Павленко Анатолій

Народився Анатолій Павленко 24 червня 2004 року в с. Микільському Херсонського району Херсонської області в багатодітній родині. Мав старшу сестру Дашу, молодшого брата Романа та сестричку-крихітку Єву. Як і більшість хлопчиків, був бешкетником. Часом сварився зі своїми братом та сестрою, але коли їх хтось ображав – Толік завжди заступався за них.

Дитинство хлопця промайнуло на узбережжі річки Інгулець. Навчатися в школі він не дуже любив, його приваблювали річка та місток, де можна було розважитися з друзями. Вони завжди потрапляли у якісь пригоди, адже компанія була дуже велика.

21-річний десантник Льова, друг дитинства Толі, поділився яскравими спогадами їхніх походеньок. Якось вони організували крадіжку персиків з чужого саду. Коли Толік почав перелазити через паркан, їх побачив господар і хлопцям довелося швидко тікати.

Анатолій виріс у звичайному середовищі, у селі, де діти раділи та пустували. Тут нічого не мало якогось особливого патріотичного впливу на хлопця.
Юнакові подобалося займатися спортом та слухати треки Nord Division. Вони з друзями цікавилися паркуром. Їх щоденні заняття – біг, турніки, штанги, бокс. Льова навчив Толю крутити сальто. Але найбільше парубок любив плавати. Саме ця любов і відіграла важливу роль у його долі.

Коли почалася війна, Анатолію було 17 років. Село Микільське було окуповане російськими військами 24 лютого 2022 року. Вже з першого дня хлопець допомагав українським військовим, як міг. Він фотографував ворожу військову техніку і передавав координати її місця знаходження. Якось навіть мало не попався рашистам, добре, що завчасно видалив усе з телефона. Парубок боявся найбільше, що окупанти примусово мобілізують його до своєї армії і змусять воювати за росію. Він ніколи б на це не погодився. Саме тому, з допомогою друзів, виїхав у Латвію, де йому виповнилося 18 років. Та спокійно жити за кордоном, знаючи, що відбувається вдома, було дуже важко. Тому вирішив повертатися і підписувати контракт.
Через тиждень після звільнення рідного села, у листопаді 2022 року, Толік приїхав додому і сповістив маму про своє рішення. Тетяна близько року відмовляла сина. У вересні 2023-го їх родина евакуювалася з Херсонщини до м. Миколаєва.

У 2023 році Толік долучився до 73-го морського центру спеціальних операцій – частини спеціальної розвідки ССО ЗСУ. Хлопець тричі проходив навчання за кордоном (двічі – в Італії та ще у Латвії), курси водолазної підготовки. Молодий захисник отримав дві спеціальності: кулеметника і водолаза. Він мав нагороди та подяки від командування. Був відправлений захищати країну на Херсонський напрямок. Через юний вік спочатку мав позивний «Буся», але потім став «Твіксом», бо дуже полюбляв ці шоколадні батончики.

Анатолій був щедрим. Він завжди купував своїм побратимам багато батончиків «Твікс», які сам просто обожнював. Обгортки від цих солодощів завжди були серед його речей.
Восени 2024 року Твікс фактично врятував життя своєму побратиму Філі. Під час чергового завдання раптово завʼязався стрілецький бій з ворогами. Це був перший тісний контакт Толіка з росіянами. Філю було поранено в руку, і завдяки рішучим діям Твікса, який вкривав противника вогнем, їм вдалося вижити. Був момент, коли декілька бійців отримали контузії, і Толік залишився один проти ворогів. Та хлопець не злякався, і росіяни зазнали значних втрат, а його група відійшла у безпечне місце.

На початку січня 2025-го Твікс повернувся з лікування, яке проходив через професійну хворобу кулеметника, проблеми зі спиною. Біль ще зовсім не минула, але захисник не міг чекати. 6 січня їх відправили на Курщину. 16-го хлопець зателефонував мамі перед бойовим завданням. Це було востаннє…

У Суджанському районі Курської області група Анатолія потрапила під масований артобстріл. Захисник прикрив побратимів від осколків. В укритті йому надали першу допомогу, та поранення були несумісні з життям. Вони знаходились в болотистій місцевості під постійними обстрілами РСЗВ, спостереженням дронів та безперервними атаками ворога. Так тривало добу. Ризикуючи життям, побратими змогли забрати тіло Твікса. А 18 січня його родині повідомили гірку звістку про загибель сина і брата…
Анатолія Павленка поховали на Балабанівському кладовищі у місті Миколаєві. На його могилі майорить український стяг, та завжди лежать улюблені батончики «Твікс».

