Літературний альманах «Херсонщина. АртСпротив» (ІІ том) – це збірка поезії, що відображає стійкість та опір мешканців Херсонщини під час російської окупації та після звільнення. Видання стало спільним проєктом письменницько-музичного заходу «Поетична шафа» та мистецького проєкту «ЛітТЕРРА без меж».
Обкладинка видання
Книга побачила світ завдяки реалізації проєкту «Демократична інтеграція, стійкість та залучення» (Ukraine-DARE), який втілював Democracy Reporting International (DRI) за фінансової підтримки Федерального Міністерства закордонних справ Німеччини.
Співукладачка альманаху Альона Мовчан розповідала: «Довго шукали фінансування на випуск саме другого тому, і тут написала неймовірна Анна Свинаренко, розповіла про конкурс міні-грантів та можливість написати заявку й реалізувати актуальний проєкт…».
Окрему вдячність за участь у виданні книги адресовано Анні Свинаренко та Ірині Солоній.
Так, пані Анна зазначала: «Ще в далекому 2021 році мені пощастило бути ученицею школи від DRI «Молодь в політиці». В цьому році, зовсім неочікувано і приємно було отримати лист із запрошенням прийняти участь у конкурсі міні-грантів. Скориставшись такою чудовою можливістю, я звернулась за допомогою до Альони Мовчан. Швидкість від прийняття рішення до втілення проєкту в життя була грандіозною! До нашої командної та історичної події доєдналася Юлія Майстренко, Ірина Солона та інші небайдужі херсонці. Незважаючи на ситуацію, яка зараз у місті, на презентацію книжки завітало чимало гостей. Саме це говорить про стійкість, мужність та незламність наших людей. Попри все – херсонці хочуть, аби їхнє слово було почуто. Вірші, які написані нашими поетами, залишать назавжди слід в історії та культурі Херсонщини».
Партнерами проєкту стали Молодіжна рада Херсонської міської територіальної громади, Херсонський обласний академічний музично-драматичний театр ім. М. Куліша та ГО «А що зробив ти?».
Другий том літературного альманаху «Херсонщина. АртСпротив» було видано та презентовано у грудні 2024 року. До книги увійшли вірші про Херсонщину та її жителів, що були написані у період із лютого 2023-го по листопад 2024 року. Поезії 44-х авторів, як початківців, так і професіоналів з Херсонщини, різних регіонів України й інших держав. У творах відображено жахіття війни, зафіксовано пережиті емоції оповідачів, свавілля під час окупації та радість після звільнення. У них – спротив, втрати, любов до рідного краю та боротьба за свободу.
«Кожен сам по-своєму переживає ці події. І ось ці рядки, ці тексти, – вони відображають стан людини та її відношення до того, що відбувається зараз, до цієї жахливої війни. Але вони всі чіпляють», – говорила Юлія Майстренко, співукладачка видання.
Надія Теленчук
Спільнобіль
говорити словами які не вміщаються в роті
про біль який не вміщається в жодній жилі
у кожній другій книгарні читаються на звороті
біографії авторів які не дожили
цю поезію відвойовують у окопах
цю війну пишуть кров’ю на камуфляжі
кожне слово вагою в людське життя – це спроба
говорити про те
про що інші так не розкажуть
відголоски війни відчуваються крок за кроком
я вчуваю її в переляку очей дитини
та хіба не в землянках народжуються пророки
голос яких лунає на всю країну?
що я знаю про цю війну крім дощенту розбитого дому?
крім безсонних ночей за тими
хто за мене не виспав ночі?
що стоїть у скрижалях напевно і богу давно уже не відомо
про війну сьогодні говорять усі охочі
що я знаю про цю війну окрім як про неї кричати?
стукати в кожні двері які мало хто врешт відчинить?
навіть бог який нічого не знає
знає що слово було спочатку
і з ребра того слова тоді народилася рима
що знаю про цю війну окрім як писати про неї пошепки
добираючи на вагу кожен із тонких висловів?
я за спинами тих хто виносить життя на ношах
щоби вкласти його у слово рядками стислими
від душі до душі своїм словом кордони таки перетну
сподіваючись що у ньому як дім проросте молитва
як мені взагалі можна говорити про цю війну?
