кілька слів для Херсонського телебачення з нагоди 200-річчя міста.
З щирою пошаною Олесь Гончар.
Двісті років виповнюється нашому славному Херсону, а він мов юнак, повен снаги і сили, красується на своїх сонячних висотах.
Місто-трудар, місто-звитяжець, місто, повите легендами, що сходяться до нього з просторів усього таврійського хліборобського краю. Будує кораблі, і вони несуть по всьому світу славу нашої Радянської Батьківщини; тче барвисті тканини, і вони, мов райдуга, єднають народ наш зі всіма братніми народами Країни Рад.
Вітаєм сьогодні і старшу, і юну робітничу гвардію Херсона, і тих, хто поруч з нею вирощує золотий повнозерний колос для Батьківщини. Від душі вітаєм і тих, хто плекає духовні плоди для народу, натхненно збагачує українську радянську культуру. Юний вогнистий танок, і пісня, що лунає з Херсона, і натхненне слово поета, і театральна вистава - їх чути і видно далеко. Хай ще рясніше квітує і величними звершеннями трударя, і мистецькими художніми талантами щедра херсонська земля. Хай почуттям високої гордості зігріється серце матері, чиї сини мужньо захищали цю землю від фашизму, хай з патріотичною гордістю озирнеться в день свята на пройдений шлях сивочолий солдат-ветеран, що себе не щадив в боротьбі за щастя народне.
В найтяжчі дні війни Батьківщина думала і про тебе, наше чудове місто, ці думи закарбовано в невмирущих рядках поета:
Благословенна в болях ран
Степів широчина бездонна,
Що, як зелений океан,
Тече круг білого Херсона,
Що свій дівочий гнучкий стан
До дніпрового тулить лона.
В дні славного ювілею міста бажаю Херсону й херсонцям добра та щастя від усієї душі!
Ваш Олесь Гончар.
* * *
Братану М.І.
Дорогий Миколо Івановичу!
Дякую Вам за книжки. Щойно оце повернувся з Ленкомітету, а вони на столі обидві* — найпевніше свідчення Вашої доброї творчої форми та степовицької невсипущості. Бувши невиправним ліриком, одразу ж я, звичайно, за «Озерницю» (слово ж бо яке вродило десь там на Сивашах!). І знову мав читацьку насолоду, знов душа чула поклики степу... силу поезії, мабуть, тільки й треба мірити по тому, наскільки глибоко заторкує вона в душі щось дороге тобі, заповітне... Навіть серед гарних поезій виділяються такі, як «Поява коня», «Тиха станція», «Стара абрикоса», «Вікнами у степ...», «Етюди з-над лиману»...
Про мову я вже й не кажу: знову ці знахідки, мовні перлини, що рясноти їх треба, мабуть, аж остерігатися, щоб не передати куті меду. А загалом враження, що чуєш музику тих просторів — музику рідного слова.
Вітаю Вас від душі! Вітайте друзів.
А невдовзі, може, й побачимось, бо ж, як ото мовиться, видно, й справді «серце моє в степах»... На все добре!
12.04.82 Ваш Ол. Гончар.
* * *
Асканія-Нова, Чаплинського
району, Херсонської області,
Інститут «Асканія-Нова»
Глибоко вдячний колективу вчених, робітників та службовців Інституту Асканія-Нова за високе довір'я і честь, які Ви мені виявили, висунувши кандидатом в депутати Верховної Ради Союзу РСР по Херсонському виборчому округу № 60, по виборах до Ради Національностей.
Даю згоду балотуватись по цьому округу.
Бажаю Вам, дорогі товариші, доброго здоров'я, великих
патріотичних звершень в ім'я нашої радянської Батьківщини.
Лютий - 1984 Олесь Гончар
* * *
До виборців Херсона
Дорогі виборці!
Багато років знаю вашу землячку Аллу Тютюнник. Талановита письменниця, чесна й порядна людина, вона користується глибокою пошаною серед творчої інтелігенції України. її гострі, аргументовані виступи з проблем екології на захист інтересів трудових людей Таврії, сподіваюсь, вам добре відомі. Саме такі безкорисливі й принципові люди, які вболівають за долю народу, здатні відстоювати правду і справедливість, сьогодні, як ніколи, потрібні українському парламентові.
Аллу Тютюнник нині висунуто кандидатом у депутати по вашому округу. Підтримайте її, цю славну свою землячку, проголосуйте за неї, і ви не помилитесь. Вона віддячить Вам за Ваше довір'я чесною працею у стінах українського парламенту, відстоюватиме ті закони, які полегшать життя кожного з нас.
