Гладиш Тетяна Василівна

ТЕТЯНА ГЛАДИШ

письменниця, журналістка, вишивальниця, художниця

Народилася 20 серпня 1983 року в селі Посад-Покровському Херсонського району. У 2011 закінчила факультет журналістики Миколаївської філії Відкритого міжнародного університету розвитку людини “Україна”.

В цій маленькій, крихітний, делікатній жінці поєднуються сила, мужність, мудрість і купа талантів. З дитинства Тетяна хворіє на недосконалий остеогенез. Вона намагається жити так, щоб хвороба не ставала їй на заваді. Завдяки цьому мисткиня не лише здійснила власні мрії, а й стала взірцем для наслідування.

Не випадково у своїх журналістських роботах вона порушувала надважливу тему інклюзії, за що була відзначена на VI Всеукраїнському конкурсі художнього репортажу “Самовидець” ім. Майка Йогансена. У 2018 році її дебютний “Репортаж із чотирьох стін” посів третє місце. У ньому Тетяна описала свій досвід реабілітації разом з паралімпійськими призерами з плавання, розповіла їсторії спортсменів і свою.

У 2019 році на цьому ж конкурсі було відзначено її репортаж “Людина в краватці”. У ньому Тетяна розповіла про свого друга Олександра, який колись під час невдалого стрибка у воду отримав шийний перелом. Він не відчуває тіла нижче плечей, але при цьому живе на повну.

“Минулорічний «Самовидець» змінив моє ставлення до себе, а тому і моє життя. Я зрозуміла, що можу реалізувати себе в журналістиці. Тож почала пробувати свої сили. Мені пощастило зустріти людину, яка підтримала мої починання. Тепер ми разом робимо літературну передачу «ЛітTerra Incognita» на «Українському радіо Херсон»...”, – розповідає мисткиня. Одну з таких передач можна подивитися тут.

Тетяна успішно проявила себе в цій сфері: писала статті для різних інтернет-сайтів і блогів, друкувалася в альманахах і періодичних виданнях “Новий день” та “Сільські вісті”, записувала інтерв’ю для персонального сайту херсонської письменниці Олени Маляренко “Ікс-кілометр – територія людини”.

Стежинами творчості

Паралельно з журналістською діяльністю літераторка майстерно відточувала своє поетично слово. У 2018 році виходить друком її дебютна збірка “Я спробую намалювати диво”, до якої увійшло близько 120 віршів, написаних у 2012-2016 роках.

“Тема кохання, розлука зустрічається, і надії також на нову зустріч. Багато віршів, де вчусь приймати саму себе, світ приймати. Бо, коли ми пишемо про такі речі, – у віршах ми їх легше переживаємо, коли чомусь дозволяємо вилитись на папері”, – говорить про видання Тетяна.

Її поезії різні за розміром. У великих віршах вона передає кінематографічне бачення, подію, сюжет, який розвивається. В коротких поезіях літераторка виражає свої емоції. 

Під час написання віршів поетеса заглиблюється у свій внутрішній світ і може взагалі не помічати того, що відбувається навколо неї. Насолоджуйтесь її поезією, переглядаючи відео. 

Тетяна – багатогранна та відкрита, тонко відчуває дітей. Вона вважає, що писати для малечі набагато важче, ніж для дорослих, тому що вони все набагато глибше відчувають. Після участі у проєкті Юлії Ситник “Казки Херсонщини” письменниця впевнилася у своїх здібностях. Завдяки цьому вона створила серію оповідань про котячі пригоди. Частину з них опублікували в журналі “Зернятко”.

Письменниця також приймала участь у інклюзивному проєкті “Крила життя”. Він об’єднав трьох мисткинь, які маючи проблеми зі здоров’ям, пишуть чудові вірші і надихають інших ніколи не здаватися.

В 2018 році у видавництві “Крок” вийшла друком нестандартна книга-пазл “Крила життя”, до якої увійшли поезії учасниць проєкту – херсонки Тетяни Гладиш, київлянки Надії Гаврилюк та харків’янки Юлії Ткачової. Книга містить також фоторепродукції у колажному форматі вишиваних картин Тетяни Гладиш. Прослухати вірші Тетяни і всіх учасниць проєкту ви можете тут. 

