Целгородцев Данііл

ДАНІІЛ ЦЕЛГОРОДЦЕВ
(1987–2022)

Молодший сержант 248-го батальйону 129-ї окремої бригади Сил територіальної оборони Збройних сил України

Данііл Целгородцев народився в селищі Горностаївка Каховського району Херсонської області, де і провів своє дитинство. Навчався у місцевій загальноосвітній школі № 1 (нині – ліцей № 1). Зростав звичайною дитиною. Ні вдома, ні в школі не створював проблем. Був дуже добрим, скромним, відповідальним та занадто справедливим учнем з почуттям особистої гідності. Якось у період випускних іспитів, коли учні самі обирали предмет для здачі, Даня один з усього випуску обрав історію. Йому було запропоновано інший предмет, щоб не збирати заради нього одного атестаційну комісію. Тоді учень відповів: «А що, я не годен того, щоб заради мене зібралася комісія?».

• Перша вчителька хлопця, Любов Володимирівна Степанова, розповідає: «Навчала Даню у початковій школі. Він завжди був спокійним, товариським, відповідальним і добрим. Я ніколи не виділяла когось зі своїх учнів, просто дехто з них запам'ятався яскравіше. Так і Даня запав у душу. Вихованість і толерантність дуже відрізняли його від інших дітей. При зустрічах він завжди посміхався. Навіть коли став дорослим і вже працював, вітаючись, теж посміхався. Тому, чарівна посмішка і прекрасні оченята Дані завжди в мене перед очима, коли його згадую. На випускному в 11 класі, неочікувано для мене, Данііл з мамою подарували мені м'яку іграшку, яка для мене є і залишиться гарним спогадом про нього. Даня був дитиною, яка мала велике добре серце. Сьогодні саме такі захищають нашу країну».

Юнак дуже захоплювався історією України, краєзнавством, археологією. Як був маленьким, натрапляючи на занедбані пам’ятні місця, завжди говорив: «Мамо, ну чому люди так не поважають історію?». Ще зі школи він мріяв подорожувати, щоб пізнати світ. Коли подорослішав і почав працювати, то купував різні туристичні путівки. Потім влаштувався на роботу у будівельну компанію, що працювала в країнах Європи. Намагався відвідувати визначні пам’ятки і цікавитися історією цих країн. Та, перш за все, обожнював історію своєї країни, знав її досконало і міг годинами розповідати про Україну та рідне селище Горностаївку.
Оскільки хлопець зростав без батька, чоловіче виховання отримав у горностаївських козаків. Під час навчання в школі він долучився до лав місцевого козацтва. На той час отаманом був Олексій Баранов, який дуже опікувався хлопцем. З дозволу матері, протягом літніх канікул Даня працював. Він з козаками охороняв засіяні в окрузі поля місцевих підприємців та фермерів. Козаки дуже любили і поважали його, тож, коли хлопець йшов на військову службу, влаштували йому красиві патріотичні проводи.
Д. Целгородцев служив у внутрішніх військах МВС України в Севастополі. Потім навчався у сержантській школі поліції та деякий час працював у поліції міста Херсона, але там йому щось не сподобалось, і він звільнився.

• Мама Данііла, Галина Іванівна, пригадує, що син завжди гостро відчував несправедливість: «Він мав характер, і коли його щось не влаштовувало, він відкрито про це говорив. Був занадто правильним для цього світу. Таких людей мало і їм дуже важко».

Характер кожної людини визначає її долю. Так і трапилося. Дані ніколи не було байдуже, в якій країні він живе. У 2014 році він сказав своїй мамі: «Якщо війна прийде в нашу область, я піду воювати».
Під час повномасштабного вторгнення росії на територію України та окупації Херсона Данііл виїхав до Кривого Рогу. І хоч син по телефону сказав, що знайшов роботу, мати здогадувалася, що він піде захищати Батьківщину. Він не зізнався, яка саме робота, тільки заспокоїв, сказав, щоб пані Галина не хвилювалася, що все буде добре. Насправді перше, що зробив хлопець, виїхавши з Херсона, пішов до військкомату. І потім про свою військову службу він не розповідав рідним нічого. Часто надсилав смс-ки: «Мамо, у мене все добре. Я тебе дуже люблю, ми переможемо».

