ВИДАТНІ ПОСТАТІ ХЕРСОНЩИНИ
Давні часи (до 1917 року)
РУСОВ ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСАНДРОВИЧ
 |
|
[1856-1940] |
Олександр Олександрович Русов народився 7 лютого 1847 р. в Києві в родині військового лікаря. У 1868 р. закінчив історико-філологічний факультет Київського університету. Вчителював у Златополі на Чигиринщині, в навчальних закладах Києва і Петербурга.Ще в гімназійний та університетський період життя О.Русов виявив інтерес до українського руху, прилучився до активної української діяльності. У 1870 р. він став членом, а незабаром і одним із керівників Київської "Старої громади". Під впливом діячів громади сформувались його суспільно-політичні та наукові погляди. У центрі наукових інтересів О.Русова перебувала статистика. З 1876 р. проводив статистичні дослідження в Чернігівській, Херсонській, Полтавській губерніях, Києві та Харкові. Входив до складу українських громад Одеси, Єлизаветграда, Херсона, Харкова, Чернігова, Петербурга, Києва, Полтави. О.Русов був причетним до початкових стадій земського конституційного руху, спрямованого на демократизацію суспільно-політичного ладу в Російській імперії шляхом реформ. У 1876-1879 рр. він разом з чернігівськими гласними О.Ліндфорсом, М.Константиновичем, І.Петрункевичем, В.Савичем боровся за самоврядування і розширення прав земств, за впровадження конституційного ладу в Росії, виступав проти адміністративної сваволі. У 1881-1882 рр. був неофіційним редактором київської ліберальної газети «Труд», сторінки якої використовувалися громадівцями для українофільської громади.
О.О. Русов став організатором земської статистики в Херсонській губернії. Упродовж 1885 - 1886 років він, як секретар губернської земської управи, зміг залучити до статистичної роботи у земстві багатьох українських діячів. Серед них А.М. Грабенко, Т.О. Василевський, Б.Д. Грінченко, Л.В. Падалка, М.І. Борисов, С.І. Лоначевський та ін. Земські статистики склали основу Херсонського гуртка О.О. Русова. Жандармські звіти про результати негласного нагляду за статистиками демонструють очевидне роздратування влади через персональний склад статистичного відділення Херсонського земства: земські статистики "поводять себе дуже дивно і всі запеклі хохломани".
Всупереч адміністративно-поліцейським перепонам, статистики ретельно обстежили територію губернії та опублікували фундаментальну краєзнавчу працю "Материалы для оценки земель Херсонской губернии" в 6-ти томах і багато інших наукових досліджень у земських виданнях (передусім у редагованому О.О. Русовим "Сборнике Херсонского земства"). Поряд із глибоким студіюванням економічного життя вона передбачала вивчення історії, побуту та етнографічних особливостей населення.
До того ж, О.О.Русов створив “південну” школу земських статистиків, яка продовжила його дослідження. Водночас він займався українофільською діяльністю: в Одесі, Єлисаветграді, Херсоні О.Русов належав до керівництва місцевих українських громад, вів значну культурницьку роботу. Зокрема, у квітні 1883 р. в Одесі видав “Каталог систематического чтения”, до якого були включені російські й українські книжки, покликані сприяти самоосвіті молоді. Перебуваючи разом з О.Михалевичем у складі керівництва Єлисаветградської громади (травень 1883 - січень 1885 рр.), О.Русов перекладав українською мовою розділ з політекономії “Земля”, мав намір видати дитячий “Кобзар” Т.Шевченка. Херсонський гурток О.Русова (1885-1889 рр.) видав “Збірник драматичних творів Івана Карпенка-Карого” та літературний збірник “Степ”. Під впливом О.Русова розвинувся талант драматурга І.Карпенка-Карого, письменника Д.Марковича, поетеси Л.Василевської (Дніпрової Чайки). У зв'язку з селянськими заворушеннями навесні 1902 р. за наказом міністра внутрішніх справ В.Плеве О.Русова звільнили з посади завідуючого Полтавським земським статистично-економічним бюро і заборонили проживання в Україні. У Петербурзі (вересень 1902- вересень 1908 р.) дослідник очолював статистичний відділ страхової компанії "Надежда". Плідно працював у статистичній. селянській та бібліотечній комісіях Вільного економічного товариства, входив до складу інших українських організації столиці. Напередодні та під час революції 1905-1907 рр. у Росії Русов перебував у Петербурзі, де представляв українські інтереси на зібраннях ліберальних земців. Він підготував доповідь "Народо-союзное начало в государственном строе и при выборах депутатов в представительные учреждения" (СПб,1905). У ній були викладені основні принципи, за якими, на думку О.Русова, мала будуватися нова федеративна держава.Під час революції 1905-1907 рр. боровся за консолідацію українських партій і груп, закликав до створення партії українського народоправства. Разом із поляком Бодуеном де Куртене організував з’їзд поневолених народів. О.Русов був причетним до створення Декларації про автономію України, над якою працював М.Грушевський. Найвищим його досягненням була розробка Проекту державного устрою України у федеративній Російській державі. За дорученням парламентської групи автономістів I Державної Думи О.Русов разом з іншими діячами готував проект закону "Про мови". В умовах реакції навесні 1908 р. О.Русов був одним із ініціаторів створення всеукраїнської організації - Товариства українських поступовців (ТУП), що об'єднала українців на засадах конституціоналізму й парламентаризму. З 1908 по 1915 р. викладав статистику в Київському комерційному інституті, очолював статистично-економічну комісію при історичній секції Українського товариства ім.Т.Шевченка.
Помер О.Русов від нападу астми 8 жовтня 1915 р. у Саратові, куди під час Першої світової війни був евакуйований Київський комерційний інститут. його було поховано 15 жовтня на Байковому кладовищі в Києві.
