Чернявський Микола Федорович

ЧЕРНЯВСЬКИЙ МИКОЛА ФЕДОРОВИЧ

(1868-1938)

український письменник, культурний і громадський діяч

Сторінки біографії

Народився Микола Федорович Чернявський 3 січня 1868 року в селі Шахівка (Торська Олексіївка) Бахмутського повіту в  родині диякона. За кілька років його батька, Федора Степановича Чернявського, висвятили на священика й надали парафію в селі Новобожедарівка Слов’яносербського повіту.  Початкову освіту майбутній письменник отримав на Донщині, в народній школі Митякинської станиці. У 1878 році Миколу віддали вчитися до духовного училища Бахмуту, яке він закінчив в 1883 р.
У 1883 р. М.Ф. Чернявський вступив до Катеринославської духовної семінарії, яку закінчив у 1889 році. Випускник дуже сподівався на гарну роботу. Зразу ж після закінчення духовної семінарії, за сімейною версією, Микола як людина експансивна та іноді досить збуджена, пішов до Губернського єпархіального Правління, щоб отримати найкраще призначення на службу. Однак він отримав призначення на дуже поганий прихід, розлютився та кинув папери, вони впали на підлогу. Він відмовився їх підняти. Секретар єпископа тоді сказав − «Ничего! Бумаги подымем, мы люди не гордые!». Відтак Миколу залишили поза штатом… Таким чином, молодий Чернявський був змушений повернутися знову до Бахмутського духовного училища, але вже в якості дипломованого викладача.
В автобіографії, написаній 2 листопада 1906 року в Херсоні, Чернявський згадує: «Я став на вчителя в Бахмутській духовній школі i покинув цю службу аж у 1901 році». Дванадцять років свого життя Микола Федорович провів у Бахмуті.
Перші вірші Чернявського були написані російською мовою, однак поет особисто їх знищив після прочитання «Кобзаря» Тараса Шевченка: «Я прочитав “Кобзаря” і думав, що ж мені робити. Зрештою, яким би не було потужним московське море, воно вороже моєму народові і заливає мій край. Тому я все-таки буду писати українською». Микола Федорович також додавав: «Це (написання віршів російською мовою) була зрада Україні. Несвідомо зроблена, але безперечна зрада».
Десь у 1897 р. Микола Федорович обвінчався в Благовіщенській церкві з Софією Смирницькою. А 13-го березня 1898 року у тій же церкві охрестили їх первістка − доньку Віру. У Бахмуті народилася також і друга донька подружжя Чернявських Ліда.
З 1900 року Чернявський активно листувався з письменником М.М. Коцюбинським. Їх партнерські, ділові, дружні зв’язки з часом ставали ще більш тіснішими. Тому в 1901 році він на запрошення Коцюбинського приймає рішення про переїзд до міста Чернігова, де влаштовується працювати статистиком в оцінно-статистичному бюро Чернігівського земства. Напередодні свого від’їзду до Чернігова М.Ф. Чернявський та його дружина Софія Василівна стали одними із засновників Музично-драматичного товариства міста Бахмуту.
Микола Чернявський був схильний до нових вражень і змін в житті. Сумуючи серед пісків, лісів північної України по степових просторах і буйних вітрах півдня, поет кидає Чернігів і, маючи на меті згодом наблизитися до моря й Одеси, перебирається до Херсону. Тут, побачивши наїздами і море, і Одесу й задовольнивши ними своє мистецьке зацікавлення, залишається надовго. 

