Два роки свободи: незламне місто нескорених людей

Напередодні другої річниці звільнення м. Херсона працівники відділу краєзнавства нашої Гончарівки провели онлайн-захід “Два роки свободи: незламне місто нескорених людей” для учнів 5-9 класів Херсонської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 45.

Подія, що безсумнівно увійде в підручники новітньої історії України – деокупація єдиного адміністративного центру, що був захоплений з початку повномасштабного вторгнення, об’єднала 100 учасників заходу.

Працівники книгозбірні разом зі здобувачами освіти згадали хронологію подій від окупації до звільнення; спілкувалися про те, як боровся Херсон у блокадні місяці та чим живе і у що вірить після деокупації. Відновили у пам’яті перші дні повномасштабного вторгнення, запеклі бої в районі Антонівського мосту та, героїчний і одночасно трагічний, бій у Бузковому парку. Говорили про стратегію, вибудувану українськими військовими, що дозволила звільнити місто без руйнувань.

Переглянули відеосюжет про зародження мирного руху громадського спротиву “Жовта стрічка”, розібрали ефективність підпільної діяльності партизанів. Прослухали коментар кандидата історичних наук Артема Петрика про те, як громадянський спротив у Херсоні зірвав плани рф. Науковець називав жителів обласного центру “великим партизанським загоном”.

З гордістю передивилися світлини кореспондента медіаплатформи “Вгору” Олександра Корнякова, що увійшли до фотовиставки про жагу до свободи сміливих та безстрашних херсонців “Нескорений Херсон”.

Хвилюючими для всіх присутніх стали щасливі кадри зі щойно звільненого міста-героя та відеоролик Українського інституту національної пам’яті “Херсон був, є і буде українським”.

До щему в серці відгукнулися вірші херсонського поета Михайла Олійника про героїчні будні жителів Херсонщини, що декламували здобувачі освіти. А на завершення заходу прослухали відеороботу Андрія Смакогуза, створену штучним інтелектом, на вірш Михайла Олійника “Херсон вже захрип від молитв…” про людей, що живуть на лінії вогню; про віру і надію у тих, хто не здається; про місто, в якому живе Україна:

…надія ще стукає в груди
тут кожен хто є не здається
о Боже які в ньому люди
пригорни їх до себе до серця…