Літературний альманах «Херсонщина. АртСпротив» (III том) – це збірка поезії та прози сучасних українських авторів, присвячена боротьбі, незламності та надміцній вірі жителів Херсонщини у Перемогу в російсько-українській війні.
Обкладинка видання
Третій том літературного альманаху «Херсонщина. АртСпротив» – це спільний проєкт письменницько-музичного заходу «Поетична шафа» та мистецького проєкту «ЛітТЕРРА без меж».
Видання книги було втілено за підтримки Goethe-Institut в Україні, Креативної резиденції MC6 та ГО «Інша освіта». Ініціатива є частиною проєкту «Cultural Resistance», що фінансувався Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини через програму «Східне партнерство».
Війна перетворила поезію херсонців на своєрідний літопис спротиву, де кожен рядок став беззаперечним підтвердженням пережитого. Творчість авторів тепер чітко розмежована на «до» та «після» 24 лютого 2022 року. На зміну пейзажній та інтимній ліриці прийшли теми окупації, примусової депортації, волонтерства та болючих втрат. Багато авторів свідомо почали писати лише українською мовою. Поезія стала більш прямою, «рваною» та емоційно оголеною, часто виконуючи роль терапії. У віршах з’явилися нові болючі образи – Каховська ГЕС, Антонівський міст, «тихий» терор окупантів та нескореність міста-героя під щоденними обстрілами. Для багатьох поетів творчість стала єдиним способом зафіксувати реальність, яку важко осягнути раціонально. Серед творів Тетяни Желєзнікової, чиї поезії увійшли до видання, є вірш «Світ розділився на «до» і «після», який авторка почала створювати з 2022 року. Наразі написана перша частина з 29 стовпчиків:
Світ розділився на «до» і «після».
Розрізав серце і душу твою.
Двадцять четвертого. Лютий місяць.
Це були вибухи, а не салют.
Світ розділився на «до» і «після».
Вчора мир, а сьогодні війна…
Рік двадцять другий зупинився.
Більше немає мирного життя…
У літературному альманасі «Херсонщина. АртСпротив» (III том), так само як і у попередніх двох виданнях, презентовані поезії про Херсонщину, Херсон, херсонців, але написані в інший часовий проміжок – здебільшого з грудня 2024 по листопад 2025 року. Це колективний щоденник Херсонщини, де голоси професійних поетів, письменників та початківців зливаються в єдину історію стійкості. Загалом до збірника долучилися шістдесят авторів – це жителі Херсонщини, різних регіонів України й інших держав, які описали жахіття війни.
Альона Мовчан
«Коли життя розділилось на до і після...»
Коли життя розділилось на до і після,
Коли боїшся, та кажеш собі: «Не бійся»,
Коли забула, а як то – відчути спокій –
Вже більше від трьох років…
Коли тривога – єдина твоя стабільність,
Коли вже віри немає, та шкалить вірність.
Коли усе видається таким недійсним –
У скроні думка тисне.
Наступний крок відчуваєш як перепону.
Дніпро було місцем сили, стає кордоном.
Повік-віків у твої не заглиблюсь води –
Ти річка болю тепер,
А була – свободи.
Змиваєш спогади – цвіт від терпкої вишні,
І вже ніколи не будемо ми колишні.
Наталя Тарасюк (Івахненко)
«Херсон стирають кожної хвилини...»
Херсон стирають кожної хвилини,
Немає спокою ні вдень, ані вночі…
Степів південних дорогу перлину
Щоденню б’ють московські палачі!
Таке колись спокійне мирне місто
Тепер в диму, у вибухах живе…
На вулицях безлюдних вже не тісно,
Та запах кави все-таки пливе…
У двориках, зігрітих теплим сонцем,
Під гуркіт КАБів і гарматний грім…
Не впали духом і живуть херсонці,
Тримаються на зло рашистам всім!
