Сторінками біографії
Балтазар Балтазарович Скадовський (1752 – 1814) – засновник Херсонської гілки дворянського роду Скадовських. До Південної України прибув у кінці XVIII століття. Про його навчання інформації не збереглося, однак відомо, що Балтазар Скадовський досконало володів французькою мовою. У 1780-х роках виступав довіреною особою землевласників Могильова під час поставки деревини до Херсона.
Протягом 1783 – 1795 років служив директором «комерційної контори по Чорному морю в Херсоні». У 1795 році отримав чин підполковника та вийшов у відставку. З цього часу Балтазар Балтазарович почав формувати нерухому власність родини.
Так як поселення Скадовських на Півдні України припало на завершальний період великомасштабних роздач земель, котрі склали основу поміщицького землеволодіння, формування нерухомої власності відбулося на основі придбання земель у вищих сановників імперії – канцлера О.А. Безбородька та М.С. Мордвінова. У 1798 році Балтазар Балтазарович купив села Білозерку (Іванівка, Скадовка), Арнаутку, Покровське, Малоолександрівку Херсонського повіту Херсонської губернії, дачі Прогнойська, Кізлегач та Біенкі, що знаходилися у Таврійській губернії. Загальна площа його земель становила 18 тисяч десятин. Також Балтазар Скадовський володів земельною ділянкою поблизу Одеси, планував спорудити будинок на Грецькому форштадті в Одесі. У березні 1803 року вступив на російську службу на посаду директора Одеської портової митниці, де і отримав чин надвірного радника (1804 р.). Перебував на державній службі до 1811 року.
Родина
У 53-річному віці Балтазар Балтазарович одружується з Євдокією Іванівною (рік народження, дівоче прізвище та власне походження якої наразі невідомі). Для дружини цей шлюб став другим, про попередні шлюби Балтазара Скадовського інформація відсутня. Родина тривалий час проживала в Одесі, товаришувала з впливовими родинами. Саме тут і народилися їх доньки – Олександра (нар. 1806 р.) та Єлизавета (нар. 1809 р.). Їхньою хрещеною стала Луїза Ферстер, дружина Є.Х. Ферстера, полковника, керівника будівельного комітету в Одесі, автора першого генерального плану забудови міста. Після звільнення 1811 року, Б. Скадовський з родиною покидає Одесу та постійно проживає в уже родовому маєтку Білозерка, повністю присвячуючи себе господарським справам та сім'ї. У 1814 році, коли Балтазару Балтазаровичу виповнилося 62 роки, у подружжя Скадовських народжується син Лев (1814 – 1871).
Заповіт
У 1814 році Балтазар Балтазарович склав заповіт. Документ став підсумком особистого та публічного життя засновника роду Скадовських. Приводом до його укладення було погіршення здоров’я. Заповіт зберігається в фонді 191 «Херсонська губернська палата цивільного суду» Державного архіву Херсонської області.
Балтазар Балтазарович підводив підсумки своїх вчинків, що надавало документу форму сповіді. «По летам моим, сближающим жизнь к концу и по причине частых болезненных припадков расстраивающих мое здоровье коим теперь стражду будучи в совершенном рассудке и в памяти». Документ укладався поспішно, тому містить загальну інформацію про розподіл спадщини. Укладач оцінював майно в суму, розміром 150000 карбованців. Оскільки на момент його смерті діти були малолітніми, виконавцем акту заповідач призначив Євдокію Скадовську. Причому Балтазар Скадовський наполягав на вчиненні поділу на користь сина («надаючи дружині повну волю на поділ [майна] між дітьми, будучи впевнений в тому, що вона в поділі не образить і синові надасть можливу перевагу»).
До спадкоємців переходили також борги Б. Скадовського. Укладач заповіту допускав можливість відновлення посягань з боку кредиторів. Саме тому вважав за доцільне попередити нащадків про наявність незаконних, на його думку, грошових претензій. «Обов’язок дружини моєї захищати моє право резонами і доказами, що їй відомі від мене». Між укладенням заповіту та смертю минув один місяць. Помер Балтазар Скадовський 12 квітня 1814 року. За рішенням родини був похований на Білозерському кладовищі.
Євдокія Іванівна не зрадила сподівань свого чоловіка. Після його смерті, вона самостійно займалася управлінням маєтку, відстоювала власні інтереси перед імператором: доводила складність в утриманні заводів та прохала про підтримку. «Все тоді квітне в державі, коли вона використовує доцільні методи для підтримки промисловості різного роду».
Навіть після одруження Євдокії Іванівни з Лукою Яворським, котрий фінансово підтримував маєток в роки неврожаїв (1825 р., 1834 р.), всі господарські справи залишалися в її компетенції. Завдяки Луки Тимофійовичу вдалося поступово повернути борги. Однак кредитні зобов’язання виявилися об’ємнішими, ніж передбачав Балтазар Скадовський (близько 50 000 крб.). Частину боргових претензій Євдокія Іванівна намагалася оскаржити, однак такі спроби закінчилися невдачею. Тому частину позики Балтазара Скадовського після смерті Євдокії Яворської мали сплатити ще діти. Допомога названого батька не усунула виникнення родинної суперечки. Діти відмовлялися визнавати претензії Л. Яворського на родове майно.
Своєрідним звітом про виконання останньої волі Балтазара Скадовського став заповіт Євдокії Скадовської. Головний маєток – Білозерка – перейшов до сина Лева, потім передавався по чоловічій лінії. Євдокія Іванівна уповноважувала сина здійснити ремонт місцевої церкви та побудувати нову дзвіницю. В спадок до старшої доньки Єлизавети Балтазарівни Любенкової (Скадовської) переходила Веселівка. Олександра Балтазарівна, котра порівняно рано стала вдовою, отримала у спадок ділянку землі і у 1836 році стала власницею села Арнаутка на 20 років. Потім вона продала маєток рідному брату. Таким чином, після тривалого роздільного володіння, Леву вдалося об'єднати нерухому батьківську спадщину. Садиба в Білозерці стала головним маєтком, центром господарських, наукових та культурних практик роду.
Джерела та література:
1. Скадовські [Електронний ресурс] // Вікіпедія: вільна енциклопедія. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://uk.m.wikipedia.org/wiki/Скадовські. – Назва з екрану.
2. Теплова І. Походження дворянського роду Скадовських [Електронний ресурс] // Scriptorium nostrum. Електронний історичний журнал / голов. ред. В. Андрєєв. – Херсон, 2018. – Вип. 2 (11). – 354 с. – Режим доступу: https://chtyvo.org.ua/authors/Teplova_Inna/Pokhodzhennia_dvorianskoho_rodu_Skadovskykh/
3. Чорноіваненко І. Господарські ініціативи представників роду Скадовських в контексті економічного розвитку Південноукраїнського регіону / І. Чорноіваненко // Краєзнавство. – 2014. – № 1. – С. 157–162. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/kraeznavstvo_2014_1_21
4. Чорноіваненко Інна Заповіт Євдокії Яворської як джерело дослідження історії роду Скадовських / Інна Чорноіваненко // Scriptorium nostrum. – 2014. – Вип. 1. – С. 247–258. – Режим доступу: https://www.academia.edu/37218024/Scriptorium_nostrum_Вип_1_Херсон_2014
5. Чорноіваненко Інна Остання воля Б.Б.Скадовського / Чорноіваненко Інна // Міждисциплінарні гуманітарні студії. – 2014. – 1. – С. 130–135. – Режим доступу: http://history.org.ua/JournALL/mgumstud/mgumstud_2014_1/11.pdf