Літераторка є постійною учасницею “Поетичної шафи”. На одному із засідань цього творчого об’єднання в Одесі Тетяна розповіла про вплив війни на її творчість: “Останнім часом пишеться не так багато, як раніше. Я не знаю, чи пов’язане це з війною, але зазвичай пишеться, якщо це щось про війну, про пережите за останній рік, то це здебільшого, верлібри, тому що є отакі емоції, які мелодійною, римованою, співочою українською мовою навіть важко висловити. Хочеться більше якоїсь обривчастості, різкості”. 

Чорна сторінка в житті

“Напередодні всіх цих буремних подій я захворіла, тому особливо не цікавилася новинами. Звісно, чула про завислу в повітрі загрозу, але мені не вірилося. Та коли 24-го я прокинулася о 5-тій ранку від вибуху – перша думка була, що усе почалося”, – так згадує поетка перший день війни.

Попри температуру і хворе горло Тетяна хотіла виїхати з рідного села одразу, навіть зібрала валізи з документами та речами. Але батьки відмовлялися їхати, не хотіли полишати будинок та налаштовували себе на краще, мовляв, перечекаємо трохи.

“Перші два тижні ми просто зачаїлися вдома. Сусіди казали різне, в тому числі про розстріляні цивільні машини, тому ми вже не наважувалися виїжджати. Всі ці дні майже не було тихо, бо все, що летіло на Чорнобаївку та Миколаїв, пролітало над нами, а по трасі за селом йшла російська техніка. 14-го березня ми побачили українські танки, ЗСУ вдалося відігнати окупантів з села. Це була справжня ейфорія, бо це НАШІ. Але ворог був зовсім недалеко і страх не полишав нас. За дві години стався обстріл нашої вулиці, російські військові били з сусіднього села, майже впритул”, – ділиться письменниця.

Після цього обстрілу в Посад-Покровському зникло світло, газ та мобільний зв’язок. Люди готували їжу на вогнищах і не могли зв’язатися з рідними. З кожним днем ставало все гірше, російські військові завдавали удари по селу всіма можливими снарядами. Зокрема, авіабомбами окупанти знищили місцеву школу та Будинок культури, частково пошкодили дитячий садок.

Від обстрілів Тетяна з батьками ховалася у коридорі. Підлога під ними буквально “танцювала”. У дворі валялися різноманітні уламки від ракет, а один зі здоровенних шматків пробив дах у гаражі та погнув капот Тетяниної машини.

В таких умовах родина прожила два дні, а 16-го березня вони дізналися, що проїзд на Миколаїв тимчасово вільний. Письменниця розповідає – в чому були вдягнені, так і вскочили у машину:

“Мені пощастило, бо я не розбирала валізи з 24-го, а батьки практично нічого не взяли, вкинули поспіхом декілька речей і все. Перші думки, коли ти вириваєшся з цього жахіття – заїхати «світ за очі». Ми ж зупинилися в місті Збараж, Тернопільська область, де в нас були рідні”. Дізнатися більше про чорну сторінку в житті Тетяни ви можете у статті “Втратила всі свої картини, але проїхала пів країни, щоб врятувати собаку та кота: історія херсонської майстрині”.

Вишивання як порятунок від порожнечі та суму

Мисткиня створює не тільки поетичні образи. А ще вона унікальна своїм баченням прекрасного. І тут, на Півдні України, власним прикладом прищеплює любов до української вишиванки.

Вона відома багатьом херсонцям своїми майстерними вишивками, які не раз експонувалися у Києві, на виставках-ярмарках під час святкування Дня міста Херсона та в рамках фестивалю “Таврійський тиждень мистецтв – Забалка” у Херсонській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Олеся Гончара.

Тетяна з юного віку захоплено годинами вишиває хрестиком, прагнучи домогтися досконалості, працює в різних стилях.

Колекцію майстрині складали зокрема й оздоблені вишивкою сорочки та сукні. Вона сама, на прохання своєї подруги Юлії, розробила схему в стилі артдеко та подарувала їй унікальну вишиванку. Створювала Тетяна й віртуозно розшиті різні тематичні листівочки, магнітики, закладочки для книжок. 