Олександр Кравченко
Херсон немов пустеля для сафарі
Херсон немов пустеля для сафарі,
Людина тут для нелюдів – мішень…
Херсонці у постійному кошмарі,
Живуть у пеклі кожну ніч, і кожен день…
Райони всі в Херсоні небезпечні!
Сезон тут полювання на людей…
Пересуваються всі люди обережно,
З собою не беруть вони дітей…
Під обстрілами Східний і Склотара,
Воєнка, Центр, Острів, ХБК, Річпорт…
На лінії вогню ще два базари,
Їх також контролює нелюд-чорт…
Передмістя зруйновані, вони в «червоній зоні»…
Життя тут зупинилося – тиша навкруги…
Лише гудіння маленьких, чорних дронів,
Які нагадують, що є тут вороги…
Антонівка, Кіндійка – в забутті,
Туди не їздять рятівні та швидка допомога…
Все, що рухається, – цілі вогняні,
Скидає ворог вибухівку з дрона…
Ірина Гривняк
Чекаєм
В моїх зажурених краях
Птахів все менше, більше дронів.
Сліди від мін на вівтарях
І докір світлої ікони.
В колонах білосніжних дим.
Там був приліт, туди попали.
А храм залишився живим,
Бо не буває мертвих храмів.
Херсон роздертий і розп’ятий
Серед забутих якорів
Стоїть пораненим солдатом
В обіймах ранених мостів.
В візитці вічного Дніпра
Немає сліз, літають чайки.
Липнева заспана жара
Висить в небесній розлітайці,
А полосаті кавуни
Нагадують про свій дебют,
І дині всупереч війні
Теж завершують свій маршрут.
Чатують бджоли у малині,
І мальви прикрашають будні,
А вечір стиглим апельсином
Спускається на степ безлюдний.
Акацій тіні на осонні,
І місто в літньому полоні
Чекають в змученім Херсоні
На тишу у «червоній зоні».
GALA FILIPOVA
Одного разу
Де б ти не був – душа додому рветься!
У місто сили, в рідні стіни, до людей.
У серці сто разів це все озветься
Трильйоном розфарбованих ідей.
Як повертаємось дорогою надії,
Кого зустрінемо – все уявилось вмить.
Яке ж до щему в серці все знайоме,
Найкраще місто в світі, наш опліт.
Усі-усі думки – вони з Херсоном!
На рідній, Богом даній нам землі.
Одного разу ми повернемось додому.
У Місто сили, де щасливими були!
Валерія Слєпчук
Засохлий букет
Букетом червоних троянд
Із присмаком мирних годин
Залишився спогад про нас
Часописом ніжних світлин.
Ти бачиш тепер тільки в снах
Шалені відпустки ті дні,
Гадюкою ковзає страх –
Немає кінця цій війні?!
Стоїш ти закритий плащем
На фоні обпалених стін,
Під гірко-кривавим дощем,
Политим із дронів і мін.
Гербарієм став вже букет,
Що довго стояв на вікні.
Тебе врятував турнікет –
Побачила я уві сні…
Презентація третього тому літературного альманаху «Херсонщина. АртСпротив» відбулася у Херсоні 20 грудня 2025 року. Проходила вона водночас в офлайн- та онлайн- форматах.
Фото з Facebook-сторінки Альони Мовчан
Уперше в літературному альманасі «Херсонщина. АртСпротив» (III том) опубліковані й прозові твори: «Дідусеві» (уривок з роману «Згадай моє життя») Богдана Шаповалова; «Колаборант», автор – Ігор Івершень.
Поряд із прозою та поезією, кожен із авторів видання розповів про свої особисті зміни, відповівши на запитання: «Що особисто для Вас змінилося за останній рік?».