Що Алла Тютюнник, ця талановита дочка Таврії, буде нашим представником Вашого краю в парламенті, ви в цьому переконаєтесь.
Голосуйте за Аллу Тютюнник!
12 червня 1994 р. Олесь Гончар.
* * *
Миколі Братану
Дорогий Миколо Івановичу!
Якщо вірити «ЛУ», Ви теж поповнили невеселі лави ювілярські.
Що ж - цього не минути.
Сентиментально згадую наші таврійські зустрічі - і під сонцем гарячим, і при місяці повнім... Дякую Вам за все.
Бачу Вас, Степовика, серед найдорожчих мені людей.
Бажаю здоров'я Вам та здоров'я. І щоб Таврія так любила Вас, як любите її Ви.
9.02.1995 Ваш Олесь Гончар
Підготували публікацію Василь Загороднюк і Вадим Лубчак.
Ця публікація була б неповною, якби ми не експонували листівку з особистого архіву Миколи Братана, якою Олесь Гончар привітав із Новим 1989 роком Миколу Братана, його родину, письменників і все Білобережжя (тобто Херсонщину).
Джерело: Загороднюк В. Олесь Гончар і Херсонщина / Василь Загороднюк, Вадим Лубчак// Степ: літ.-худож.альм. – 2009. - №17.- С. 3-10
* * *
* * *
До Н.П. Приходько
Шановна товаришко Приходько!
Листа Вашого одержав.
Так як по роду своєї роботи я тісно зв'язаний з пресою і вірю в силу нашої радянської преси, то я вважав за найдоцільніше звернутися у Вашій справі до Херсонської обласної газети "Наддніпрянська правда", надіславши їм Вашого листа з проханням — від себе — розслідувати цю справу й дошукатися істини.
Якщо, можливо, Вам доведеться бути в Херсоні, раджу звернутися до відповідального редактора газети "Наддніпрянська правда" тов[ариша] Рєзнікова. Я, з свого боку, постараюся, щоб редакція поставилась до Вашого листа якнайуважніше.
З пошаною Ол. Гончар. 28.03.55
* * *
До П.Д. Рєзнікова
Дорогий Петре Дмитровичу!
Вірячи в силу нашої преси і в її вміння докопуватись істини, вирішив я переслати в "Наддніпрянську правду" одного листа - скаргу громадянки] Приходько Н.П. Прошу, доручи, будь ласка, комусь із хороших своїх працівників розслідувати цю справу, щоб допомогти людині. Враження складається таке, що й справді чоловік потерпає нізащо, без вини винуватим зробили. Прошу потім про наслідки написати мені.
З привітом Ол.Гончар. 28.03. 1955
P.S. Дізнавався в "Молоді" про твою повість. Лежала поки що без руху, я попросив т[овариша] Ткача, і він обіцяв дати їй хід.
* * *
До Т.Г. Варильника
Шановний Тимофій Григорович!
При цьому пересилаю Вам копію листа, з яким до мене звернулись голова Архангельської сільради та директор Архангельської СШ (Високопільський р-н).
Підтримуючи їхнє клопотання про будівництво школи в с.Архангельське, прошу Вас особисто втрутитись в цю справу з тим, щоб допомогти їм, бо становище з приміщенням у них, видно, справді критичне.
Про наслідки розгляду цієї справи прошу повідомити.
11.11.1955. З повагою О.Гончар
* * *
До Президії
Верховної Ради Української РСР
Нещодавно мені довелося зробити поїздку по районах свого виборчого округу, виступаючи із звітами перед виборцями. Найбільш активними були зустрічі з механізаторами Качкарівської МТС (Бериславський р-н), з тваринниками колгоспу ім. Леніна В[елико]-Олександрівського р-ну, з колгоспниками артілі ім. Маленкова та робітниками вапняного заводу (с. Архангельське Високопільского р-ну), з виноградарями колгоспу "Червонофлотець" (с. Дудчани Ново-Во-ронцовського р-ну), з колективами учителів Архангельської та Дудчанської шкіл.
Під час зустрічей — і на зборах, і в окремих розмовах — виборці ставили багато питань, висловлювали численні думки та пропозиції, зверталися з проханнями і претензіями, про які я вважаю своїм обов'язком поінформувати Президію Верховної Ради.
