Софія Фальц-Фейн

У Софії й Едуарда народилося шестеро синів та одна донька, і кожній дитині судилося залишити слід в історії. Так Фрідріх (1853–1920) став видатним природознавцем, а Володимир (1877–1946) брав активну участь у громадській діяльності, воював у російсько-японській війні, здобув нагороди, а після революції 1905 року подався в політику — згодом його обрали депутатом III Державної думи.
Згідно з традиційними уявленнями, головною справою доньки Лідії (1869–1937), попри її активну підприємницьку діяльність, мало бути заміжжя. Її чоловіком став Дмітрій Набоков — дядько російсько-американського письменника Владіміра Набокова. Це була на диво вигідна партія не тільки для Лідії, а й для всієї родини Фальц-Фейнів — так вони увійшли в середовище родовитого російського дворянства. До речі, серед родичів і друзів Фальц-Фейнів були не лише Набокови, а й Достоєвські, а також художник Іван Айвазовський. Улітку він часто гостював у маєтку в Преображенці, й Софія, прихильниця його таланту, мала галерею його картин. Один і той самий сюжет Айвазовський писав по кілька разів і люб’язно надавав господині право вибрати собі варіант на власний смак, до того ж завжди віддавав полотно безплатно. Олександр Фальц-Фейн (1864–1919) був почесним членом Херсонського опікунства дитячими притулками і за свою доброчинну діяльність отримав Орден Св. Анни III ступеня.

І саме доброчинність Олександра врешті проклала Фальц-Фейнам формальну доріжку до омріяного дворянства. 23 серпня 1913 року Нікалай ІІ підписав указ про надання Олександру Фальц-Фейну російського дворянства, а за рік цей статус отримала й уся родина. 22 жовтня 1915 року було затверджено герб Фальц-Фейнів — золотий щит з чорною кінською головою.