ВИДАТНІ ПОСТАТІ ХЕРСОНЩИНИ
Період з 1917 по 1991 рр.
УМАНСЬКИЙ МИКОЛА ГНАТОВИЧ
 |
|
[1923-2011] |
Микола Гнатович Уманський народився 22 травня 1923 року у с. Проценкове, нині це селище Зеленівка Дніпровського району м. Херсона, у селянській родині. До 1941 року він навчався у місцевій школі, працював у колгоспі помічником машиніста.
У перші ж місяці Великої Вітчизняної війни юнак пішов на фронт, воював у лавах Червоної Армії. З 1941 по 1943 роки воював на фронтах Великої вітчизняної війни, нагороджений орденами Червоної Зірки, Вітчизняної війни та медалями. Проте, шлях до самого Берліна йому не судилося пройти, у грудні 1943 року Миколу Гнатовича тяжко контузило, і він більше півроку лікувався. У червні 1944 року Микола Гнатович повертається до Херсону і все своє життя присвячує рідному краю.
У червні 1944 року Микола Гна-тович повертається на Батьківщину, обласний військовий комісаріат направляє його працювати шофером на відбудову підприємств нафтопереробної галузі міста: нафтозаводу, нафтагавані тощо. За високовідповідальне ставлення та самовіддану працю по відновленню об'єктів промисловості Миколу Уманського нагороджують двома медалями «За доблесну працю».
Сумлінне виконання своїх обов'язків, старанність сприяли тому, що молодого хлопця направили працювати водієм у першого секретаря Херсонського обкому Компартії України О.Федорова, відомого та знаного на всю країну партизана.
Згодом молодому 27-річному Миколі Уманському довіряють працювати на посаді завідуючого гаражем Ізмаїльського обкому КПУ. Після ліквідації Ізмаїльської області Микола Гнатович повертається у Херсон. І знову він іде працювати туди, де складніше: з травня 1954 року - начальник транспортного відділу на новобудові Херсонського бавовняного комбінату. У серпні 1957 року стає головою фабкома ХБК. У цей же час Микола Гнатович закінчує Київський технологічний інститут легкої промисловості.
У лютому 1962 року Миколу Гнатовича обрано секретарем Херсонської обласної профспілкової ради, на цій посаді він працював до червня 1976 року. Держава відзначила Миколу Гнатовича високими нагородами, зокрема - орденом «Трудового Червоного Прапора»
У житті Херсона ця людина залишила помітний слід, Завдяки його старанням та при безпосередній участі в місті будувались бавовняний комбінат, будинок обласної профспілкової ради, Палац культури текстильників, котельна у Шуменському мікрорайоні. Для будівництва лікарні ХБК, нині клінічної міської лікарні ім. О.С. Дунайського, Микола Гнатович особисто зустрічався з Олексієм Косигіним, який на той час був головою Ради Міністрів СРСР.
Микола Уманський доклав зусиль і щодо відкриття в місті самостійного вищого навчального закладу - Херсонського індустріального інституту. У червні 1974 року, саме тоді, коли Херсон почав розширювати свої межі, більше уваги стали приділяти будівництву житла для городян, Миколу Гнатовича було направлено на відповідальну посаду - начальника житлового управління Херсонського облвиконкому, де він працював до виходу на пенсію у 1986 році.
З 1993 року Микола Уманський став головою Херсонської ради ветеранів, яку очолював майже 20 років. За період трудової діяльності протягом восьми скликань обирався депутатом Херсонської міської ради. На присвоєння „Почесний громадянин м. Херсона" кандидатуру Уманського М.Г. висунуто Херсонською міською радою ветеранів.
Помер наприкінці травня 2011 року. Похований у м.Херсоні
Звання „Почесний громадянин міста Херсона" присвоєно рішенням Херсонської міської ради IVстикання від 07,09.04 М 629 за значний особистий внесок у розвиток ветеранського руху в місті Херсоні, багаторічну плідну працю на посаді голови міської ради ветеранів, активну суспільно - політичну діяльність.