1. В зв'язку з будівництвом Каховської ГЕС і створенням Каховського моря деякі села, розташовані в цій зоні, залишилися — як це не дивно — без води. Найбільше потерпають від цього с. Козацьке Бериславського р-ну, с. Качкарівка цього ж р-ну, с. Дудчани Ново-Воронцовського р-ну та інші. Передбачалося, що для забезпечення цих сел водою будуть збудовані водокачки, проведений водогін. Справу цю Дніпробуд передав Херсонському обласному управлінню водного господарства при облвиконкомі (начальник — тов[ариш] Гогун). Водгосп, у свою чергу, передав це своєму підрядчикові — Херсонському "Меліобуду" (начальник — тов[ариш] Браіловський). Почувається, що справа знеосіблена, ніхто за неї як слід не відповідає. Роботи, якщо де й розпочаті, ведуться вкрай мляво, незадовільно. Населення ж тим часом і колгоспні ферми залишаються без води, бо до крутих обривистих берегів не підступити.
2. Багато колгоспів відчувають гостру нестачу в будівельних матеріалах, зокрема в лісоматеріалах. Деякі колгоспи з власної ініціативи закуповують ліс у західних областях республіки, але цього явно недостатньо. В зв'язку з цим подекуди в скрутному становищі опинилися переселенці.
Загальне прохання було: збільшити в південні райони поставки лісоматеріалів для продажу колгоспам і колгоспникам. Зокрема, колгосп ім. Леніна (В.-Олександрівський р-н) просив для накриття вже збудованих ферм занарядити 3000 шт. шиферу.
3. У великому селі Качкарівка, що нараховує кілька тисяч жителів, фактично немає клубу. До війни тут був чудовий Палац культури (з числа так званих постишевських), але під час війни його було зруйновано і зараз залишились одні стіни, які поступово руйнуються. Виборці цього села настійливо просили допомогти їм у справі відбудови Палацу культури, асигнувавши для цього 500 - 600 тисяч крб.
В цьому ж селі є середня школа, приміщення якої не відповідає зрослим вимогам (класи переповнені, діти навчаються в дві і навіть три зміни). Просили потурбуватись про будівництво нової школи в с. Качкарівка або хоч розширити цю, що є.
4. В с. Дудчани Ново-Воронцовського р-ну (750 колгоспних дворів) немає млина, і колгоспникам доводиться їздити з мливом за 40-50 кілометрів. В той же час на території радгоспу "Піонер" цього ж р-ну є державний млин, без якого, за свідченням місцевих товаришів, можна було б обійтися, бо зовсім неподалік — у с. Високопілля — є другий такий млин. Були пропозиції перенести держмлин із радгоспу "Піонер" в с. Дудчани (колгосп бере на себе побудувати для цього відповідне приміщення).
Тут же, в с. Дудчанах, відходить в зону затоплення колгоспний клуб. Є рішення облвиконкому, затверджене Радою Міністрів Української РСР про будівництво нового клубу. Готова технічна документація. Однак коштів досі не відпущено.
5. В с. Дудчанах, Качкарівці та деяких інших, розташованих на березі Каховського моря, досі немає річкових причалів, без чого неможливо налагодити регулярне водне сполучення цих сел з районними та обласним центрами. Висловлювались побажання прискорити будівництво річкових причалів.
Було висловлено багато ще інших скарг, прохань та претензій (скажімо, про ненормальності в торгівлі, в кінообслуговуванні та ін.). Питання такого характеру довелося розв'язувати на місці з допомогою місцевих партійних та радянських організацій.
А загалом настрій виборців бадьорий, люди працюють із справжнім піднесенням, домагаючись високих виробничих показників, самовіддано здійснюючи історичні ухвали XXз'їзду партії.
20.5.1956. О.Гончар
* * *
До М.О. Макушенка
Шановний Миколо Олександровичу!
До мене звернулися громадяни м. Генічеська з листом-скаргою, який підписали понад 30 чоловік. Вони скаржаться на те, що їх, віруючих, покривджено тим, що незаконно відібрано в них приміщення церкви, отже, порушено, таким чином, одне з конституційних прав. Це нібито зроблено за постановою облвиконкому.
В листі йдеться про те, як грубо ображено почуття цих віруючих, здебільшого старих людей, матерів, чиї сини полягли в боях за Батьківщину. Пишеться також, як (цитую) "приехали моряки с гармонией и устроили танцьі, а люди ходят и плачут. Вот такое кощунство, издевательство в Геническе над людьми". Складається враження, що в даному випадку справді порушено законність і ущімлено права численної групи радянських громадян.
