Герой із Херсонщини: шлях воїна Андрія Акінчина
Сьогодні, 23 травня, Україна відзначає День Героїв – величне національне свято гордості, шани та глибокого смутку. Цей день присвячений пам’яті борців за волю , незалежність та територіальну цілісність нашої держави усіх поколінь. Ми схиляємо голови перед мужністю тих, хто століттями відстоював право українців бути господарями на своїй землі, та вшановуємо новітніх титанів, які ціною власних життів стримують російську агресію і виборюють наше майбутнє.
До пам’ятної дати онлайн-проєкт «Херсонщина нескорена» нашої Гончарівки знайомить з історією незламності Андрія Акінчина – воїна 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр», уродженця села Верхні Сірогози Генічеського району Херсонської області, що наразі все ще перебуває під тимчасовою російською окупацією.
До повномасштабного вторгнення Андрій працював далекобійником у Дніпрі, виховував сина Владлена й будував плани. Але 24 лютого 2022 року, наступного дня після свого 40-річного ювілею, він залишив усе та став у довжелезну чергу до військкомату. Через відсутність армійського досвіду та проблеми зі здоров’ям Андрію Акінчину спочатку відмовили. Проте чоловік не міг змиритися з окупацією рідної Херсонщини та вважав своєю головною місією визволення півдня України. Завдяки високій мотивації та наполегливості він кілька днів оббивав пороги ТЦК і зрештою домігся зарахування до лав Збройних сил України. Туга за домом та біль за рідну землю вели бійця вперед. Його найбільшою мрією була вільна Україна. На запитання племінниці про те, якою він бачить нашу країну в майбутньому, Андрій впевнено відповідав: «Вільною, звісно!».
Боєць із позивним «Кім» воював на Донецькому напрямку у складі 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр» Сухопутних військ Збройних сил України Оперативного командування «Схід». Він захищав країну на одних із найважчих ділянках фронту – під Соледаром та Бахмутом Донецької області. При цьому Андрій ніколи не скаржився близьким, оберігаючи спокій родини. За свободу рідного краю він віддав найдорожче – власне життя.
Син Владлен згадує: «З татом я спілкувався 23 жовтня. Він був дуже втомлений, мав знесилений голос... Я навіть не підозрював, що це наша остання розмова». 26 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання біля села Андріївка на Донеччині життя відважного воїна обірвалося.
6 червня 2025 року Указом Президента України Володимира Зеленського Андрія Акінчина нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Пам'ять про світлого й незламного воїна житиме вічно. Земля, де він народився, обов'язково знову підійме український стяг, за який він боровся.
Низький уклін і вічна пам’ять Захиснику!
Детальніше про сміливого Героя з мальовничої Херсонщини Андрія Акінчина читайте за посиланням.