Але перлиною її творчого доробку були великі картини, на яких вона вишивала квіти, натюрморти, пейзажі. Зокрема, створила серію під назвою “Пори року”.

За словами вишивальниці, над однією такою картиною вона працювала від двох до п’яти місяців. Адже робота кропітка і вимагає неабиякої зосередженості.

“Я не пам’ятаю скільки мені було років, але я пішла якось погуляти до своєї подружки. Вона сама не вишивала, але знала основи. І ці основи, як вишивати хрестиком, вона мені показала. Я прийшла додому, відчуваю, що мені хочеться це продовжити і я попросила маму, вона мені купила канву, нитки і з того часу я почала вишивати. Спочатку це були малесенькі серветочки, мотиви, які потім оформлювала у подушки для голок. Більш крупні роботи, картини, це вже коли я набила руку. Сорочку, зокрема, першу вишила для себе. Це був не льон, а тканина на кшталт батисту. Треба було спочатку нашивати цупку канву, потім по ній вишивати. Коли все вишите, ця канва витягується, тобто досить складна робота. Це була моя перша блузка – маки. Потім я вишивала орнамент на сорочку для тата, потім вже пішли замовлення. Якщо порахувати одяг – сукні, сорочки, то їх більше десяти. Я люблю традиційний український орнамент, беру старі українські схеми, які збереглися у архівних журналах, книжках, навіть просила схеми у своїх бабусь, тіток”, – розповідає майстриня. Запрошуємо Вас на майстер-клас з Тетяною Гладиш.

На жаль, через влучання ворожого снаряду в їхній будинок згоріло усе майно і вишиті картини, які прикрашали стіни кожної кімнати рідної домівки.

Та попри такий удар долі, Тетяна радіє, що її найрідніші люди живі й перебувають у відносній безпеці. На той час вони жили у місті Збаражі Тернопільської області. Щодо згорілих картин, звісно, жаль витрачених на них сил, часу та натхнення. Але майстриня втішається думкою, що чимало інших її робіт могли зберегтися, адже вона їх дарувала багатьом людям.

Сьогодні Тетяна Гладиш знову вишиває картини. На це її надихає Одеса, до якої вона переїхала з Західної України через погіршення здоров’я. Мисткиня лише тут почала потроху повертатися до життя. З нуля накуповувала все необхідне для нових картин, не економлячи на цьому: канву, голки, нитки – улюблене французьке муліне. 

Мистецтво, яке надихає на добрі справи

Під час війни у Тетяни прокинулася жага до малювання. “Якщо до війни я просто малювала час від часу, то тепер акварель стала моєю втіхою та терапією. Я висловлюю через неї свої почуття, ділюся любов’ю та радістю, яку ви можете бачити на моїх картинах”, – зазначає майстриня.

Вона продовжує удосконалювати різні техніки, беручи активну участь у арт-вебінарах та відвідуючи уроки образотворчого мистецтва знаних художників. Тетяна використовує мистецтво як протидію стресу й апатії, пригніченості та розпачу, викликаними війною. На її думку, стан натхнення і процес творчості блокують негативні настрої, заспокоюють і повертають внутрішню рівновагу, навіть якщо займатися цією справою на аматорському рівні. Познайомитися з репродукціями картин мисткині ви можете в онлайн-галереї “Artmajeur”.

Вона переконана, що творчість може не тільки гармонізувати людину, але й здатна зробити її кращою, надихаючи на добрі справи та розвиваючи емпатію. Своїм мистецтвом вона допомагає й іншим. Зокрема, влітку мисткиня провела благодійну акцію з розпродажу акварельних малюнків, формату А5.

“Ідея виникла раптово, на другий день катастрофи на Каховській ГЕС. Я побачила допис знайомої журналістки про те, що одна з одеських організацій рятує тварин із затопленого Херсона, надає їм медичну допомогу та допомагає знайти старих чи нових господарів. І я вирішила допомогти цим волонтерам”, – говорить майстриня.

