Ті, що пройшли крізь Майдан
Сьогодні, у День Гідності та Свободи, працівники відділу краєзнавства нашої Гончарівки зі спеціалістами Херсонського міського центру професійного розвитку педагогічних працівників зустрілися на онлайн-заході «Ті, що пройшли крізь Майдан».
Державне свято на честь двох революцій: Помаранчевої (листопад – грудень 2004 року) та Революції Гідності (листопад 2013 – лютий 2014 років) – було започатковане Указом Президента України відзначати щорічно 21 листопада. Масові фальсифікації, що вплинули на результат виборів 2004 року та політичні й суспільні зміни, викликані протестом українців після відмови В. Януковича підписувати Угоду про асоціацію із ЄС та жорстоким розгоном мирної акції 30 листопада 2013 року в м. Києві, вивели людей на Майдани по всій Україні. На відміну від подій Помаранчевої революції, відстоювання власної гідності та свободи під час Революції Гідності відбулося ціною понад ста життів. У цей час українці виходили на майдан у кожному місті. Херсон не був винятком.
Разом з учасниками зустрічі говорили про «народження» Херсонського майдану, мирні мітинги, реакцію жителів на протиправний розгін студентів у Києві. Прослухали свідчення тих, хто першими виходили відстоювати свої права: членкині керівної ради Херсонського майдану Галини Бахматової, місцевої активістки Оксани Дьякової та волонтера Бахтіяра Шаріпова.
З вдячністю згадували присутні Руслана Сторчеуса – українського правоохоронця, юриста, лейтенанта міліції, добровольця, учасника Євромайдану та російсько-української війни, першого командира батальйону «Херсон». Життєвим кредо Руслана було відстоювання справедливості, віра у здатність людей змінювати життя на краще. 2004 року він брав участь у подіях Помаранчевої революції, 2013 року – стояв на барикадах столичного Євромайдану, згодом створював херсонську Самооборону. Саме Руслан Сторчеус був серед тих, хто відіграв ключову роль у недопущенні в Херсоні так званої «руської весни». Його організаторські здібності, наполегливість та взаємодія з однодумцями в Херсоні завадили спробам проросійських сил дестабілізувати область.
Учасники заходу переглянули відео, створене в рамках проєкту «Майдан: усна історія», про ініціаторку херсонського Майдану Валентину Крицак, яка з перших днів Євромайдану і до останніх днів свого життя залишалась відданою справі, своїм принципам і переконанням. Щира патріотка України, саме вона була ініціатором зборів на площі Свободи. Разом із друзями організувала у листопаді 2013 року палатку, поблизу якої проходили зустрічі, а згодом – благодійні продажі сувенірів і збір допомоги для наших воїнів та активістів. Скарбничка Валентини Крицак згодом стала найбільш яскравим визначенням місця збору активістів.
Затамувавши подих, слухали історію отця Андрія Калити, нині – військового капелана, завдяки якому на мітингах у Херсоні не пролилася кров.
Усім присутнім відгукнулися в серці слова журналіста, громадського діяча та учасника Євромайдану Артема Сопова: «…Я гадаю, багато хто тоді перший раз відчув справжню гордість за країну, гордість за людей поруч, гордість від того, що він – Українець!».
Єдність, лють, надія, біль, відвага, мрія, справедливість, воля, революція, свобода, гідність… Цього дня ми знову згадуємо всі ці слова, які об’єднали українців 20 років тому на Помаранчевій революції та 11 років тому – на Революції гідності. То були наші перші перемоги і, одночасно, поразки московського плану окупації. Найголовніше, що дав нам Майдан, – це розуміння, що ми можемо за себе постояти, а ще дав час хоч трохи зміцніти, щоб здивувати світ і стримати навалу російських убивць, яких вважали непереможними.
Багато з тих, хто захищав європейський вибір України на майданах, б’ється на фронтах і досі, але Помаранчева революція та Революція гідності – то наші перші перемоги у нинішній війні. Ми дякуємо тим, хто твердо стояв за свої переконання тоді і стоїть на варті нашої державності зараз. Ми завжди пам’ятаємо і схиляємо голову перед відвагою нашої першої Небесної Сотні. Цей подвиг – то наріжний камінь нашого спротиву для сотень тисяч нинішніх захисників.
Україна ПЕРЕМОЖЕ!
Вічна пам’ять і вічна слава нашим Героям!
