МИКОЛА ЛЬВОВИЧ СКАДОВСЬКИЙ
(1845-1892)
художник, живописець, графік

Штрихи життєвого шляху

Відомий український художник, живописець і графік Микола Львович Скадовський народився 16 листопада 1845 року в селищі Білозерка Херсонського повіту Херсонської губернії.
Батько Миколи – Лев Балтазарович (1814 – 1871) – належав до найбільших землевласників Херсонського повіту, а мати – Марія Петрівна Брюхачова (1824 – 1883) – походила з королівського польського роду Поппелей. Хрещеними Миколи були Петро Петрович Брюхачов, дядько по материнській лінії, і Олександра Балтазарівна Де Дот, тітка по батьківській лінії. В родині Скадовських сформувалася особлива система виховання дітей. Більшість часу сім’я проводила у сільській місцевості, оскільки батько управляв маєтком самостійно. Змалку дітей привчали до скромності, розвивали вміння раціонально використовувати час та кошти.

Творчий вибір

Життя та діяльність Миколи Скадовського були тісно пов’язані з Одесою – культурним центром південноукраїнського регіону. Знайомство з містом розпочалося ще під час навчання в Рішельєвському ліцеї. Після закінчення ліцею у 1865 році, Микола Скадовський вступив на природничий відділ фізико-математичного факультету Імператорського Новоросійського університету. У цьому навчальному закладі він навчався лише два місяці. У вересні 1865 року Микола перейшов на медичний, а в 1866 році – на юридичний факультет Імператорського Московського університету. Паралельно з отриманням правової освіти, Микола, в якості вільного слухача (1865 – 1869 роки), відвідував Московське училище живопису, скульптури і архітектури, де викладали В. Пукірєв й О. Саврасов.

Можна припустити, що на початковому етапі в процесі пошуку шляхів самореалізації Микола Скадовський керувався сімейними інтересами, передусім планами батька. Сучасники Лева Балтазаровича відзначали його демонстративний тип характеру. Батько був запальний, дратівливий, «що не звик зустрічати опору своїй волі». Однак надії сім'ї щодо майбутньої юридичної діяльності старшого сина не виправдалися. У міру зростання самостійності і появи професійного інтересу до творчості, він поступово відходить від виконання батьківського обов'язку, що підтверджують переходи на різні факультети. Маючи талант і бажання реалізувати себе у творчості, Микола ще під час навчання зробив вибір на користь кар'єри художника. Послугувало цьому вибору і те, що молодший брат Миколи – Георгій, маючи схильність до ведення сільського господарства, успішно продовжив сімейну справу. Микола Львович отримав можливість присвятити себе мистецтву. У 1870 році він вступив до Дюссельдорфської академії мистецтв.

Аналіз листів до родини, написаних під час навчання у Дюссельдорфській академії мистецтв, дає змогу стверджувати, що студент вів активне культурне життя: відвідував лекції німецького зоолога і мандрівника, засновника Берлінського акваріуму Альфреда Брема, ботанічний сад, художні та театральні вистави. Майбутній художник багато часу та сил віддавав навчанню. Про свої справи та досягнення він, у листах до матері, систематично повідомляв близьким, ділився з ними думками про художню творчість. Так, художник писав: «Займаюсь тим, що малюю з гіпсу для здачі в академію... я з дозволу професора почав картину і акт; останнє означає писати з оголеної фігури у весь зріст. Справи йдуть доволі успішно». Листи часто супроводжувалися малюнками, які ілюстрували його тексти та враження від побаченого в Німеччині – портрети подорожніх, звичайних німців, сюжетів з повсякденного життя, експонати музеїв тощо.

Після навчання в Дюссельдорфській академії мистецтв майбутній художник подорожував Німеччиною, Францією, Італією. Подорожі південною Італією були особливо продуктивними для творчої діяльності митця. Під час зупинки в Портічі художник намалював 9 акварелей. Також є картини, що відображають пейзажі Швейцарії («Юнгфрау») та Франції («Околиці Ментони»). Під час подорожей формується творчий метод живописця. «Я обрав собі рід живопису, в якому тепер можна шукати величезний успіх – саме пейзаж з великими фігурами».

У 1871 році помирає Лев Балтазарович. Його сини, Микола та Георгій, отримують у спадок 11 тисяч десятин землі. На практиці веденням сільськогосподарських справ займався Георгій. У 1876 році родина уклала мирову угоду про розподіл спадщини в херсонського нотаріуса І.І. Корбуля. Відповідно до неї, все нерухоме майно, в тому числі й Білозерка, перейшло у власність Миколи Львовича та Георгія Львовича. Брати мали виплатити сестрам – Варварі, Ользі, Анні та Марії – по 24000 карбованців. Зазначену суму визначили шляхом поділу загальної вартості майна. Спільне управління маєтком тривало порівняно недовго – у 1885 році Микола Львович передав брату в оренду свою частину спадщини.