Прошу Вашого уважного втручання в цю справу, щоб надалі усунути причини, які викликають нарікання з боку віруючих громадян м. Генічеська.
З повагою О. Гончар 31 травня 1966
* * *
До А.С. Кочубея
Дорогий Антоне Самійловичу!
Прошу пробачення, що знову турбую Вас цим листом. Дуже щось негаразд на Новокаховському електромашзаводі з забезпеченням робітників житлом. Ось два листи, одержані в різний час, але про одне й те ж саме. Почувається, що це просто крик душі.
Ознайомтесь, будь ласка, з цими листами, і уклінно Вас прошу, — може, через Новокаховський міськком та виконком — втрутитися в цю справу. Я певен, що при уважнішому ставленні заводського керівництва можна щось зробити і цим людям таки допомогти. Тим більше, що йдеться, видно, про робітників шанованих у колективі, один із них навіть ударник комуністичної праці.
Був би Вам вдячний, якби Ви доручили комусь із товаришів повідомити мене про вжиті заходи.
З пошаною О. Гончар. 23 вересня 1970. Київ.
* * *
До М.А. Гаркуши
Глибокошановний Миколо Андрійовичу!
До мене надійшов лист від жителів села Станіслав Білозерського р-ну Херсонської області. Вони опинились в скрутному становищі. Води лиману руйнують берег, руйнують людські житла. Докладно про це йдеться в їхньому листі, який я при цьому Вам надсилаю: прошу з ним ознайомитись і, по можливості, зарадити справі. Чомусь певен, Миколо Андрійовичу, що саме Ваше Міністерство зможе допомогти жителям села Станіслав.
20 жовтня 1978. Київ. З щирою пошаною Ол. Гончар
* * *
До співробітників
Новокаховського міськвиконкому
Шановні товариші!
При цьому надсилаю Вам листа-прохання, з яким звернувся до мене Андреєв Микола Васильович, лікар-терапевт, молодий спеціаліст Новокаховської міської лікарні.
Він уже тривалий час працює в Новій Каховці по розподілу після закінчення Сімферопольського медінституту. Сім'я його перебуває в скрутних житлових умовах, і це навіть загрожує самому існуванню сім'ї, яка може зруйнуватись. Міськздороввідділ подав клопотання на гуртожиток готельного типу, але поки що ніяких наслідків.
Знаючи, що в Новій Каховці з житлом існують проблеми, я, однак, дуже прошу Вас винайти можливість поліпшити житлові умови М.В. Андреєва, надавши йому бодай гуртожиток готельного типу, зваживши також і на те, що він як молодий спеціаліст має, як відомо, відповідні пільги. Про Ваше вирішення прошу мене повідомити.
З пошаною Олесь Гончар
* * *
До Ю.О. Олененка
Глибокошановний Юрію Олександровичу!
Звертаюся до Вас з приводу листа, з яким до мене адресуються херсонські виборці — співробітники Херсонського краєзнавчого музею, які працюють зараз над створенням літературного відділу. Виконана велика робота, зібрано близько 1500 експонатів, які розповідають про літературну історію Херсонщини. Але для цього відділу ще не виділено штатних одиниць, і це значно стримує цю роботу, важливу для культури цілого краю.
Підтримуючи клопотання виборців, дуже прошу Вас вирішити питання з виділенням штатів, потрібних для літературного відділу Херсонського краєзнавчого музею.
Лист директора музею тов[ариша] Краєва В.О. при цьому додаю.
Щиро буду вдячний за виявлене сприяння. Про Ваше вирішення прошу повідомити мене, а також директора Херсонського музею.
З глибокою пошаною
25 березня 1985. Київ. Олесь Гончар
* * *
До М.І. Братана
Дорогий Миколо Івановичу!
Розбираючи оце архівні завали, натрапив на пожовклий номер "Наддніпрянки" від 3.IV.88 р., а в ній — на Ваш поетичний триптих , що ніскільки не злиняв від часу... Якщо він більше ніде не з'являвся, то, може, варто б дати — у квітневі чи передквітневі дні — в якийсь республіканський журнал чи газету? Особливо гарна перша мініатюра (про чабана) і третя (про висуванця): обоє ж — по-своєму — невмирущі... Подумайте над цим.
Вітаю Вас і всіх друзів.
Ваш Ол. Гончар
Р.S. А це Вам на згадку екслібрис (робота В. Лопати). 24.01.1993, Конча-Озерна
24 січня 1993. Київ