29 серпня 2022 року сталася трагедія. Боєць з позивним «Херсонець» загинув, виконуючи бойове завдання, під час звільнення селища Архангельське Високопільської селищної громади Бериславського району, що на Херсонщині.
Це був перший наступ українських військових. Командир запропонував добровільно відгукнутися, хто піде першим на позицію, щоб зайняти плацдарм, і потім основна група могла долучитися до бою. Кулеметник Данііл Целгородцев та його другий номер Андрій Ромашко погодилися, хоч і знали, що це може коштувати їм життя. Вони прикривали підрозділ під час штурму селища. Хлопці першими зустріли ворога. У нерівному бою, отримавши чисельні смертельні поранення, обоє загинули. Вони зберегли життя побратимів ціною своїх життів.
Протягом трьох діб тіла загиблих бійців не могли забрати з поля бою. Ворог покривав щільним вогнем, не даючи можливості туди підійти. Потім один місцевий дідусь, дуже ризикуючи, вивіз захисників з місця загибелі на тачці та переправив у найближче село, передавши їх нашим військовим.

Даня не телефонував і не відповідав на дзвінки. Він вже загинув, а мати ще три дні чекала від нього звістки, що все добре, що він був на завданні та не міг відповісти.

• «Я сьогодні згадую, скільки ним було сказано пророчих слів. Коли почалася війна, я йому вранці зателефонувала і повідомила про це. Даня якось незрозуміло зреагував... Потім все мені говорив: “Мамо, ми так рідко бачимося. Чи ще побачимося?”. Він пробув в окупованому Херсоні до квітня 2022 року. Саме тоді були обстріли зі сторони Чорнобаївки, і я його просила нікуди не ходити... Як опісля виявилося, він тоді волонтерив: ходив роздавати хліб, охороняв торгові точки. Там було дуже небезпечно залишатися, тож згодом таки син виїхав до Кривого Рогу. Я, як і кожна мати, була рада, що він вибрався, бо на той час в Херсоні почали забирати на “підвал” усіх, хто потрапляв у поле зору окупантів. У Кривому Розі Даніілу сподобалося, і я тоді йому сказала, що, може, він там залишиться... Як наврочила, бо так і сталося: Даня навічно залишився в Кривому Розі, адже його похоронили там... без мене», – зізнається пані Галина зі сльозами на очах.

3 вересня матері прийшла чорна звістка про загибель сина. Наступного дня 35-річного захисника Херсонщини поховали з почестями у м. Кривому Розі на Алеї Героїв Центрального кладовища. Без матері... Адже рідне селище – Горностаївка – окуповане з першого дня війни. Тому поховати захисника на малій Батьківщині не було можливості.
8 березня 2023 року Президент України Володимир Зеленський нагородив Данііла Целгородцева орденом «За мужність» III ступеня (посмертно) за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку.
У грудні 2024 року до меморіалу «Куби пам’яті», що розташований на проспекті Поштовому у м. Кривому Розі, додали 19 нових портретів загиблих Героїв, серед яких – і Д. Целгородцев.

Спогади про Героя

Захисник був добрим, порядним, розумним і сміливим, справжнім чоловіком та справжнім другом. Саме таким його пам’ятають бійці 129-ї окремої бригади Сил територіальної оборони Збройних сил України.

• «Я з Даніілом Целгородцевим недовго був знайомий. Але у мене, як і в побратимів, про нього залишилися незабутні спогади: гарний, сильний, статний чоловік, справжня козацька душа, завжди з посмішкою, ні на що не скаржиться, всього йому вистачає, і все у нього є. Хлопці Даню любили, насамперед, за доброту, яка просто випромінювалася з нього, за тепло, яке він дарував всім навколо. І це до нього притягувало людей. “Херсонець” усіх міг підтримати, жартував – без цього там важко було б...
  Загинув “Херсонець” під час першого штурму селища Архангельське, яке декілька разів наші війська намагалися взяти, й зрештою таки відбили у ворога, на жаль, ціною життів наших побратимів. То був перший бій, а Даня був кулеметником і рухався в першому дозорі. Вони з Андрієм Ромашком – одні з перших зустріли противника», – розповів у телефонній розмові командир роти, капітан Василь Рога.

Побратими часто вшановують пам’ять загиблих бійців на своїх сторінках у соцмережах.

