Літературна зустріч для херсонських ліцеїстів
Сьогодні фахівці відділу краєзнавства нашої Гончарівки провели літературну годину «Патріотичними рядками херсонських письменників», присвячену Дню української писемності та мови. Учасниками заходу стали учні старших класів Херсонського ліцею №31.
Ця зустріч стала не просто уроком рідного слова, а справжнім екскурсом у мужність, адже 27 жовтня ми відзначатимемо день, який підтверджує, що наша мова – це наш головний духовний кордон та надійний щит ідентичності. Під час бесіди зі старшокласниками було підкреслено глибокі витоки цього свята, започаткованого на честь Преподобного Нестора-Літописця. У часи, коли ворог намагається знищити нашу спадщину, День української писемності та мови перестав бути просто датою в календарі. Нині це день всесвітнього єднання, коли мільйони українців пишуть Радіодиктант національної єдності, а рідна мова стає чітким маркером «свій-чужий», що об’єднує серця в окопах на передовій та в найбільших мегаполісах планети.
Учасники заходу з цікавістю дізналися, як під час окупації херсонські митці тримали свій культурний фронт, не припиняючи боротьбу. Ліцеїстам розповіли дивовижні та проникливі історії земляків, чиє слово плекалося під південним сонцем, а тепер гартується вогнем. Разом з присутніми говорили про історика Артема Петрика, який під дулами автоматів вів щоденник, що став основою книги «Сни про Херсон», та про поетесу Альону Мовчан, яка підпільно керувала літературною сценою та збирала твори для масштабного літературного проєкту «Херсонщина. АртСпротив», що згодом успішно вийшов друком у трьох томах. Організаторка патріотично об’єднувала митців попри те, що через обстріли презентацію першого тому довелося переносити тричі. З особливою повагою учасники проаналізували мемуарний щоденник Олександра Меньшова «Я, Фокс та окупація» та чесну окопну прозу Василя Паламарчука «Військовий непотріб» – праці наших мужніх воїнів та письменників, які героїчно загинули в боях за Україну.
Викликала захоплення у присутніх розповідь про Олену Маляренко, чий гумористичний роман «Жизель і мир» та знаменита вистава «Буде тобі, враже, так, як відьма скаже» довели, що херсонський іронічний характер – це також потужна зброя проти загарбників. Згадали і про Надію Теленчук, яка навіть із Берліна просуває українську культуру, організовує мистецькі проєкти та закликає весь світ лагідно, від самого серця «закохуватися в рідне слово».
Особливий відгук серед ліцеїстів викликало обговорення поетичного доробку вже добре знайомого їм херсонського автора Михайла Олійника. Присутні зацікавлено проаналізували його поезії зі збірок, рядки яких сьогодні стають піснями, а 12 знакових творів навіть увійшли до унікальної вишитої книги майстрині Ірини Бабенко. Спільне читання нагадало про незвичний авторський стиль – без розділових знаків та великих літер, що змушує серце битися в особливому інтонаційному ритмі:
і все таки мова це зброя
хто би там що не казав
хто ти без мов і хто я
як степ
що без вітру і трав
любиш свою Україну
віддано й чесно люби
бо віра і мова
єдино
тримають нас наче стовпи...
(Із поезії «Мова», 20.07.2023 р.)
Літературна зустріч донесла до слухачів головну думку, що саме патріотичними рядками херсонських письменників викарбовується сучасна історія нашої незламності. Доробок авторів рідного краю виховує гордість за своє походження, об'єднує покоління та перетворює силу українського слова на надійну зброю опору, яка надихає жити, боротися й щиро вірити в нашу Перемогу.
