Маляренко Олена Миколаївна

ОЛЕНА МАЛЯРЕНКО

Письменниця. журналістка, публіцистка, художниця, вишивальниця,
член НСЖУ та НСПУ 

Народилася 2 жовтня 1978 року у селі Микільське Білозерського району у родині вчителів. Шкільні та студентські роки провела на Донеччині. У 2003 році закінчила Донецький національний університет і після працювала в школі, а згодом – в Донецькому національному технічному університеті.

Ще під час навчання Олена Маляренко почала писати. А перші публікації в пресі припадають на 2000-і роки. У 2003 році отримала заохочувальний диплом за кіносценарій про переселенців початку ХХ століття «Мася» від «Коронації слова».

У 2005 році Олена Маляренко переїхала до Херсону. Була кореспондентом у ХОДТРК «Скіфія», редактором інтернет-видання «Любимый Херсон», керівником незалежного авторського Інтернет-ресурсу «Ікс-кілометр. Територія Людини», що містить авторські літературні твори та пісні, аудіо- та відеосюжети культурницького характеру. 

Олена Маляренко -  авторка навчальної казки для дітей «Ватрячок» (2009), яку сама озвучила 2019 року, а 2021 року вийшла у друк серія казок про безпеку для дітей молодшого шкільного віку «Чудернацькі пригоди Обережки та Помагайлика». Це видання після повномасштабного вторгнення люди брали з собою до сховищ та навіть повезли в евакуацію.

Загалом до війни Олена Маляренко стала авторкою двох поетичних добірок («Світлини-відчуття» і «Час-Калейдоскоп») та низки прозових, серед яких: цикл оповідань «Справжній іграшковий світ» (2016), повість-казка «На березі», сімейні оповідки «#ТипичныйБоря» (2020) та «Пупуся Жизель» (2021). У співавторстві з матір’ю Галиною Маляренко вийшла містична повість-бувальщина «Сонячний промінь» (2020),  Крім того, до 24-го лютого було підготовлено до друку цикл поезій «Лиманія» та збірка «Чотири стихії» (укладена у співавторстві з Галиною Бокшань, Анною Щидловською, Тетяною Гладиш), у якій Олена Маляренко відповідала за стихію Землі.  

Повномасштабне вторгнення: життя на «до» та «після»

Окупація

Повномасштабне вторгнення 24 лютого 2022 року розділило життя на «до» та «після». «24-го лютого ми з чоловіком прокинулися від вибухів. Чомусь подумали, що то знову якісь чергові розбірки з підпалом машин підприємцю, адвокату чи кримінальному авторитету. Бо такі випадки останнім часом почастішали у нашому районі. І тільки після того, як вибухи повторилися – почали шукати інформацію в Інтернеті. Чесно кажучи, не одразу повірили, що насправді почалася війна…», – ділиться враженнями того ранку пані Олена. Письменниця з чоловіком вирішили не евакуюватися. Таке рішення пояснює просто: «По-перше – я фаталіст. Багато моїх знайомих і друзів, утікаючи з Донецька в 2014 році – опинилися в Харкові, Маріуполі та Гостомелі в 2022. Тож від випробувань, якщо вони тобі судилися, ніде не втечеш. По-друге – у мене немає, на жаль, дітей, яких я повинна була б вивозити й рятувати. А з переляку виїжджати самій та покинути землю своїх батьків напризволяще – НІ! Я волію жити і вмерти тут, де я – це я!».

22 квітня 2022 року через інсульт не стало чоловіка Олени Маляренко. А під час чергового обстрілу Херсона мікроінсульт стався і у Олени. Письменниця розповідала: «Я не вмію жити в нелюбові – задихаюся. Ось і мій чоловік, людина старшого покоління, поважав росіян раніше… І просто не зміг змиритися з тим, що вони вчинили з нашою країною. Він почувався, наче зраджений близьким другом… Від цього він дуже страждав: спочатку депресія, а далі інсульт та смерть… Його не стало на Великдень… Таких, як він, насправді чимало – тих, хто не зміг із цим жити. Херсонські кладовища дуже швидко ростуть нині».

В окупації Олена Маляренко вирішила не ставити на «паузу» якусь зі сфер свого життя: писала, вишивала та розповідала. З 1 березня 2022 року почала щовечора виходити в ефір. По часу: як починалися обстріли… Для дітей вона читала українські казки, а для дорослих – Псалтир, Євангелія, книги Соломона та Пророків, вечірні молитви тощо. «Щодня тут я насправді чіпляюся душею за віру, церкву, Дніпро та хороших людей, які залишилися і для яких можна щось зробити (чи вони підтримують мене). А ще допомагає впорядковувати думки стара література, бо вона дає зрозуміти, що й не таке було, але й воно минуло. Українці пережили не одну імперію. Тому що можна завоювати територію та людей, змусити їх мовчати… Але души окупувати неможливо – вони вільні. Я дуже вірю в це. Пригадуєте Галілея: «І все таки вона обертається»? Тим і живу, для того і вишиваю, пишу та розповідаю», – зазначає письменниця. Розповідь Олени Маляренко про життя в окупації розміщена на сторінці проєкту "АртСпротив".