Кореспондентка телеканалу «Суспільне Херсон» Яна Самко, чиї поезії увійшли до видання, наголошує: «Пишу та фотографую у перервах між основною роботою, тому багато чого залишається "в столі". Під час підготовки до цього проєкту усвідомила, як давно не розбирала “той ящик”. Але на все свій час. Поки реалії такі, що варто писати, фотографувати та зберігати, бо це – фіксація емоційного стану та безпосередніх людей. І кожна з них – точка майбутнього аналізу того, як змінилося все навколо і ти сам».
Вчителька-дефектолог із Херсона Людмила Жукова розповідає: «Із грудня 2024 року в моєму житті з’явилося більше віри, тепла і натхнення. Попри всі труднощі Херсон залишається моїм домом і джерелом сили. Саме любов до рідної землі, людей і щоденної праці допомагає творити – у слові, у вчинках, у серці. Кожен день у моєму місті – це маленький крок до відродження, а кожен вірш (хоча їх ще мало) – подих любові до Херсонської землі».
Працівниця Херсонської державної морської академії Катерина Бабечко, яка беззаперечно вірить, що одного прекрасного дня всі повернуться до рідного міста-героя, роботи та власних будинків, ділиться: «Із грудня 2024 року не змінилося головне – розуміння цінності цілісності країни і бажання відновлення справедливості… Продовжуємо допомагати нашим збройним силам словом, донатами і справами. Пам’ятаємо усіх захисників і захисниць та схиляємо перед ними голови».
До літературного альманаху увійшли поезії Зінаїди Лати. Своє життя жінка присвятила освіті та вихованню молодого покоління, пропрацювавши вчителем у Музиківській загальноосвітній школі (нині – ліцей) з 1980 по 2011 роки. Написання віршів для освітянки, яка нині перебуває на пенсії, – це можливість виразити свої емоції, думки, переживання, яких з лютого 2024 року надзвичайно багато. «Змінилося, звичайно, все. Залишилися удвох, діти роз’їхалися, тому не бачимо своїх онучок. Пережили окупацію… Плакали від радості, коли ЗСУ звільнили село. Зараз намагаємось виживати, щоб дочекатись Перемоги та побачити дітей з онучками. Кардинальна зміна – раніше писала російською мовою, з 2014 року все більше віршів було написано українською, а з лютого 2024 року – тільки українською», – пише пані Зінаїда.
Ціна української свободи надзвичайно велика. У творчому доробку Зінаїди Лати є до болю щемливий вірш, присвячений полеглим захисникам України:
Герої не вмирають!
Вони навічно з нами.
Це охоронці-ангели
Над селами й містами...
Із поезії «Герої не вмирають!»
Херсонська журналістка та ведуча Оксана Хлєбус, яка народилася, працювала і жила в Херсоні до повномасштабного вторгнення росії в Україну, а потім вимушено переїхала до Одеси, розповідає: «Стала співавторкою проєкту, присвяченого загиблим воїнам Херсонщини "Хронологія мужності". Кожен текст та інтерв’ю з родинами загиблих дається важко, весь біль пропускаєш крізь себе. Але водночас почула величезну кількість любові людей до своїх рідних, хоч і загиблих. Складно пишуться вірші. За чим сумую.
Попри все це зберігаю до кожного моменту життя Любов – бо саме в кожному моменті цінність і щастя. Головне – бачити».
Увійшли до видання і вірші учня Херсонської гімназії №3 Тимофія Жури. Його родина пережила тимчасову окупацію рідного Херсона, залишаючись весь час у місті. У червні 2023 року, після підриву Каховської ГЕС, їхня квартира зазнала затоплення. Писати хлопець почав після 24 лютого 2022 року. «Продовжую жити у фронтовому Херсоні. На собі відчуваю всі жахіття війни. Попри все навчаюся, беру участь у різних конкурсах, пишу вірші. Нещодавно з’явилося нове захоплення – малювання. Це допомагає мені відволіктися від щоденних тривог і болю, дарує спокій і натхнення. Дуже пишаюся своїм старшим братом, який служить у Національній гвардії та боронить рідну Україну», – каже Тимофій.