Родина

Микола Скадовський був одружений із Марією Аркудинською (1860 – 1940). Дружина була молодшою за чоловіка на 15 років. Вони мали сина Сергія (1886 – 1962), що став відомим гідробіологом, професором та засновником Звенигородської біостанції МДУ.

Серед приватного епістолярію збереглися листи Миколи Львовича дружині, написані під час подорожей Францією та Італією (1889 рік). Слід зазначити, що саме Марія Аркудинська була моделлю для центрального образу картини «Втішання релігії», що стала одним з останніх творів художника.

11 червня 1892 року, на мисі Ланжерон, неподалік від центру міста Одеси, від невідомої на той час хвороби на 46-му році життя помер Микола Скадовський. Похований у родовому гнізді – в Білозерці.

Після його смерті, право на частину маєтку перейшло до сина Сергія та дружини Марії Сергіївни. М.С. Россолімо (в першому шлюбі Скадовська) від імені малолітнього сина вирішила залишити свою долю маєтку в орендному утриманні Г.Л. Скадовського до 1901 року.

«Творча Мекка»

Після подорожей Європою Микола Скадовський повернувся до рідної Білозерки, що займала особливе місце у творчій біографії художника. Умови для творчості у батьківському маєтку були сприятливими. Велика світла майстерня, постійна матеріальна підтримка рідних, достатньо було й натури. На полотнах Микола Львович часто зображував рідні краєвиди («Озеро Біле», «Зима. Білозерка», «Рибалки», «Мотив на Дніпровському лимані», «Вулиця в селі», «Домів сад»). Ось так загублена серед степів і озер Білозерка отримала свого оспівувача, сина і вихованця, так стала культурною Меккою.

Улюбленим заняттям родини Скадовських у Білозерці була музика, їй присвячували більшість вільного часу. Музичним обдаруванням володів і Микола Львович. На одній з архівних фотографій його можна побачити з віолончеллю у складі музичного квартету. Відображенням цієї теми у живописі стала відома картина Миколи Львовича «Перед концертом», на якій зображений буденний епізод з життя простого віолончеліста. 

У різний час до маєтку приїжджали Геннадій Ладиженський, який писав білозерські степи; Микола Кузнєцов, який лишив портрет Миколи Скадовського; художники Костанді, Розмаріцин, скульптор Едуарде. Два літа підряд гостював у Білозірці Руфін Судковський, очаківський художник-мариніст. Гостював тут і Петро Чайковський, і Олександр Русов із дружиною. Але довго перебувати далеко від художнього життя великого міста Скадовський не зміг, і, зрештою, з 1879 року оселився в Одесі.

Товариство південноросійських художників

Микола Скадовський належав до художників, які виявляли підвищений інтерес до розвитку культурного життя на місцевому рівні. Тому він виступив з ідеєю про організаційне оформлення діяльності художників Південної України. Так у 1890 році було створено Товариство південноросійських художників. Історик мистецтва Д.В. Антонович серед причин створення об’єднання вказував бажання М. Скадовського відняти українських майстрів від російських столиць. До участі у виставках запрошувалися художники з «південних міст Росії» – зокрема з Києва, Харкова та Севастополя Організатор Товариства південноросійських художників був постійно присутній на зборах та брав участь у трьох виставках. На першій виставці, що проходила з 8 квітня по 3 травня 1890 року, він представив більше 10 картин. Картини Миколи Львовича, які вирізняла висока вартість, були реалізовані вже на початку заходу («Іній», «Рілля»). Необхідно зазначити, що реалізація картин служила лише додатковим заробітком для художника, оскільки здача в оренду родової земельної власності гарантувала стабільний прибуток. Тому Микола Скадовський дозволяв організаторам виставок самостійно встановлювати вартість своїх творів. Протоколи засідань товариства містять власноручні підписи художника.

Жанрове багатство

Твори зображувального мистецтва авторства Миколи Скадовського (живопис, малюнки олівцем, начерки та ескізи) дозволяють робити висновки про його естетичні принципи та суспільні орієнтири. Автопортрет, портрети знайомих, зображення інтер’єру («Розтин мертвого тіла», «Перед концертом», «Обід швачки»), традиційних розваг та занять («Мисливець»), а також пейзажних полотен («Хутір поблизу Херсона») безпосередньо з натури – під час перебування в Білозерці – відкриває питання про можливість використання їх у якості джерела до вивчення маєткової культури Скадовських. 

Виставки

Картини Миколи Скадовського демонстрували в Товаристві заохочення художників у Петербурзі (1879 рік), на виставках у Москві (1882, 1893 ріки), Мюнхені (1883 рік), Одесі (1881, 1884, 1888, 1890 – 1892, 1893, 1897 роки), Херсоні (1887, 1889, 1971, 1996, 2011 роки).