Херсонський період життя Миколи Чернявського

Документи свідчать, що з квітня 1903 року Микола Чернявський почав працювати у Херсоні. Займав він не дуже високу, але відповідальну посаду в місцевому земстві. З щорічного «Адреса-календаря» Херсонської губернії стає відомо: «Школьное отделение: делопроизводитель Чернявский Николай Федорович, Безымяный переулок, дом Зубовича».
З листа Чернявського Коцюбинському (травень 1903 року) можна дізнатися про тогочасний настрій поета, який опинився в іншому місті: «Херсон тепер дуже гарний, чистий і зелений. В центрі він тепер увесь мощений, вулиці поливаються». Відразу з Херсону Чернявський пише лист Б. Грінченку: «Поїхав я з Києва, приїхав у Херсон і тепер живу у Херсоні. Все до сього часу складалося дуже гарно. Херсон і, найголовніше, посада моя, діло моє − мені по серцю. Я віддаюсь йому залюбки, не так, як було, блаженної пам’яті, в статистиці чернігівській… Аж гидко згадувати! Тепер я і роблю багато, і на душі у мене гаразд, і серце на місці. Здається, що і сам я на місці, як взяти до уваги те, що чоловік, щоб мати шмат хліба, мусить «служити». На цих днях їду в Одесу на З’їзд статистиків і земських 45 діячів Херсонської губернії - виступаю з проектом зміни існуючої програми для збирання відомостей по шкільній справі (шкільна статистика)..."
У 1903 році вийшла друком збірка поезій Миколи Чернявського «Зорі». Саме в цей період широко розгортається його прозова творчість. Він пише повісті «Весняна повідь» (1906), «Варвари» (1908) та «Душа поета» (1914) та інші. Саме художня проза становить більшу частину творчого доробку Миколи Чернявського.
Після революції, в 1906 році, коли розпочалася столипінська реакція, Миколу Чернявського за наказом губернатора звільнили за «українофільство» зі служби. З великими труднощами вдалося приятелям врятувати його від заслання в Сибір, а потім знову влаштувати на службі, але вже, як згадував Кедровський, на менш відповідальну посаду. Влада побачила в його діяльності «мазепинство», бо він упорядкував і видав у Херсоні 1905 року альманах молодих українських письменників «Перша ластівка». Врятуватись від заслання пощастило йому лише тому, що в альманасі було ясно й виразно надруковано: «Разрешено цензурой. Санкт Петербург, ноября 1904 года». Звичайно, такого дозволу тоді неможливо було дістати в місцевій цензурі, і тому українські письменники посилали свої твори на цензуру в Петербург, Москву або в інші місця поза межами України…
Пропрацював М.Ф. Чернявський у Херсонському земстві загалом з 1903 до 1919 року. Далі участь поета у діяльності Товариства «Просвіта» простежується дуже слабо. В Херсоні Микола Федорович швидко знаходить друга − Андрія Михайловича Грабенко (Конощенка). На початку XX століття в Херсоні існувала вже українська громада, яку очолював А.М. Грабенко. До неї одразу ввійшов Микола Чернявський. Він разом з іншими членами громади працює на ниві просвітянства, виступає на сцені українського національного театру з читанням власних творів. Згодом спільно з А.М. Грабенко стає фундатором української автокефальної церкви в Херсоні, зокрема перекладає псалми українською мовою.
1905 року Чернявський видає в Херсоні збірку «Перша ластівка». У передмові до альманаху Чернявський-укладач пише: «Гукнув я оце якось до нашої молоді:гей хлопці-молодці, сестри-чарівниці, у кого з вас є охота до роботи та добрі крилята, збирайтеся до гурту та полетімо у той наш рідний край, чудовий край, де незахідне сонце сяє святої поезії... І зібралась чимала купка молодят, а то й старших трохи, і всі вони щебечуть, і все летіти пориваються у той чудовий та звабливий край».

З 1917 р. Микола Чернявський знову на педагогічній роботі в різних навчальних закладах міста – в учительській семінарії, комерційному училищі, кооперативному та сільськогосподарському технікумах, соціально-економічній профшколі, інституті народної освіти (нині Херсонський державний університет).
Микола Чернявський не був просто письменником чи педагогом — він був громадським діячем та борцем за незалежність України в часи визвольних змагань 1917-1921 рр. Він боровся без зброї в руках. Разом зі своїми однодумцями в Херсоні він організовував перші українські мітинги, курси української мови, 
Разом з активною діяльністю на літературному полі, поет брав також жваву участь в житті Херсонської української громади, що діяла під проводом Андрія Михайловича Грабенко, старався всебічно розбудувати українське національне життя в першу чергу навколо себе, а потім і ширше. На загальних зборах, що відбулися в квітні 1917 року, головою товариства обирають Миколу Чернявського, а товаришем голови − відомого українського актора П. Саксаганського.
З початком революційних подій 1917 року Микола Федорович приймає активну участь у підготовці і виданні випусків Вісника Товариства «Українська Хата», друкує численні статті: поетичне привітання учасникам Всеукраїнського з'їзду, нарис «Чого плакали люде?» про маніфестацію в Херсоні, проведену на заклик «Української хати», матеріали про українське державотворення і культурно-національні проблеми в краї − «Україна, автономія, федерація», «Рідна школа» та ін. Крім того в цьому ж році письменник стає редактором українського відділу «Херсонского уездного земства». 6 січня 1918 року, на загальних зборах товариство «Українська хата» перетворюється на культурно-освітню «Просвіту», її очолив Чернявський. Микола Федорович бере активну участь у діяльності «Просвіти», яку згодом забороняють, як «контрреволюційну націоналістичну організацію».
1920 року відзначалось 25-ліття літературної діяльності Миколи Чернявського. До цієї дати кооперативне товариство «Українська друкарня» в Херсоні видрукувало ювілейні видання Чернявського: «Червона лілея», «Кедр Лівана», збірки поезій «Молодість» і «Повісті і оповідання» в 3-х книгах.