Юний роками, але зрілий духом Тимофій Жура пише:
Я українець, і я цим пишаюсь.
І пращурів своїх я не цураюсь.
Свою я мову чемно поважаю
І Україну-неньку я кохаю.
Із поезії «Наша мова»
Такий молодий, але який національно-свідомий росте херсонець!
Поповнили видання і поезії вчительки вищої категорії Ірини Гривняк, яка тридцять дев’ять років викладала історію в херсонських школах №24 та №25 (нині – Херсонська гімназія №24 та Херсонський ліцей №25). Пані Ірина нагороджена знаком «Відмінник освіти України» та грамотами Міністерства освіти і науки України, Верховної Ради України. Коли війна увірвалась в життя, це спонукало Ірину Гривняк донести свої думки до широкого загалу, хоча вірші вона писала з дитинства. З читачами жінка поділилася життєвим кредо:
«Не жертвою, а світлом бути.
Любити, жити і змогти
У цій війні, страшній і лютій,
Себе – Людину зберегти».
У літературному альманасі вміщено свідчення голови Херсонської обласної організації Національної спілки письменників України Василя Загороднюка. «Написав і опублікував поему "Соколине око" у краєзнавчому і літературно-мистецькому альманасі "Серафинці", номер 7 за 2005 р., с. 160–183. У поемі "Соколине око" у художній формі інтерпретую тематику Тризуба як державного герба. Зокрема, роблю екскурс в часи правління короля Данила Галицького – державотворця, в його надії, переживання і плани, описую геологічні утворення на берегах Дністра, які за зовнішнім виглядом схожі на соколине око. Звертаюсь до питання схожості Тризуба із Соколом, взаємодію їх із королем. При цьому роблю відступи – розмисли про красу та охорону Карпат, часові переміщення, оборону України від орків-ворогів».
Особливістю літературного альманаху «Херсонщина. АртСпротив» (III том) є наявність унікальних фотографій Херсона та звільнених територій області. Авторами світлин стали Віктор Братан, Яна Самко, Оксана Славенко, Ігор Івершень та Євгеній Андронов.
Фото з книги
«Херсонщина. Арт-спротив» (III том) – це живе свідчення боротьби та незламного духу жителів Херсонщини, втілене у мистецтві слова. Хтось за часи війни вигорів, але знайшов у собі сили рухатися далі; хтось вперше знайшов розраду у поетичному слові і передав через нього весь спектр своїх почуттів, усе, що лежало на серці; хтось незмінно залишився вірним своєму покликанню, фіксуючи кожен момент нашої історії, силою думки та слова, наближаючи Перемогу. Та кожен з авторів, хто долучився до створення книги, вклав у неї свої найщиріші сподівання та бачення майбутнього.
Іван Немченко
Остання імперія задовго здиха
Остання імперія задовго здиха,
Тому і в Херсона доля преважка.
Бо хочуть ратиці московської свині
І потоптать, і знищить за три дні
І Україну, і Прибалтику, й Молдову,
І Польщу, і Фінляндію чудову,
Кавказ, Середню Азію й Аляску,
Вдягнувши миротворця брехомаску.
Оце такий російський псевдомир –
Всесвітній руйнівник і дебошир.
Як тільки здохне біснувате московиння,
Відродяться й Херсон, і Україна.
Катерина Бабечко
«Світанок мрій, надій і сподівань...»
Світанок мрій, надій і сподівань,
Коли ж ти будеш мирним над Херсоном?
З початком новий день, наповнений бажань,
А поки тут б’ють артилерія і дрони…
Із сонцем прокидається і віра в перемогу,
Але ж ось знову оголошена тривога…
Вони Херсон нещадно наш руйнують,
Безглуздо із цивільними воюють!