а як можна про неї не говорити?
Богдан Шаповалов
«Мій дім, моє місто, мов тінь на землі...»
Мій дім, моє місто, мов тінь на землі –
Галерея каміння, химерних надій,
Загорнулось у саван в далекій пітьмі,
Місто страшніше зруйнованих мрій.
Там колись розквітала весна,
Тягнулися смужки сатину.
Я щасливий йшов вниз до Дніпра,
Я слухав ту пісню пташину.
Там поля, там поля і жнива,
Там, маленький, завжди я радію.
Там морів бурхлива вода
Серце поранене гріє…
Вулиці рідні, де вперше кохав,
Де гуляли ми всі до світанку.
Крізь стіни висоток сміх наш лунав,
Та не всі дають обіцянку.
Ворог викрав минуле,
В заручники щастя він взяв
І ходить вальяжно по полю,
Неначе малим там гуляв…
Не місто, не місто – блукаючий цвинтар.
Демони правлять душами в ряд.
Привид дитинства, шукаючи вбивцю,
Тихо шепоче: «Повертайся назад…»
Марина Азізова
Спогад / В серці ти навік живеш
Херсонщина. Мій край. Моя родина.
Крилатий гомін птаства на світанку.
Там так повільно тягнуться години,
Там тиха кава з мамою щоранку.
Там все зелене наче зеленіше,
Там люди вдячні, вдячна і земля.
Там точно сонце світить яскравіше
І ніжно гріє серце і поля.
Я бачу в снах свою рідненьку хату
І вулицю таку, яка була.
Я пам’ятаю все до тої дати.
Я там родилась, виросла, жила.
Ти так страждаєш, моя рідна земле.
Я на світлини тих часів дивлюсь.
Село моє, до тебе я ще верну
І босою по росах пробіжусь.
Анатолій Марущак
Несправжній сон
Четверту пору року йде війна,
І берегів її не осягнути,
Бо берегів нема, нема і дна,
Є тільки скрута
і глибинний смуток.
Це сон страшний.
Цього не може бути.
На кутні зуби не сміється пес,
І від печалі очі каламутні.
Десь щез його хазяїн без адрес
Чи щось собака вчора переплутав.
Це сон страшний.
Цього не може бути.
Таких ще не народжувалось слів,
Щоб все по суті: нетто слів без брутто.
Дід далі сліз не зміг піти і сів,
Вмить втративши минуле і майбутнє.
Це сон страшний.
Цього не може бути.
Час промине. І Бог усім воздасть
В хвилину каяття або спокути.
І міст з’єднає всі уламки трас,
Але про себе нагадає лютий,
Мов сон страшний, якого не забути.
Альона Мовчан
30 жовтня
– Дорога до дому мого закрита.
Згадаю – і серце стиска, болить так.
Я знов загортаюсь у мирне літо –
Там стільки прожито і недожито…
Дорога додому взялась рубцями,
Згубилась між скритними блокпостами,
Справдешнім і мисленими світами –
Якою була, вона ввік не стане.
І хай усі мріють про мирне «після» –
Мій розсвіт впиняє вороже військо…
Мій дім вдалині, хоч і зовсім близько…
Боюсь йти вперед.
– Ти іди, не бійся!
У Херсоні презентація другого тому літературного альманаху «Херсонщина. АртСпротив», що проходила в офлайн- та онлайн- форматах водночас, відбулася 21 грудня 2024 року.
Директор Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру ім. Миколи Куліша, народний артист України Олександр Книга зазначав: «До акції, крім присутніх, онлайн доєднались багато авторів, чиї вірші увійшли в збірку, які перебувають сьогодні далеко від рідного дому. Цей ностальгічний щем за Батьківщиною відчувався навіть через екран. Спілкувались, читали, обмінювались думками і не поспішали покидати затишну залу артхабу, адже сьогодні нам не вистачає такого душевного спілкування».