Попит на подібні “аукціони” не зник. Завдяки репостам допису про Тетяну Гладиш дізналося багато людей і вони почали звертатися за новими малюнками. Тому художниця запевняє, це не остання подібна ініціатива.

У листопаді 2023 року Тетяну Гладиш запросили до участі в міжнародній виставці-продажу маленьких картин у форматі АСЕО, який проходив у містах Одеса (Україна), Вроцлав (Польща) та Берлін (Німеччина). Особливість експозиції зчитується у її назві «Мобільна виставка у кишені»: АСЕО або ATС є абревіатурою від «Art Cards, Editions and Originals» та є міжнародним форматом маленьких оригінальних картин. Зазвичай такі малюнки мають розмір 2,5 на 3,5 дюйми (64 х 89 мм) та можуть бути виконанні у будь-якій техніці. А ще АСЕО підписані на звороті автором, тож являють собою насправді унікальний витвір мистецтва.

«Моя серія робіт присвячена Херсонщині. Я зобразила багато місць нашого регіону:  Херсон, Залізний Порт, Станіслав, Джарилгач, Дніпровські плавні. Це місця, які я згадую з особливим теплом та які хочу знову побачити під мирним небом», – зазначає Тетяна Гладиш. 

Зараз Тетяна живе в Одесі та, всупереч тривогам і небезпеці, продовжує знаходити натхнення, яке допомагає їй створювати щось нове. Її жагу до життя організатори ІІІ весняної конференції Спілки жінок Херсонщини відзначили нагородою “Жінка, яка надихає”.

Вона продовжує дистанційно працювати у рекламній агенції, де роботодавець ні на мить не припиняв підтримувати її під час цих випробувань. Хоча спершу, каже, мала певну розгубленість. Але врятувала творчість.

“Я взагалі була впевнена, що всі емоції та натхнення забрала війна. То треба просто перечекати. Але коли я опинилася в Одесі, дуже близько від дому, вперше посміхнулася, – каже жінка. – Тут навіть моя улюблена спека, яку я обожнюю! Хтось ледь дихає, а мені добре! А на Тернопільщині красиво, але сиро, прохолодно, волого. Вірю, що внутрішню повноцінність можна відчувати й зараз, але це, мабуть, залежить й від того, де ти є. Мрію поїхати ближче до дому – там мені хочеться творити. Моє південне коріння має силу”, – підсумовує Тетяна Гладиш.

Інтернет-джерела

Віжічаніна Лілія. Тетяна Гладиш – поетка, яка малює дива [Електронний ресурс] / Лілія Віжічаніна ; фот. Альони Мовчан, Анастасії Козак // Віртуальний бібліограф. ХОУНБ ім. О. Гончара : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://biblio.lib.kherson.ua/ru-tetyana-gladish--poetka-yaka-malyue-diva.htm?ps=21. – Назва з екрана. – Дата публікації : 20.01.2020. – Дата перегляду : 21.11.2023.

Розповідь про творчий вечір письменниці “Я спробую намалювати диво”, що відбувся у Херсонській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Олеся Гончара.

Гладиш Тетяна [Електронний ресурс] // Херсонська обласна бібліотека для юнацтва ім. Б. А. Лавреньова : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://unalib.ks.ua/gladish-tetyana.htm. – Назва з екрана. – Дата перегляду : 21.11.2023.

Гладиш Тетяна Василівна. Молись [Електронний ресурс] : [вірш] / Тетяна Гладиш // Поетичні майстерні. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://maysterni.com/user.php?id=7895&t=1&sf=1. – Назва з екрана. – Дата перегляду : 22.11.2023.

Гончарова Єлизавета. Втратила всі свої картини, але проїхала пів країни, щоб врятувати собаку та кота: історія херсонської майстрині [Електронний ресурс] / Єлизавета Гончарова // Українська правда. - Електрон. дані. – Режим доступу :https://life.pravda.com.ua/society/2022/09/18/250489/ . – Назва з екрана. – Дата публікації : 18.09.2022. – Дата перегляду : 22.11.2023.

