«Ад’ютанти України» Оксани Зененко: роман, що застерігає і надихає
Черговий випуск онлайн-проєкту Гончарівки «Херсонщина нескорена» знайомить читачів з історичним романом письменниці, дослідниці та бібліотекарки Оксани Зененко «Ад’ютанти України», що побачив світ у видавництві «Український пріоритет» у 2025 році. Цей твір, який охоплює період визвольних змагань 1893–1918 років, є четвертою книгою авторки у її великому циклі про боротьбу за національну ідентичність. Високий патріотизм та майстерне художнє відтворення героїчного минулого принесли Оксані Зененко заслужене визнання: у лютому 2026 року вона стала лауреаткою престижної літературно-мистецької премії імені Володимира Малика у номінації «Література та публіцистика». Цю нагороду письменниці присудили саме за новий роман та її попередню працю «Побратим гетьмана».
Твір Оксани Зененко має глибоке документальне підґрунтя, оскільки базується на детальних дослідженнях, спогадах очевидців та унікальних першоджерелах – зокрема, «Спогадах» Павла Скоропадського та особистих записах Миколи Міхновського. Задум книги народився під час екскурсії авторки Чернігівщиною – відвідин маєтку Тарновських Качанівка та родинного гнізда Скоропадських у Тростянці. Письменниці вдалося майстерно інтегрувати у художню тканину дев’ятнадцяти розділів роману історичні документи, серед яких – фундаментальний маніфест «Братства Тарасівців» «Символ віри молодих українців» (1892 р.), що наочно доводить: прагнення до соборності та самостійності, яке плекалося українцями протягом століть, набуло чітких політичних обрисів задовго до подій 1918 року.
Композиційно та ідейно роман фокусується на постатях двох визначних діячів епохи, чиї погляди на державотворення кардинально розійшлися у вирішальний момент порятунку країни. З одного боку постає безкомпромісний Микола Міхновський – перший ідеолог українського націоналізму. Ця особистість досі не була представлена в прозі, тож у романі він уперше виведений як художній персонаж, чий голос чітко застерігає: «Що "білий" москаль, що "червоний" – однаково нам вороги!». З іншого боку змальовано трагедію останнього гетьмана України Павла Скоропадського – людини порядку та структури, яка щиро прагнула захистити свій народ від більшовизму, але стала заручником імперського виховання, наївно плекаючи ідею союзу з росією «як рівний з рівним».
Окрім запеклих ідеологічних дискусій та військових випробувань, у самому серці роману розвивається щемлива лінія кохання. Драматичні долі художніх персонажів – офіцера Олександра Волконського, який на перехресті розпаду імперії болісно шукає власне коріння (будучи нащадком кошового отамана Костя Гордієнка), та Віри Тарновської, представниці відомого шляхетного козацького роду, вихованої на козацьких традиціях та шевченківському слові, – додають твору особливої емоційної глибини.
Історичні паралелі роману «Ад’ютанти України» гостро перегукуються із сучасністю. На тлі сьогоднішніх подій історія робить чергове коло, наочно демонструючи ціну внутрішніх суперечок, амбіцій та гордості, якими завжди користувався одвічний московський ворог. Крізь призму часу авторка показує, як імперія впродовж віків намагалася знищити українську мову, культуру та пам’ять через асиміляцію і валуєвські циркуляри, насаджуючи брехливі міфи про «один народ» та плекаючи комплекс меншовартості. Роман Оксани Зененко постає перед читачем не просто як хроніка минулого, а як дзеркало для сучасної України, що вчить шанувати скарби національної ідентичності та берегти єдність заради спільної перемоги.
Дізнатися більше про долі ад’ютантів України та відкрити для себе унікальні деталі видання пропонуємо за посиланням.