Звертався до присутніх і херсонський поет Валерій Кулик, чиї поезії зі збірки «Дніпро рятує Україну», надрукованої під час повномасштабного вторгнення, увійшли до видання. «Артспротив – це все мій Херсон. Ми всі гуртом йдемо до Перемоги. Серця ж бо б’ються, б’ються в унісон. Тому немає іншої дороги», – стверджував один з найяскравіших представників письменства Таврійського краю.
Автори поезій представили у літературному альманасі не тільки свої поетичні рядки, а й відповіли на питання: «Що особисто для вас змінилося за останні півтора року?».
Талановита поетеса Херсонщини Надія Теленчук, яка довгий час проживає в Німеччині та підтримує Україну й чиї поезії увійшли до видання, зазначила: «Зміни бувають вимушені, а бувають вибрані. Деколи це зовнішні обставини, а деколи – це власний внутрішній стан. Напевно, за останні два роки змінився саме він. Відкрилося бажання жити, незважаючи ні на що. Бажання відчувати, бажання бути почутою. Впевненість у тому, що власні емоції, власні переживання і власне слово мають місце бути і мають свою особливу силу…».
У збірці письменниця, поетка та майстриня з вишивки Тетяна Гладиш поділилася: «Через війну змушена була покинути рідний дім у Посад-Покровському, який на поточний момент зруйнований. Нині мешкаю в Одесі. Продовжую любити життя, писати вірші і картини, спілкуватися з херсонськими друзями, попри те, що ми тепер розкидані по всьому світу. Близькі люди – найголовніший скарб у моєму житті. І, звісно ж, надія на те, що колись ми всі знову зберемося в Херсоні».
До літературного альманаху увійшла і розповідь власниці будівельної компанії «Основа» Інни Шевченко (Яковенко), уродженки села Миролюбівка Нововоронцовської селищної громади Бериславського району. Вона з дитинства писала вірші, але у зрілому віці, коли почала вивчати психологію, поезії стали основою для розвитку ідентичної творчості. «Безмежно люблю Херсонські степи, їх повітря, вітри.
Повномасштабне вторгнення росії на територію нашої країни надало великої цінності та дало змогу дістати із потаємних куточків безсвідомості те, щоб зрозуміти значення Віри та сенсу у цьому житті.
Творчість за ці останні роки була неймовірною підтримкою, бо вона разом зі мною проживала всі емоційні стани від "лагідної мами" до "відкинутої дитини", іноді до "агресивної жертви", яка проживала війну, плакала, хворіла та зцілювала», – зазначала пані Інна.
Видання містить і свідчення IRYNY GRANDE, яка народилася і виросла в Херсоні, а з 2020 року проживає у Німеччині. З початком повномасштабного вторгнення росії на територію України і цілеспрямованого знищення українського народу беззаперечно усвідомила, що вона – українка у світі. З того часу почалася її активна громадська діяльність. «Волею долі та непереборного бажання допомагати Україні ми з однодумцями створили ініціативну групу українців «СВОЇ ХАТТІНГЕН».
Якраз у 2023 році було проведено перший український фестиваль, на якому було зібрано пожертви для мам з малюками. З того все й почалося», – зазначила українка. За кордоном IRYNA GRANDE приєдналася до спільноти «Strichka», що об’єднує українців заради допомоги Батьківщині, проводячи інформаційні кампанії та акції у соціальних медіа. Також IRYNA GRANDE організувала перше святкування Дня Незалежності України, що відбулося у Краєзнавчому музеї Хаттінгена; приєдналася до проєкту у співпраці з музеєм Henrichshütte Hattingen, де усі сили дівчини були зосереджені на адвокацію інтересів України; виступала на вечорі свідчень «Мир і війна», організованому 1 листопада 2024 року. Під час цього заходу відбувся показ світлин фотокореспондентів видання «Вгору. Херсон» Олександра Андрющенка та Олександра Корнякова. Приєдналася до Клубу літературної діаспори, що заснувала пані Олена Завітайло. IRYNA GRANDE розповіла: «Мені часто сниться війна. Війна, якої я не бачила. Війна, якої я не змогла уявити. Але вона всюди зі мною! У моїх думках, у моїх снах, під моєю шкірою. Це важко пояснити. Заради перемоги України мусимо працювати всі! Кожен на своєму місці, тоді ми обов’язково досягнемо своєї мети. Україна переможе! В це я вірю, як у святу Біблію!».