Давній орнамент поєднаний з фантазією. Херсонські вишивальниці розповіли про свої роботи [Електронний ресурс] / записали Єлизавета Жарких, Таміла Іванова // Суспільне. Новини. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://suspilne.media/35190-davnij-ornament-poednanij-z-fantazieu-hersonski-visivalnici-rozpovili-pro-svoi-roboti/. – Назва з екрана. – Дата публікації : 21.05.2020. – Дата перегляду : 22.11.2023.

Жінка, яка надихає. Тетяна Гладиш встигає все [Електронний ресурс] / спілкувалася Олена Маляренко // YouTube. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://www.youtube.com/watch?v=Zro5ZA0Cw0o&t=29s. – Назва з екрана. – Дата публікації : 08.04.2019. – Дата перегляду : 23.11.2023.

Інтерв’ю з мисткинею у програмі “Радіус” на “UA:Українське радіо – Херсон”.

“З Півдня на Захід”. Історія тендітної та ніжної, сильної та вольової херсонки Тетяни Гладиш [Електронний ресурс] // YouTube. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://www.youtube.com/watch?v=MxZ8ZpuGTns&t=1s. – Назва з екрана. – Дата публікації : 16.08.2021. – Дата перегляду : 23.11.2023.

Козак Анастасія. Тетяна Гладиш “Я спробую намалювати диво…” [Електронний ресурс] / Анастасія Козак // Херсонська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Олеся Гончара : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://lib.kherson.ua/tetyana-gladish-ya-sprobuyu-namalyuvati-divo.htm?fbclid=IwAR2lmS3HXYwBZPB51818murgkcgUNy5zAtG6uS7CluxBWbYkahz7Y2hIrJ0. – Назва з екрана. – Дата публікації : 29.01.2020. – Дата перегляду : 22.11.2023.

Відгук на книгу з однойменною назвою.

Короткий відеозвіт про зустріч із мисткинею Тетяною Гладиш [Електронний ресурс] // YouTube. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://www.youtube.com/watch?v=HciVXRIRbL0&t=1s. – Назва з екрана. – Дата публікації : 20.01.2020. – Дата перегляду : 23.11.2023.

“Life Story”. Тетяна Гладиш [Електронний ресурс] // YouTube. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://www.youtube.com/watch?v=2UYI9UT62Ig. – Назва з екрана. – Дата публікації : 25.08.2020. – Дата перегляду : 23.11.2023.

Матусяк Г. І. Малювання і поезія як арт-терапія: творча зустріч із мисткинею Тетяною Гладиш [Електронний ресурс] / Г. І. Матусяк // Херсонський державний аграрно-економічний університет : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : http://www.ksau.kherson.ua/ksau/news/9414-2023-10-13-2.html. – Назва з екрана. – Дата публікації : 12.10.2023. – Дата перегляду : 21.11.2023.

Про онлайн-зустріч зі студентами університету.

Окупанти знищили значну частину доробку талановитої майстрині з Херсонщини [Електронний ресурс] // Вгору : [медіаплатформа] : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://vgoru.org/istoriyi/okupanti-znishili-znachnu-chastinu-dorobku-talanovitoyi-majstrini-z-hersonshini. – Назва з екрана. – Дата публікації : 19.09.2022. – Дата перегляду : 22.11.2023.

“Повернутися на згарище”: історія херсонської письменниці та майстрині Тетяни Гладиш, яка втратила все, крім надії [Електронний ресурс] // Телерадіокомпанія “Херсон плюс” : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://khersontv.com/povernutysia-na-zharyshche-istoriia-khersonskoi-pysmennytsi-ta-majstryni-tetiany-hladysh-iaka-vtratyla-vse-krim-nadii/. – Назва з екрана. – Дата публікації : 21.11.2023. – Дата перегляду : 22.11.2023.

Тема дня. Тетяна Гладиш – поетеса, майстриня [Електронний ресурс] / спілкувалася Єлизавета Жарких // YouTube. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://www.youtube.com/watch?v=ktOad_iIbX4&list=PLfVgJyo-5fTdS0uqU88YKxrEkDLqdHilV&index=11. – Назва з екрана. – Дата публікації : 02.04.2018. – Дата перегляду : 23.11.2023.