Визвольна весна 1944 року
До 80-ої річниці вигнання з міста Херсон нацистських загарбників, працівники відділу краєзнавства ХОУНБ імені Олеся Гончара провели онлайн-захід «Визвольна весна 1944 року» учням старших класів Херсонських загальноосвітніх шкіл № 41 та № 45. Більше 100 здобувачів освіти вшанували пам’ять воїнів, які боролись з фашистським режимом у часи Другої світової війни.
1944 року радянське Інформбюро повідомляло: «Війська 3-го Українського фронту, форсувавши річку Дніпро у нижній течії, 13 березня в результаті вуличних боїв опанували містом Херсон – великим вузлом залізничних та водних комунікацій та важливим опорним пунктом оборони німців біля гирла річки Дніпро».
Шлях до звільнення був тривалим. Йому передували 31 місяць окупації, спричиненої доволі швидким захопленням фашистами Херсона.
Ціну перемоги у Другій світовій війні дізналися з відеосюжету про «новий порядок» окупованих територій, що докорінно змінив демографію населення.
Згідно зібрання Державного архіву Херсонської області, що розкриває 74 «окупаційні фонди», дізналися цифри розстріляних, закатованих та примусово вивезених мирних жителів, військовополонених, євреїв-дітей, дорослих, старців. Передивилися світлини зруйнованих за часів окупації споруд міста Херсон.
Прочитали уривок твору «Що я пережив під час німецької окупації» учениці 7-го класу школи № 3 м. Херсона Зіни Деркач, датований першими місяцями 1945 року. У державному архіві області зберігається колекція письмових робіт учнів шкіл Херсона та Херсонської області на дану тему, з яких сформовано 37 справ фонду. Ці учнівські твори, написані на різноманітних папірцях, наївні, з помилками, але такі сильні за емоційним забарвленням та інформативністю.
Ознайомилися з діяльністю партизанів та підпільників, які діяли на території Херсона та Херсонщини, дестабілізуючи ворога і тим самим наближаючи перемогу. Серед них: організація «Центр», керівник – Пилип Антонович Комков; молодіжна організація «Хлопці з Карантинного острова»; партизанський загін під керівництвом Омеляна Юхимовича Гірського; молодіжна підпільна організація «Патріот Батьківщини», на чолі якої стояв учень 10 класу Ілля Кулик.
Безсумнівно, визволенню Херсона передувало прогнання нацистів з області. Пригадали перші звільнені населені пункти на Херсонщині, вихід до Армянська та героїчне форсування Сивашу. Розібрали карти наступальних операції по визволенню Херсонщини, однією з яких була Нікопольсько-Криворіжська. У ході проведеної даної наступальної операції військами 3-го та 4-го Українських фронтів були створені умови для форсування Дніпра та повного визволення південної України і Криму. Бійці Українського фронту з цим не забарились: 11 березня частини 28-ї армії визволили 23 населених пункти, у тому числі місто Берислав, де був потужний німецький укріпрайон.
Ознайомилися зі спогадами очевидців Петра Яркового та Дмитра Перетяпка, які приймали участь у форсуванні Дніпра в районі міста Херсон у ніч на 13 березня 1944 року.
Передивилися відео, на якому старша наукова співробітниця відділу історії краю Херсонського краєзнавчого музею Ольга Гончарова демонструє ракетницю, з якої був даний сигнал про форсування Дніпра.
Назвали дивізії та полки, що звільняли наше місто, за що їм було присвоєно почесне звання «Херсонських»: 49-а гвардійська та 295-а стрілецька дивізія, 377-мий гарматний артилерійський та 1-ий авіатранспортний полк.
Про блискавичне звільнення Херсона, обкраденого, зруйнованого та частково спаленого міста, прочитали в статті військового кореспондента та письменника Бориса Горбатова. «Ось він, Херсон – дивне, тепле, прекрасне наше місто – тепер назавжди наш. Ось він, Дніпро, могутній, вільний, широкий, до самого моря, назавжди наш», – писала газета «Правда» 15 березня 1944 року.
Ми ніколи не забудемо про героїчні сторінки нашої історії та про ту страшну ціну, яку заплатило старше покоління за право на життя. Тим паче зараз, коли історія повторюється, а українському народу, херсонцям, та жителям Херсонщини, знову треба відстоювати свою свободу зі зброєю у руках. Воїни ЗСУ, так само як і їх діди 80 років тому, виганяють окупанта, тільки тоді це був нацист, а зараз – рашист. Віримо в ЗСУ. Віримо в перемогу. Слава Україні.
Вічна пам’ять полеглим.