Спогади коханої

Молодий захисник планував свою відпустку, хотів освідчитися коханій Вікторії, мріяв одружитися, створити власну родину. Він дуже любив свою трирічну сестричку Єву (називав її «моя Бубочка») і обіцяв купити їй велосипед… Та цим мріям не судилося здійснитися. Йому назавжди всього 20 років…
Зі своєю коханою Вікторією Білецькою з м. Дніпра Толік познайомився у соціальних мережах, був дуже уважним та ніжним. Завжди записував у нотатках найменші деталі: дату народження коханої, улюблені квіти тощо. Говорив, що після декількох контузій може щось забути.
Дівчина сумувала за коханим, коли він був на службі, але розуміла і приймала цей вибір.

Одного разу Вікторія пожартувала про те, що мріє отримати обручку, коли зробить красивий манікюр. Перед своїм останнім бойовим завданням, у січні 2025 року, Твікс написав: «Роби манікюр. Я повернусь у відпустку, і ми обов’язково одружимось»…
Толік підтримував захоплення музикою коханої. У памʼять про нього Віка записала пісню.

Інтернет-джерела

1. Барсукова Олена. У 17 років боровся проти окупації, у 19 – пішов до ССО. Історія водолаза і кулеметника Твікса, який загинув на Курщині [Електронний ресурс] / Олена Барсукова // Українська правда. Життя : [інтернет-вид.]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://life.pravda.com.ua/society/lyubiv-viynu-i-shokoladni-batonchiki-pam-yati-20-richnogo-vodolaza-sso-tviksa-yakiy-zaginuv-na-kurshchini-307266/. – Назва з екрана. – Дата публікації : 01.04.2025. – Дата перегляду : 15.05.2025.

2. Дзюба Марія. Ми 100% одружимось: історія кохання та відваги Твікса, який віддав життя за Україну [Електронний ресурс] / Марія Дзюба // Вікна : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://vikna.tv/istorii/rozpovidi/my-100-odruzhymos-istoriya-kohannya-ta-vidvagy-tviksa-yakyj-viddav-zhyttya-za-myr-na-ridnij-zemli/. – Назва з екрана. – Дата публікації : 03.04.2025. – Дата перегляду : 15.05.2025.

3. Мороз Тетяна. «Я все одно знайду свій шлях на фронт!». Спогади мами та коханої дівчини загиблого Анатолія Павленка з Микільського [Електронний ресурс] / Тетяна Мороз // Білозерка. Інфо : [незалеж. громад.-політ. інтернет-вид.]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://bilozerka.info/ya-vse-odno-znajdu-svij-shlyah-na-front-spogady-mamy-ta-kohanoyi-divchyny-zagyblogo-anatoliya-pavlenka-z-mykilskogo/. – Назва з екрана. – Дата публікації : 15.02.2025. – Дата перегляду : 15.05.2025.

4. Полюбляв батончики «Твікс»: на Курщині загинув військовий з Херсонської області [Електронний ресурс] // Нова Каховка. City : [вебсайт регіон. медіа]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://novakahovka.city/articles/412657/polyublyav-batonchiki-tviks-na-kurschini-zaginuv-vijskovij-z-hersonskoi-oblasti#google_vignette. – Назва з екрана. – Дата публікації : 02.04.2025. – Дата перегляду : 15.05.2025.

5. Пономарьова Валентина. На Курщині загинув військовий з Херсонської області [Електронний ресурс] / Валентина Пономарьова // Вгору : [медіаплатформа]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://vgoru.org/novini/na-kurshhini-zaginuv-viiskovii-z-xersonskoyi-oblasti-sichen-2025. – Назва з екрана. – Дата публікації : 02.04.2025. – Дата перегляду : 15.05.2025.