Як у відомого поета: край неба від світанку в нас палає,
Але, на жаль, палає не від сонця:
Ракети це чи бомби з авіації скидають!
В Херсоні КАБами стирають все живе,
Суцільний жах панує від прильотів.
Та знаю: скоро місто оживе,
І буде знову на мажорній ноті!
Слід пам’ятати, що завжди все ж після ночі
ми милуємось світанком,
А поки дякуємо Богу, що живі, за смс від друзів:
«З новим ранком!».
Лариса Гордєєва
«Покажіть людей, що не змарніли...»
Покажіть людей, що не змарніли,
Не додавши скроням сивини.
Й за життя дітей своїх раділи.
Краще – запитайте у війни!
Покажіть, хто не зазнав утрати,
Не бентежить почуття вини…
Хто не знає, що таке донати,
Хай про це спитає у війни!
Покажіть, хто ще не знає втоми,
Не благає: «Світе, щось зміни!».
Не чекає воїнів додому…
Хай шукає відповідь в війни!
Розкажіть, кому свій дім не сниться,
Що стоїть в весняному вбранні?
Хто новини не стомивсь дивитись? –
Всі, хто є заручники війни…
Раїса Полтавець
Херсонщині
Краю мій сонячний, краю мій милий,
Рідна до щему земля!
Нищить щодня тебе чорная сила,
Мертвих тілами встеля.
Змучений мій, перевернутий дригом,
Вкритий потопом страшним!
Крутить тебе окупантська дзиґа,
Палить вогнем навісним.
Вражі ланами зміяться траншеї,
Вгризлись в поля бліндажі,
Вирви, окопи, вузькі галереї…
Скрізь бойові рубежі.
Краю нескорений, мужній, тримайся,
Хоч окупант озвірів!
Чуєш, Херсонщино, не сумнівайся:
Геть проженем ворогів!
І не повернуться кляті ніколи.
Вистигне знов виноград,
Знов кавуни подаруєш до столу,
Знову розквітнеш, мов сад!
Краю південний дніпрово-лиманний,
Краю морський, степовий,
Динний, фруктовий, кавунно-баштанний,
Лиш потерпи, краю мій…
Ярослав Г.
«Херсон – нескорений, він бачив горе й біль...»
Херсон – нескорений, він бачив горе й біль,
Він вистояв у тьмі, він – міць Дніпровських хвиль,
Пливе кавун на хвилях вільних, наче мрія,
Ти будеш вільний, мій чудовий краю, вірю!
Третій том літературного альманаху «Херсонщина. АртСпротив» – це документально-художнє свідчення стійкості, що об'єднує особисті історії боротьби та віри жителів Херсонщини у Перемогу. Це літературний опір, який фіксує незламність духу, відвагу та надію на мирне майбутнє.
Тетяна Прокоф’єва
Мій Херсон
Херсоне, місто наших мрій,
Любові, щастя і надії,
Так зранила тебе війна,
Що й не впізнати тебе нині!
Тих вулиць чистих, чепурних,
Тих парків, зеленню повитих,
Тих шкіл, садків, бібліотек,
Театрів, фабрик – ворогом розбитих!
Куди не глянь – понівечене все,
Століттями збудоване розбито!
І лише віра, мрія і любов
Нам допоможуть рідне місто відновити!
Джерела
1. Херсонщина. АртСпротив : літ. альм. III том / уклад.: Юлія Майстренко, Альона Мовчан. – Одеса : Олді+, 2025. – 218 с.
2. Поліщук Марина. У Херсоні презентували третій том літературного альманаху про Херсонщину та її жителів [Електронний ресурс] / Марина Поліщук // Гривна : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://grivna.ua/publikatsii/u-hersoni-prezentuvaly-tretij-tom-literaturnogo-almanahu-pro-hersonshhynu-ta-yiyi-zhyteliv. – Назва з екрана. – Дата публікації : 23.12.2025. – Дата перегляду : 06.04.2026.