Репресований письменник

Останні 10 років життя Миколи Чернявського були важкими. Радянська влада боролася з «ворогами народу», з ініціаторами національного відродження. Радянська влада, її каральні органи не могли пробачити Миколи Чернявському його українство. Останні 9 років життя  Миколи Чернявського були тісно пов’язані з органами ДПУ-НКВС. Робота на ниві національного відродження і просвіти коштувала Миколі Федоровичу, як і багатьом іншим інтелігентам, життя. В держархіві Херсонської області зберігається архівно-слідча справа голови першої херсонської легальної української просвітницької організації — товариства «Українська Хата» письменника М Ф. Чернявського.

Всім членам «преступної групи» інкримінувався «захват ідеологічного впливу на маси шляхом захвату командних висот в культурно-просвіт-ницьких та шкільних установах». «Українська хата» і «Просвіта» були оголошені шовіністичними організаціями, які «пробуджували ворожнечу до всього неукраїнського і стали підставою для створення на Херсонщині повстанкома Сірко-Скляра і політбанд петлюрівського забарвлення, а також місцевого центру «СВУ».

Не обійшлось тут, звичайно, і без обвинувачень всіх заарештованих в антирадянській агітаціі, а також у підготовці озброєної боротьби з Радянською владою.

Ось що пише Микола Федорович Чернявський у своєму поясненні на ім’я слідчого: »Мне ставится в вину участие в товариществе «Украинская хата» в Херсоне. Товарищество это возникло в ближайшее время после Февральской революции, и ко времени Октябрьской революции его уже не было, в продолжение своего существования оно вело по тому времени работу революционного характера в направлении провозглашенных лозунгов политического, экономического и национального освобождения народов бывшей царской России и их самоопределения. Украинцы Херсонщины, и в их числе я, имели данное им революцией право национально самоопределиться, и воспользовались им вполне лояльно, не причиняя никакого вреда другим народностям, населяющим Херсонщину. В это дело была внесена изрядная доля исторической романтики, но начал контрреволюционных и шовинистических, насколько я теперь вижу, смотря из двенадцатилетнего далека, в дело не было внесено…»

У 1924 році інтелігенція Херсонщини за прикладом колег-освітян Харкова створила Декларіцію — 47-и, в якій інтелігенти називали себе «трудовою інтелігенцією», засвідчували свою лояльність радянській владі і бажання працювати чесно і сумлінно. Микола Федорович брав участь у складанні цієї декларації, але був не згодний з повним запереченням релігії. Трохи згодом Чернявський декларацію підписав, вона була урочисто проголошена на зборах в ХІНО. Через 5 років цей документ став одним із пунктів обвинувачення. Його розцінили, як спробу замаскуватися, тобто зовні змінити переконання, по суті залишивши їх контрреволюційними.

У 1932 році Миколу Федоровича Чернявського заарештували вдруге, як сказав йому слідчий, — на перевірку; Звинувачення було те ж саме: належність до СБУ Місяць просидів Микола Федорович у тюрьмі, потім випустили за недостатністю доказів.

Втретє Миколу Федоровича заарештували 14 жовтня 1937 року. На квартирі, точніш, на письмовому столі було проведено обшук, під час якого взяли паспорт М.Ф.Чернявського, декілька фотографій із сімейного альбому »в военной форме» (в дійсності це були дореволюційні знімки батька дружини Миколи Федоровича в сюртуці вчителя та брата Миколи Федоровича у формі студента лісового інституту), вилучено було також закінчений рукопис з назвою «Море іде». Нічого з цих речей у слідчій справі, яка дійшла до нас сьогодні, немає… Ні паспорта, ні рукопису, жодної фотографії.