• Віталій Бєлкін пише у мережі «Facebook» на сторінці «248-й ОБТрО 129 ОБрТрО м. Кривий Ріг. Маємо честь битись за Україну!»: «Бійцям ТРО після війни, на мою думку, треба поставити величезний пам’ятник. Все буває, але тим з нас, хто стояв на смерть, не будучи професійними військовими та не маючи бойових можливостей регулярних підрозділів, не один пам’ятник світу не може здатись достатньо високим… Під час штурму населеного пункту Архангельське Херсонської області, захищаючи територіальну цілісність держави, обірвалось життя наших побратимів. Така ціна миру і свободи, ціна наближення перемоги. Целгородцев Данііл «ХЕРСОНЕЦЬ» та Ромашко Андрій «РОМАХА» – ви назавжди в строю РВП 248-го ОБТрО! Спочивайте з миром… Вічна слава і шана Героям!».

Усі знайомі та рідні важко сприйняли звістку про загибель Дані. Всі любили його і поважали.

• Класний керівник хлопця, Ольга Васильєва, згадує свого учня: «Я не можу говорити про Даню в минулому часі, хоча ворожа куля обірвала його життя. Для мене він залишається живим, світлим, позитивним, життєрадісним, завжди усміхненим і турботливим. Він усіх жалів і мені здається, що він навіть не міг ображатися, бо сам ніколи нікого не ображав. А ще запам'ятався своєю безпосередністю. Він так щиро дивувався, що міг розвеселити навіть екзаменаційну комісію: пригадую такий випадок на екзамені з біології. Але вже тоді було помітно, його пориви до справедливості, до добра. Він мав таку доброту, якої, здавалося, вистачило б на цілий світ. Коли я зустріла Даню після його служби в Збройних силах, то це вже був, дійсно, дорослий чоловік, який по-дорослому цінує життя, по-іншому дивиться на світ. Він мав багато планів, ідей і мрій, вступив до херсонської школи поліції, і так багато хотів ще зробити в цьому житті. Не встиг..., бо клята війна обірвала його життя. Звичайно, в усіх нас був шок від страшної звістки, що Данііл загинув. Але для мене він – живий!».

Біль матері через загибель сина не мине ніколи. Пані Галина дуже важко переживає цю втрату. Побратими Данііла її підтримують морально, часто спілкуються з нею. В кінці вересня 2022 року вона виїхала з окупації на підконтрольну Україні територію. Саме тоді до неї прийшли місцеві хлопці і сказали, що залишатися надто небезпечно, треба виїхати. Жінка, довго не думаючи, взяла фотографії сина, адже це – єдине, що в неї залишилося від нього, і вирушила в дорогу. Через пропускний пункт Василівки пані Галина приїхала до Кривого Рогу, до сина...

• Мати бійця говорить: «Я все ще й досі думаю, що, може, він живий і повернеться, що мені зателефонують і скажуть, що це була помилка. Адже його я не бачила в домовині. Кожного тижня відвідую могилу на військовому кладовищі, яке, на жаль, розростається».
  «Наші хлопці, які воюють з окупантами, – незламні, вони – патріоти, у них є віра. У Дані теж була віра, і він усе робив для Перемоги. Я пишаюся ним. Він – мій син, а по духу він – син України», – каже мати захисника Херсонщини.

 Інтернет-джерела

1. Кулик Марина. «Куби пам’яті»: у Кривому Розі встановили 19 нових портретів загиблих Героїв [Електронний ресурс] / Марина Кулик // Перший Криворізький : [онлайн-медіа]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://1kr.ua/ua/news-97273.html. – Назва з екрана. – Дата публікації : 03.12.2024. – Дата перегляду : 01.07.2025.
Про увічнення пам’яті, зокрема, Д. Целгородцева.

2. Президент України нагородив посмертно захисника з Горностаївщини Данііла Целгородцева [Електронний ресурс] // Район. Каховка : [інтернет-вид.]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://kakhovka.rayon.in.ua/news/615411-prezident-ukraini-nagorodiv-posmertno-zakhisnika-z-gornostaivshchini-daniila-tselgorodtseva. – Назва з екрана. – Дата публікації : 11.07.2023. – Дата перегляду : 01.07.2025.

3. Рудя Любов. Данііл Целгородцев з позивним «Херсонець» загинув у боях за Бериславщину: роковини трагедії [Електронний ресурс] / Любов Рудя // Нижні Сірогози. City : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://nsirogozy.city/articles/311817/daniil-celgorodcev-z-pozivnim-hersoneczaginuv-u-boyah-za-berislavschinu-rokovini-tragedii. – Назва з екрана. – Дата публікації : 12.09.2023. – Дата перегляду : 01.07.2025.