Другий том літературного альманаху «Херсонщина. АртСпротив» вміщує допис відомого українського письменника, поета, прозаїка, літературознавця та перекладача Івана Немченка.
«Сучасна російсько-українська війна, що забирає міріади життів, є логічним продовженням споконвічної антиукраїнської політики московських правителів всіх часів. Не було б путіних, то були б інші, що б угризалися в тіло незалежної України. Така московська паразитарна ментальність. Це ординці, які вміють бути лише завойовниками, ґвалтівниками, грабіжниками. Іншими вони не хочуть і не можуть бути, доки не розвалиться імперія», – зазначає краєзнавець.
І в це свято вірять автори поезій, а разом з ними – вся Україна!
…ти ж знаєш бумерангом
повернуться страждання
та втомленії ноги
ведуть до Перемоги
а віра та надія
веде усіх до мрії
а мрія – ми щасливі
бо вільна Україна
бо люди не вмирають
у нашім ріднім краї
і землі розмінують
й будинки відбудують…
«Ворога поборемо –
беремо і робимо».
Із поезії Наталії Савицької «Ворога поборемо – беремо та робимо»
Унікальність цього випуску «Херсонщина. АртСпротив» полягає у тому, що тут представлені фото Херсона й деокупованої частини області. Світлини зробили херсонці Ігор Івершень та Віктор Братан.
«Я фотографував, тому що був на емоціях. Перші заходи ми проводили в Чорнобаївці. Коли територіальна громада сформувала свій загін, хлопці приймали присягу українському народу, там були зроблені фото. Водночас це перші місяці після звільнення, це жінки, які займалися гуманітаркою. Вони плели сітки кожен день на допомогу нашим військовим. І всі ці події хотілося б закадрувати», – розповідав Віктор Братан.
Світлини з книги
«Херсонщина. АртСпротив» (ІІ том) – це поетичний літопис нескореного півдня, де на кожній сторінці відлунюють поетичні рядки, сповнені болем та любов’ю до рідного краю, документуючи пам'ять про боротьбу та стійкість. З вірою у Перемогу!
Олена Маляренко
Перемога...
Твої берці стоптані, форма зношена, пахнеш згарищем
Я не бачу, якого кольору твої очі.
Дві щілинки сивого поміж зморшок в попелі,
Одночасно й розгублені й пильні, дивляться не по-товариськи,
а… з незворушним спокоєм, з неосудним гірким
незворушним спокоєм.
Перемога…
Ти не схочеш свята, роздутих кульок, квітів і феєрверків
Ти втечеш непомітно із площ кроком втомленим, ледь
кульгаючи
геть від тих, хто сміється, пахне випічкою, шашликами
чи вермутом
щоби сісти самій на порозі найріднішого згарища.
Перемога…
Може, візьмеш зубами цигарку, і замислишся, так і не закуривши
І сидітимеш, вклякнувши, будеш і чути, й водночас не чути
нічого довкола.
І візьмешся за скроні, щоб згадати / забути усе,
що прийшлося прожити
Схочеш плакати – і не зможеш. Життя почина нове коло.
Нове коло уже після тебе…
А ти, перемого?
Наталія Савицька
Заради майбутнього
Ще досі у безсонні
всі люди у Херсоні.
Ще досі брат і тато
там, де гримить гармата.
Як закричить тривога –
ізранку у дорогу.
І серце заболіло,
що ще в полоні лівий.
Ще досі уві сні лиш
ти бачиш своїх рідних.
Біль душу розриває –
когось уже не має.
Збираємо на дрони,
а треба їх мільйони.
І світ іще не знає,
що ми – Земля Святая:
не стала ж на коліна,
а бореться невпинно.
За що? За Незалежність.
Усе. Як. І. Належить.
Лариса Гордєєва
До 315-ї річниці міста Гола Пристань
Лиш рідне місто знає все про нас –
Куди б не йшли, де б не шукали броду…
Та віримо, що скоро прийде час,
І мирні дні настануть для народу.