На першій сторінці слідчої справи 1937 року в довідці, ще до будь-якого слідства, у верхніх кутах стоять слова:»націоналіст УПРС», »антирадянська агітація». Цей документ — яскравий взірець методів роботи НКВС того часу, його варто процитувати. От що тут сказано: «‘Следствием установлено, что Чернявский в прошлом член УПРС, активный украинско-шовинистический деятель. На протяжении продолжительного времени ведет борьбу с Соввластью за самостоятельность Украины. До последнего времени проводил антисоветскую работу… Высказывал недовольство по отношению к мероприятиям партии правительства, дискредитировал советских писателей за то, что они восхваляют Советскую власть, якобы в неправильном толковании, что действительности они в своих произведениях не пишут. Этим самым Чернявский подтверждает свою враждебность по отношению к советскому строю». Як бачимо, всі висновки зроблено ще до арешту звинувачуваного…

Проте є протокол догану звинувачуваного, один-єдиний на всю справу. В цьому протоколі організацію вже названо повстанською. Далі рукою слідчого від імені Миколи Федоровича написано таке: »Я полностью сознаю свою вину в том, что с 1917 года и до последнего времени являюсь участником антисоветской украинской национал-стической организации и, по сути, ее вдохновителем». Але далі Микола Федорович каже, що »Українська Хата» мала організацію клуба, а «Просвіта» була ліквідована ще у 1922 році, що у 1927 році він, Чернявський, зовсім відійшов від громадської і шкільної справи і від справ організації, тому і не може назвати інших її членів.

Миколу Федоровича розстріляли о 24-й годині з 19 на 20 січня 1938 року. Софії Василівні, дружині письменника, за день до цього дозволили зробити йому передачу з деяких речей та продуктів, а потім повідомили, що її чоловіка заслано у північні табори без права листування. Більше ніякої інформації родина не отримала.

Довгий час вважалося, що письменник загинув у таборі в 1946 році. Саме така дата значилася у свідоцтві про смерть, яке отримала родина. Тільки в роки незалежної України дослідники знайшли документи й встановили, що його було розстріляно в ніч з 19 на 20 січня 1938 року. Посмертно був реабілітований в 1950-х роках, і потім вдруге – вже в незалежній Україні.

Реабілітація і пам'ять про Миколу Федоровича Чернявського

Реабілітація письменника відбулася вже після розвінчання культу Й.Сталіна. У відповідь на протест прокурора України І.Ардерихіна від 3 травня 1956 року президія Миколаївського обласного суду прийняла постанову за № 174 від 23 червня 1956 року про скасування ухвали трійки за відсутністю складу злочину.

При перегляді справи Миколи Чернявського у 1956 році не знайдено жодного переконливого доказу контрреволюційної чи шовіністичної діяльності М.Ф.Чернявського, жодного речового доказу, при проведені слідства були допущені значні процесуальні порушення. Микола Федорович Чернявський був реабілітований у 1956 році. Відродження його імені почалося з 1964, коли донецький літературознавець В. Костенко надрукував у видавництві "Донбас" літературно-критичний нарис про життєвий і творчий шлях Миколи Чернявського "На шляхах велелюдних". 