У 1883 році  з картиною «Відкриття полювання» Скадовський М.Л. – учасник міжнародної художньої виставки у м. Мюнхені (Німеччина). Маємо замітку про організацію художньої виставки у Мюнхені 1883 року. «Якийсь Микола Скадовський (якщо вірити каталогу) з Петербургу надіслав «Відкриття полювання». Отже, шлях Миколи Скадовського до мистецької кар’єри був тривалим.

В 1887 році 70 картин та 50 акварелей майстра були показані в Херсоні.

У 1888 році художник брав участь у конкурсі Московського товариства любителів мистецтв, де отримав премію за картину «Розтин мертвого тіла». 

Здійснив М. Скадовський подорож Правобережною Україною, привіз звідти полотна «Ріка в Подільській губернії», «Замок у Кам’янець-Подільському». У 1892 році художник взяв участь в організації виставки на допомогу постраждалим від неврожаю.

У 1889 році 64 картини самого Скадовського і 42 його акварелі були показані на виставці у Херсоні. В каталозі цієї виставки, виданому у типографії Ходушиної, вказані роботи «Обід швачки», «Перед концертом», «Земська пошта», «Узмор’я», акварелі з видами околиць Херсона, Неаполя, Рима, Венеції.

У 1892 році митець брав участь в організації виставки на допомогу потерпілим від неврожаю. На ній заслуженою увагою користувався твір «Голодовка», що свідчить про міцний зв'язок автора з сучасністю. 

В каталозі посмертної виставки Скадовського 1893 року, що був виданий у Москві, серед усіх перелічених робіт майстра більше двох десятків присвячено Білозерці («У Білозерському маєтку», «На березі озера», «Ранок у Білозерці»). Вони свідчать про значення, яке мала для художника його мала батьківщина.

Роботи художника демонструвалися на виставках, присвячених річницям із дня народження співвітчизника (1971, 1996, 2011 роки).

Збереження культурної спадщини. Сьогодення

Нині роботи Миколи Львовича зберігаються у музеях України та Росії. Велика колекція творів представлена у фондах Херсонського художнього музею імені О.О. Шовкуненка, якому планували привласнити ім'я М.Л. Скадовського. Ця колекція налічує тринадцять живописних полотен, двадцять два малюнки й акварелі, два дорожні альбоми з ескізами олівцем і акварельними етюдами, серед яких кілька, пов’язаних з перебуванням художника в Білозерці. Творами митця можна помилуватися у Третьяковській галереї, Державному історичному музеї (Москва), Іркутському художньому музей, Костромському музею-заповіднику, Одеському художньому музею.

Колекції нащадків в 90-ті роки брали участь у виставках. Багато картин нині знаходиться в приватних зібраннях, формування яких розпочалося ще за життя автора творів. Так, у приватній колекції онуки Миколи Львовича – Ніни Сергіївни Строганової, в Москві, зберігаються твори, пов’язані з Білозеркою, пейзажі «Зима. Білозерка» 1890 року та «Озеро Біле».

До сьогодні немає загального реєстру робіт художника, але їх кількість повинна складати більше ніж 200 (за даними різних каталогів). Масштаби творчості та рівень вивчення життя і спадщини художника помітно дисонують. Актуальним залишається пошук творів художника в приватних колекціях, дослідження частини родинного архіву, що зберігається у нащадків роду Скадовських.

Література та джерела:

1. Дяченко Вл. Микола Скадовський – лицар пензля та олівця [Електронний ресурс]  /Владислава Дяченко. – Режим доступу: https://artmuseum.ks.ua/article/skadovsky.html. – Назва з екрану.

2. Дяченко Вл. Творча Мекка Миколи Скадовського [Електронний ресурс] /Владислава Дяченко. – Режим доступу:

http://mycity.kherson.ua/journal/konstanty12/skadovsky.html. – Назва з екрану.

3. Строганова М. Н. История рода Скадовских в России. – Москва, 1996. – С. 35–40. Режим доступу: http://herba.msu.ru/biostantion/skadovsky/glava1/3.pdf

4.Теплова І. Микола Львович Скадовський (1845–1892): джерела до вивчення біографії [Електронний ресурс] /Ірина Теплова// Scriptorium nostrum. –2017. – N 2 (8) – С.208 – 212 – Режим доступу: https://docplayer.net/54008310-Mikola-lvovich-skadovskiy-dzherela-do-vivchennya-biografiyi.html
5. Черкаська Г. Микола Скадовський [Електронний ресурс] / Ганна Черкаська. – Режим доступу: https://uahistory.com/topics/famous_people/6556. – Назва з екрану.

6. Чорноіваненко І. В. Микола Скадовський: шлях до мистецтва / І. В. Чорноіваненко // Культурологічний вісник. – 2014. – Вип. 32. – С. 15–19. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Kultv_2014_32_5.

7. Чорноіваненко І. В. Рід Скадовських і Білозерка / І. В. Чорноіваненко // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. – 2014. – Вип. 39. – С. 27–31. – Режим доступу: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/publ/REF-0000577551