Кремінський Володимир

ВОЛОДИМИР КРЕМІНСЬКИЙ
 (1994–2022)

Стрілець-санітар десантно-штурмової роти 18-го окремого батальйону морської піхоти
35-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала М.Остроградського
 

Народився Володимир 17 червня 1994 року в родині військовослужбовців Сергія та Алли Кремінських у м. Хмельницькому. Навчався хлопець до 8 класу в Навчально-виховному комплексі № 9 рідного міста. Змалку цікавився технікою, любив розбирати різні прилади, щоб дізнатися, що у них всередині.

• «Відеомагнітофон він колись розібрав, бо йому було просто цікаво, що там всередині, і йому потрібен був моторчик для машинки. Він розібрав відеомагнітофон, потім вже цей муляж відеомагнітофона склав, поставив на місце, і всі ходили й думали, що магнітофон в справності, хоча насправді всередині там вже нічого не було. Він вже дістав все, що йому було потрібно, там вже машинка запускалася, там вже якийсь вертольотик літав, зліплений незрозуміло з чого. Мама з татом явно не зраділи, коли побачили, що відеомагнітофон вже порожній всередині, але йому було цікаво», – згадує сестра Анна.

Потім Володимир вступив до ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою у м. Кам’янці-Подільському. Тут шкільна програма поєднувалася з військовим розпорядком дня та військовою й спортивною підготовкою. Юнак говорив: «Ми прокидаємося під підйом, засинаємо під відбій».

У 2011 році вступив у Одеську національну академію зв’язку імені О. С. Попова на спеціальність «Телекомунікаційні системи та мережі». Строкову військову службу проходив у 96-му окремому центрі розвідки радіовипромінювань космічних об’єктів Головного управління розвідки.

Після строкової служби Володимир продовжував захоплюватися автомобільною інженерією. Протягом 2015–2020 років здобув ступінь вищої освіти – магістр за спеціальністю «Автомобільний транспорт» у Вінницькому національному технічному університеті. Ще під час навчання почав працювати в авторизованому сервісі європейської компанії «Liqui Moly», яка виробляє мастила для авто. Був співорганізатором сервісу у створеному клубному гаражі «Rock Auto». Його цінували за відповідальність, рішучість, швидке вирішення складних питань, чесність та доброту. Згодом хлопець разом зі своїми товаришами відкрив власну СТО.

• «У нього взагалі руки стояли до того, щоб щось зробити, скрутити, відремонтувати. Він з дитинства такий був, що він вдома міг щось десь таке зробити – машинку одну розібрав, з однієї зробив зовсім іншу, там вже щось світиться, там вже щось блимає, і це було так з самого дитинства», – розповідає сестра Анна.

З першого дня повномасштабного російського вторгнення в Україну, 24 лютого 2022 року, Володимир, не вагаючись, свідомо пішов захищати свою країну в складі 35-ї ОБрМП. Спочатку зі своїм підрозділом був направлений охороняти кордон з Придністров’ям. Та Володимир прагнув звільняти наші території від ворогів, не міг сидіти у тилу. Саме тому в травні військовослужбовець звернувся до командування з рапортом та за особистим бажанням був переведений у м. Миколаїв на посаду стрілка-санітара десантно-штурмової роти у 18-й окремий батальйон морської піхоти 35-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала М. Остроградського. Неодноразово за час служби рятував своїх побратимів під обстрілами окупантів.

Мама та сестра намагалися відмовити Володимира від задуму їхати на передову, та батько поставився до цього рішення з розумінням. З 2014 року він воював та виходив з Дебальцевського котла на початку 2015-го.

• «Володимир завжди був такий у своїх рішеннях. Якщо він сказав, що він щось зробить, ми знали, що це буде до кінця, і не має значення, в чому це було питання. Він таким справжнім був чоловіком, на якого точно можна було обпертися, як у фізичному, так і в моральному плані. Він був сонячним, яскравим, добрим, надійним, відважним чоловіком і захисником», – розповідає сестра Анна Яцишена.

29 липня 2022 року, під час бойового зіткнення з ворогом на Херсонському напрямку, матрос Володимир з позивним «Локі» отримав першу контузію та поранення. Але від відпустки відмовився і одразу, після двотижневого лікування у шпиталі, повернувся до своїх побратимів на передову для виконання бойових завдань.

• «Там вбивають наших дітей, ви що, мені пропонуєте сісти і сидіти склавши руки у 28 років? Хто, якщо не я? Ті хлопці, що мають по двоє-троє дітей? Прийміть моє рішення. Я вирішив, що маю бути там і захищати нашу країну», – говорив своїм рідним Володимир.

Перед складною військовою операцією він зателефонував своїм батькам і попередив про те, що кілька днів не зможе виходити на зв'язок, щоб не хвилювалися...

Локі часто рятував своїх побратимів під обстрілами і своє життя віддав за інших 29 серпня 2022 року неподалік села Білогірки Бериславського району під час виконання бойового завдання у складі підрозділів сил наступу Збройних сил України. Захиснику було 28 років.

Військовослужбовця поховали 20 вересня на Алеї Слави у рідному м. Хмельницькому. Рішенням Хмельницької міської ради від 23.09.2022 року В. Кремінському присвоєно звання «Почесний громадянин Хмельницької міської територіальної громади» посмертно за особисту мужність та героїзм під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України.

Указом Президента України № 303/2023 від 25 травня матрос Володимир Сергійович Кремінський нагороджений орденом «За мужність» III ступеня «За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку».

Інтернет-джерела

1. Загиблі у війні Росії проти України: Володимир Кремінський [Електронний ресурс] // Меморіал. Платформа пам’яті : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://www.victims.memorial/people/volodimir-kreminskkiy. – Назва з екрана. – Дата перегляду : 25.03.2025.

2. Кардаш Дмитро. «Там всім страшно, але хто, якщо не ми». Історія загиблого на війні морпіха Володимира Кремінського [Електронний ресурс] / Дмитро Кардаш // Vsim. ua Хмельницький : [новин. ресурс]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://vsim.ua/lyudi/tam-vsim-strashno-ale-hto-yakscho-ne-mi-istoriya-zagiblogo-na-viyni-mo-11683196.html. – Назва з екрана. – Дата публікації : 27.09.2022. – Дата перегляду : 25.03.2025.

3. Кремінський Володимир Сергійович [Електронний ресурс] // Хмельницька міська рада : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://www.khm.gov.ua/en/node/42747. – Назва з екрана. – Дата перегляду : 25.03.2025.

4. Фещенко Анастасія. Отримав поранення та контузію, проте продовжив воювати. Згадаймо Володимира Кремінського [Електронний ресурс] / Анастасія Фещенко // Главком : [інформ. агентство]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://glavcom.ua/country/society/khvilina-movchannja-zhadajmo-volodimira-kreminskoho-958632.html. – Назва з екрана. – Дата публікації : 26.09.2023. – Дата перегляду : 25.03.2025.

5. Шевчук Катерина. У Хмельницькому попрощались із військовим Володимиром Кремінським [Електронний ресурс] / Катерина Шевчук, Валерія Ковальчук // Суспільне Хмельницький : [інформ. інтернет-вид.]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://suspilne.media/khmelnytskiy/283694-u-hmelnickomu-poprosalis-iz-vijskovim-volodimirom-kreminskim/. – Назва з екрана. – Дата публікації : 20.09.2022. – Дата перегляду : 25.03.2025.