У часи Другої світової війни іменем М.Чернявського було названо вулицю Перекопську в Херсоні. У 1966 в Києві було видано двотомне зібрання творів письменника. В 1987 році на батьківщині поета-земляка в загальноосвітній школі села Святогорівка Добропільського району відкрито кімнату-музей письменника. Кімнату-музей у 90-х роках було обладнано і на територіï Артемівського краєзнавчого музею, в якому представлено "бахмутський" період творчості письменника. Ім'ям поета названо вулицю в районному центрі в місті Добропілля.
У 50-80-х роках ХХ ст. ім’я М.Чернявського лише зрідка з’являлося на сторінках херсонської періодики. Ювілейного 1978 року (до 200-ліття міста) було видруковано збірник «Уклін земний тобі, Херсоне!», куди ввійшов поетів твір місцевої тематики «Елеватор». У часи незалежності херсонці відродили добру славу М.Чернявського, згадуваного в радянські часи як буржуазного націоналіста й антирадянщика. Зацікавленню розмаїтим доробком митця посприяли два велелюдних форуми, проведені в ХДУ. Це насамперед наукова конференція до 125-річчя співця «Микола Чернявський – письменник, громадський діяч, педагог», що відбулась 11-12 лютого 1993 року в Херсоні й засвідчила поглиблений інтерес до спадщини митця як з боку місцевих дослідників, так і вчених з Дніпропетровська, Донецька, Києва, Кривого Рогу, Луганська, Москви, Сімферополя, Ужгорода, Черкас, Чернівців (прозвучало 36 доповідей). За матеріалами цього зібрання в Херсоні видано збірник «Микола Чернявський – письменник, громадський діяч, педагог» (1993), а пізніше з’явилися ще два видання, присвячені митцеві – «Микола Чернявський. Літературні розвідки, бібліографічні нариси» (1998)  та «Творчі обрії Миколи Чернявського» (1998). А 7 лютого 2008 року з нагоди 140-річчя від дня народження та 70-річчя з часу страти письменника Миколи Чернявського наукова громадськість країни провела на базі Херсонського державного університету Всеукраїнську наукову конференцію «Микола Чернявський і світовий літературномистецький контекст». У роботі цього форуму взяли участь науковці з Дніпропетровська, Києва, Кіровограда, Миколаєва, Сум, Ужгорода, Черкас, Чернігова (всього прозвучало 36 доповідей). Того ж дня дослідники творчості М.Чернявського одностайно прийняли й направили за відповідними адресами відкриті звернення до Херсонської обласної ради та до Херсонської міської ради і мера м. Херсона В.Сальда, до ректорату Херсонського державного університету з пропозиціями вшанувати ювіляра: організувати конкурс на кращий проект пам’ятника М.Чернявському, заснувати міську літературну премію його імені, розглянути питання про видання творів письменника та надання його імені одній з вулиць, шкіл, бібліотек м.Херсона.
У Херсоні в 1999 році видано дві невеликі збірочки творів М.Чернявського «Степова симфонія» [34], що увібрала 27 віршів різних років, та «Налетіла злая віхола» [33], куди увійшли однойменна поезія та драма-феєрія «Зима». Обидві книжечки були упорядковані й видані керівником місцевого літературно-мистецького гурту «МалючокСтеповичок» А.Кратом.
У 2008 році дослідниця Людмила Корівчак успішно захистила в ХДУ кандидатську дисертацію «Лірика Миколи Чернявського: Проблеми поетики», а 2009 року за рукопис монографії «Мотиви та образи поезії М.Чернявського» отримала Всеукраїнську премію Яра Славутича.
У 2018 році в Херсоні з нагоди 150-річчя письменника видали збірник творів Миколи Чернявського в серії «Літературні скарби Херсонщини». Упорядкував збірник літературознавець і поет, відповідальний секретар обласної організації Спілки письменників Василь Загороднюк. Презентація відбулась у жовтні 2018 року в літературній кімнаті-музеї Херсонського обласного краєзнавчого музею.
У липні 2023 року в приміщенні Запорізького обласного краєзнавчого музею експонувалася виставка “Український мрійник”, присвячена 155-річчю українського письменника, педагога та громадського діяча Миколи Федоровича Чернявського. На виставці декілька збірок книжок, листування з братом, фото родини Миколи Чернявського і книга з Бахмута “Донецькі сонети”. 

Джерела та література
 

Голобородько О. Микoлa Чepнявcький: iм'я нa мaпi Xepcoнщини. I нe тiльки...https://khersonci.com.ua/oleksandr-kostyantinovich/33550-mikola-chernyavskij-im-ya-na-mapi-khersonshchini-i-ne-tilki.html
Жукова Н. У Запоріжжі показують виставку до 155-ліття репресованого письменника з Донеччини Чернявського: що особливого він зробив (ФОТО) // https://freeradio.com.ua/u-zaporizhzhi-pokazuiut-vystavku-do-155-littia-represovanoho-pysmennyka-z-donechchyny-cherniavskoho-shcho-osoblyvoho-vin-zrobyv-foto/

Микола Чернявський Доля та голгофа / Федотов С.А., Татаринов С.Й., Єфімов Д.В. - Харків: ЕКспрес-книга, 2019. - Електронний варіант: https://drive.google.com/file/d/1OTbY6_DSt_kfEDq_y7J3hq4HAxyZaqSZ/view

Немченко І.  Микола Чернявський і Херсон http://ekhsuir.kspu.edu/bitstream/handle/123456789/2255/%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%20%D0%A7%D0%B5%D1%80%D0%BD%D1%8F%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9.pdf?sequence=1&isAllowed=y

Семаковська Т. «Ти не загинеш, Україно…», – бахмутський письменник Микола Чернявський // https://bahmut.in.ua/novoni/v-artemovske/3467-ti-ne-zaginesh-ukrajino-bakhmutskij-pismennik-mikola-chernyavskij/

Стукалова О. Репресований письменник http://mycity.kherson.ua/journal/konstanty11/pismennik.html

Календар подій

     1 23
4 5678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031