Станіслав

СТАНІСЛАВ

Рік заснування: 1774

Географічна характеристика: розташоване на правому березі Дніпровсько-Бузького лиману, за 26 км від районного центру. Площа: 6,826 км².

Рада, якій підпорядковується: Станіславська сільська рада

Історична довідка:  Станіслав – село з надзвичайно багатою і цікавою історією. На рубежі нашої ери тут існувало поселення Ольвійської хори.  
Казенне село Станіслав засноване 1774 року запорожцями, які, осівши тут, займалися рибальством, видобуванням солі в Прогноях, хліборобством. У першій половині ХІХ століття село почало швидко зростати за рахунок переселенців з центральних районів України. 1834 року для розширення каботажного судноплавства на півдні України організувалося так зване товариство вільних матросів. У Станіславі містився один з його осередків. В 1841 році село Станіслав було віднесено до розряду містечок Херсонського повіту.
Під час Кримської війни (1853-1856) мешканці Станіслава перевозили на човнах та возах поранених і різні вантажі, що йшли у Крим. 1855 року ворожі кораблі, які стояли на лимані, обстріляли містечко. Лише перебування тут російських військ врятувало його від ще більшого руйнування.
Наприкінці січня 1918 року в Станіславі встановлено Радянську владу. Однак в кінці березня населений пункт захопили австро-німецькі окупанти. наступними загарбниками Станіслава стали англо-франко-грецькі інтервенти, що хазяйнували на території Херсонщини з січня по березень 1919 року. Червона Армія в березні 1919 року визволила Станіслав від іноземних загарбників. Тут знову відновлюється радянська влада. Створюється один з перших у Херсонському повіті комуністичний осередок.
З 2 серпня 1919 року по 16 січня 1920 року Станіслав знаходився під владою денікінців. У 1920 р. у селі відбулось відкриття народного театру ім.Т.Г.Шевченка. Керівниками його спочатку були Л.Завада, Сірченко, а з 1921 року - народний артист Ю.В.Шумський. Саме за ініціативи Юрія Шумського 8 листопада 1922 року у  Станіславі було відкрито один з перших пам'ятників Т.Г.Шевченку на Херсонщині.  
У 1921-1922 рр. виникають перші колективні господарства: "1-а Станіславська", "Вірменський колектив", "Якір", "Українська хата" та інші.
Наприкінці 20-х років ХХ століття у Станіславській волості почалась масова колективізація. 1927 року тут організувався ТСОЗ "Серп", у 1928 - "Вільний українець", а на початку 1929 - ім. Шевченка.
У 1935 році Станіслав входив до Херсонського району Одеської області , з вересня 1937 - Миколаївської області. 1939 року утворений Білозерський район, до якого увійшов й Станіслав.
З 18 серпня 1941 року по 14 березня 1944 року Станаслав знаходився в окупації німецько-фашистських загарбників. На фронтах Великої Вітчизняної війни проти німецько-фашистських загарбників билося 300 жителів села, з них 198— загинули смертю хоробрих, 190 — за мужність і героїзм нагороджені орденами і медалями.

Сучасне життя. Село Станіслав має сучасну розвинену інфраструктуру.  Це сільська рада, Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів ім.. К. Й. Голобородька, музична школа, дитячий садок «Казка», дільнична лікарня, стоматологічна поліклініка, сільська бібліотека, Будинок культури, відділення зв’язку, філія Ощадбанку та філія Брокбізнесбанку, спортивний заклад, дві церкви, АЗС, СТО, магазини – продуктові, промислові, спеціалізовані; підприємства сфери обслуговування: перукарня, ремонт меблів, ремонт взуття, ринкова площа. Промислові підприємства: ТОВ «Лиман Агро», «Станіславагро», «Завод мінеральної води «Станіславської», приватне підприємство «Бон-Велл-Агро».

Сільськогосподарські підприємства – 18. Серед них слід назвати такі, як «Веста», «Осінь», «Сатурн», «Діана», «Дністр» та інші.

Пам'ятки історії, архітектури та культурної спадщини: Згідно місцевим переказам на місці Станіславу існував запорізький зимівник. Ще в ХХ роках минулого століття на сільському кладовищі можна було побачити кам’яні хрести ХУІІ ст.. До наших часів збереглося декілька надмогильних каменів кінця ХУІІІ початку ХІХ ст.. Старі ж пам’ятники, певно, належали запорізьким козакам.
Із збережених архітектурних пам’яток найбільший інтерес викликає банківська споруда (нині сільська рада), яка була збудована в 1908 році в дусі ренесансних стилізацій. Як пам’ятки історії культури: «Поселення садиба Литвиненків, кургани, Городище, яке розміщене на північно-західній околиці села. Воно оточене глибокими давніми балками, та от вершками з дуже крутими скелями. Загальна площа пам’ятки 3 га. Неодноразово проводились археологічні дослідження експедиціями Інституту АН України, вченими Оленківським М., Буйських С, Абікуловою М. та Билковою В.

Серед монументальних пам'яток: пам'ятник загиблим воїнам,  Покровський храм УПЦ МП, Церква Святого Димитрія УПЦ КП, погруддя Т.Г. Шевченка.
 

Використані джерела:

1. Історія міст і сіл Української РСР [Текст] : в 26 т. [Т. ?]: Херсонська область / гол. редкол.: П. Т. Тронько; редкол. тома: О. Е. Касьяненко [та ін.].  - К. : Гол. ред. Укр. рад. енцикл. АН УРСР, 1972. - С. 211-222.

2. Серед степу широкого... Шевченкіана Херсонщини : [зб. творів херсон. авт.] : [присвяч. 200-літтю з дня народж. Т. Г. Шевченка] / редрада: В. С. Загороднюк, А. І. Кичинський, І. В. Корольова. - Херсон : Гілея, 2014. - С. 176-183.

3. Хроніка визволення Херсонщини. 26 жовтня 1943 - 12 квітня 1944 : зб. док. / упоряд.: І. Лопушинська, І. Сінкевич, О. І. Шинкаренко. - Херсон : Айлант, 2015. - С. 90.

Фотогалерея