Повернемось з далеких міст, країн,
Де прихисток знайшли ми тимчасово.
І місто відбудуємо з руїн…
Лиш дочекатись. І тримати слово…
Зруйноване, затоплене – стоїть!
Та знов воно розквітне і засяє!
Бо Гола Пристань більше трьох століть
Все ж недаремно добру славу має!
Вона завжди у мріях і в серцях!
Про наше місто пишуть і співають!
Ми не знайдемо кращого взірця –
Повсюди Голу Пристань добре знають.
Вітання щирі шлемо зусібіч –
Хай рідна Гола Пристань нас чекає –
У вересневу пору цьогоріч
Свої триста п’ятнадцять відзначає!
Олександр Кравченко
Херсон у вогні...
Стіни зруйновані, вибиті двері,
Вікна без скла на землі…
Чорні дерева стоять обгорілі,
Обстріли знов уночі…
Смерть над Херсоном щоночі кружляє,
Біситься сатана…
руський терор цивільних вбиває,
Спокою місту нема…
Херсон у вогні!
Тримається рідний!
Горить під ногами земля…
Херсонців зламати у ката не вийде,
Херсон – це сталева броня!
Руйнує та спалює,
водою змиває…
Стоїть непохитний Херсон!
Ворог безсилий, ворог не знає…
ХЕРСОН – це залізо… бетон!
Наталя Шушляннікова
«Я ніколи не кину кохати...»
Я ніколи не кину кохати
Ні свій край, ні свій дім, ні життя!
Щоб не коїло нам майбуття –
Є дорога до батька і мати…
Є бажання творити дива
Для своїх, для чужих небайдужих!
І якщо хтось і скаже: «Не дуже!» –
Я на це відізвалась сама…
Є тяжіння уникнути сліз!
Але з часом, обличчям до вітру,
Розумієш, що світу палітру
Хтось так слушно до тебе приніс…
Щоб зітхати від щастя сторонь,
З ранку плакати від сподівання,
На твоє відчуття і кохання!
І тримати в долоні долонь…
Валерій Кулик
Є віра в нашу Перемогу...
Ця незглибима доброта
Всі темні сили переможе.
У світі лиш любов свята
Вернути нам свободу може.
А день новий уже світа,
Храни його, всесильний Боже!
Народ в тяжких боях зроста –
В тім сумніватися не гоже…
Надію не згубили ми,
Чекаючи країн підмогу…
Все ж маємо і силу, й змогу
Стрічали сонце із людьми.
Дарма, що луняться громи,
Є віра в нашу Перемогу…
У 2025 році фахівці відділу краєзнавства нашої книгозбірні створили буктрейлер до літературного альманаху.
Другий том видання «Херсонщина. АртСпротив» – це колективний голос 44 авторів, які об'єдналися у спільному болю та непохитній вірі в Перемогу України.
Марина Сакара
Творцю
Ти чуєш, Господи, ми не плачемо,
Поля у вирвах, але буде хліб!
Ми перемогу свою побачимо,
Кує зозуля нам багато літ…
Ти чуєш, Господи, ми не жаліємось,
Живемо, боремось, долаєм страх.
І все ж на милість твою надіємось,
До перемоги веди наш шлях!
Щоб не прохали ми жити дозволи,
Ворожі плани розвій, мов пух!
Щоб нам рабами не стати, Господи,
Гартуєм волю і козацький дух!
Джерела
1. Херсонщина.АртСпротив : літ. альм. II том / уклад.: Юлія Майстренко, Альона Мовчан. – Одеса : Олді+, 2024. – 180 с.
4. Херсонщина.АртСпротив. ІІ том. Буктрейлер [Електронний ресурс] : [відеоролик на каналі Херсонської ОУНБ ім. Олеся Гончара] // YouTube : [інтернет-відеохостинг]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://www.youtube.com/watch?v=Z2G8PQzHU5Y. – Назва з екрана. – Дата публікації : 08.07.2025. – Дата перегляду : 30.03.2026.
