Козачі Лагері
КОЗАЧІ ЛАГЕРІ
Рік заснування: 1785
Географічна характеристика: село розташоване на березі річки Конки, за 25 км від районного центру та 18 км від найближчої залізничної станції Раденське. Площа: 185,25 км².
Рада, якій підпорядковується: Козаче-Лагерська сільська рада
Походження назви села: Назва села пов'язана з перебуванням на його території в 1783 році табору донських козаків.
Історична довідка: Після ліквідації Запоріжської Січі, козакам наказали розійтися по своїх домівках та зайнятись власним господарством. Значна частина запорожців залишилась у своїх зимівниках і заснувували нові села. Таким чином у 1785 році виникли Козачі Лarepi. Першими жителями села були колишні запорожці та втікачі-кріпаки, селяни із правобережжя України.
Населення села швидко збільшувалося. Цьому сприяло його положення: через село Козачі Лaгepi проходила дорога у Крим, по якій чумаки возили сіль із Сиваша.
Після Столипінської реформи бідняки, вийшовши з общини з гіршими землями, дуже швидко розорялися, і в пошуках кращого життя наймались на роботу, йшли в міста, або ж зовсім покидали ці краї. Так з'явилися нові села: Козачі Лaгepi та Чорнянка (сучасного Горностаївського та Каховського районів).
Після подій 1917 p. землі села, як і вся губернія, відійшли у підпорядкування Центральної Ради.
В кінці січня 1918 року в селі була встановлена радянська влада.
З березня по грудень 1918 року село знаходилося під владою австро-німецьких окупантів.У січні 1919 року Козачі Лагері опинилися в зоні англо-франко-грецької інтервенції. У червні 1920 року село захопили врангелівці. Остаточно населений пункт був визволений 28 жовтня 1920 року.
Перше товариство спільного обробітку землі у Козачих Лагерях було організовано у серпні 1928 року. Восени наступного року виникла перша артіль "Пробудження", пізніше - "Червоний інтенсивник", "Культурна перемога", "Переможна хвиля".
В 1934 році був створений колгосп імені Чапаєва. Основними галузями колгоспного виробництва були садівництво, виноградарство та овочівництво.
11 вересня 1941 року населений пункт був окупований гітлерівськими загарбниками. З 1943 року в селі діяла розвідувально-диверсійна група «Журналіст» у складі 5-ти чоловік під керівництвом М.В. Смілевського.
4 листопада розділи 2-ї гвардійської армії 4-го Українською фронту визволили Козачі Лагері від фашистських загарбників. Через село понад чотири місяці проходила лінія фронту.
У лютому 1951 року 6 колгоспів села об'єдналися в одне господарство - колгосп імені Мічуріна. У 1957 році на базі колгоспу був створений виноробний радгосп імені Мічуріна.
Сучасне життя: В селі функціонують: загальноосвітня школа, дитячий садок, бібліотека, будинок культури, природоохоронне товариство «Екофільтр» (займається розведенням диких тварин).
Пам'ятки історії, архітектури та культурної спадщини: братська могила та пам`ятник на честь воїнів-визволителів, Свято-Покровська церква.
Використані джерела:
1. Історія міст і сіл Української РСР [Текст] : в 26 т. [Т. ?]: Херсонська область / гол. редкол.: П. Т. Тронько; редкол. тома: О. Е. Касьяненко [та ін.]. - К. : Гол. ред. Укр. рад. енцикл. АН УРСР, 1972. - С. 604-612.
2. Хроніка визволення Херсонщини. 26 жовтня 1943 - 12 квітня 1944 : зб. док. / упоряд.: І. Лопушинська, І. Сінкевич, О. І. Шинкаренко. - Херсон : Айлант, 2015. - С. 107.
3. Фурс О. Шляхи у третє сторіччя / О. Фурс // Вісник Олешшя. - 2005. - № 83-84 (22 жовт.). - С. 5, 8.
Фотогалерея