#вірші_денники 

Тематики війни творчість херсонки торкнулася задовго до подій 2022 року та навіть 2014: «Про війну я пишу давно – передчуття у голові з 2003 року. Але тоді моя реальність для інших була неактуальна і дратувала багатьох. Нащо ти про це говориш? Що за песимізм? Звідки ці жахи та страждання? Такі відгуки я отримувала… Нині ж моя невідворотність стала спільною для всіх: люди читають та розуміють по-іншому ці строки. А #вірші_денники мають кількатисячну аудиторію в соціальних мережах». 

Бібліотека Станіславської громади, в якій Олена Маляренко працювала директором, була окупована, там росіяни облаштували свою «катівню». Після деокупації Херсона Олена Миколаївна мріяла відбудувати приміську бібліотеку, та навіть зібрала 500 унікальних книг. Усю літературу поглинула вода. До #вірші_денників увійшов щемливий вірш «Книги потонулого будинку».

В окупації крім віршів, Олена Маляренко продовжувала писати і нотатки до свого блогу під хештегом #побаченевхерсоні (сатира) та #мыслиненичегонеделания (роздуми). В них херсонка не тільки піднімала патріотичний дух, а й говорила про небезпеку засліплення від горя та від формування чорно-білого мислення.

Вірші Олени Маляренко не просто привертають до себе увагу, а й западають в душу настільки, що на них починають складати музику. Лише за період війни на її поетичні рядки було створено кілька пісень. Їх виконавцями є Юлія Абдурашитова, Оля Дорошенко-Чайка, Денис Жмаєв, Сергій Безворотній. Тимофій Колмогоров. Ще з однім автором-бардом, Оксаною Коваленко,  Олена Маляренко познайомилась через соціальні мережі і спільних друзів. «Так з’явилися композиції з непісенними назвами й текстами «Окупація» та «Гуманізація». Обидва тексти – сповідь про особисті трагічні почуття маленької людини, яка потрапила у вир великих і страшних історичних подій», - розповідала в одному з інтерв'ю Олена Маляренко.
Однак атмосфера окупації все ж вплинула на творчість Альони – вона перестала писати велику та гумористичну прозу. А написане до 24-го лютого з цього блоку залишається у чернетках. Бо, на її думку, хоч це і важливо, але наразі не всім може прийтися до смаку… 

«Вишивання – це пристрасть усієї маминої гілки роду»

Вишивати її навчила бабуся: «Вишивання – це пристрасть усієї маминої гілки роду. Там у нас і дніпропетровські Штефани, і черкаські Осадчі, і золотоношевські Решетняки – й усі вишивали хрестиком, болгарським хрестиком, гладдю. Відтак моя бабуся шила та вишивала професійно. Я вигадувала їй орнаменти, а потім з любов’ю стежила за цією роботою. Сама ж вперше серйозно взялася за вишивку в студентські роки (вчилася я в Донецьку). Тоді я робила торбинки-косметички та скатертинки на продаж і в подарунок».
Працюючи на посаді директора Станіславської бібліотеки, Олена Маляренко проводила майстер-класи з вишивання, які залюбки відвідували жителі громади. 
Оскільки вільного часу в окупаційному житті значно побільшало, а сидіти без діла Олена Миколаївна не звикла, то почала більше вишивати хрестиком та гладдю: вільною, рушниковою та прорізною. До того ж, Олена ще й опанувала за книгами Тетяни Кара-Васильєвої нові прийоми вишивки. Всі засвоєні елементи надалі з’єднувала в одне полотно. "Коли ж я виклала фото робіт в Інтернет, в окупованому росіянами Херсоні виявився страшенний попит на наше українське - це був наш спротив. Особливо після того, як "братья" знишили музей Марії Примаченко... Рада, що вишивки розлітаються по Херсонщині, по всій Україні й навіть по світові". Дуже боляче Олена Маляренко сприйняла звістку про знищену колекцію вишиванок у бібліотеці в Станіславі, де вона працювала директоркою. 

Життя після деокупації Херсона

Після звільнення Херсона Олена Маляренко стала ведучою розмовного мовного клубу «Ріка» у Херсоні. Погодилася бути ведучою у розмовному клубі, бо має філологічну освіту. Популяризацію української мови серед херсонців у такій невимушеній атмосфері вважає хорошою ідеєю. «Українська - це наш Всесвіт, зона комфорту. Клуб "Ріка" — це можливість спілкуватися з людьми і розповідати їм про ту українську, яку вони не знали або показувати їм, що насправді вони українську знають. У нас росте кількість учасників, від п’яти було і по п’ятнадцять, іноді навіть більше долучається людей. Але, на жаль, в Херсоні засідання залежить від обстрілів. Вночі був сильний обстріл і вже вдень люди побоюються йти», — каже Олена Маляренко. А 14 вересня 2023 року на черговій зустрічі клубу «Ріка» відбулася презентація збірки поезій херсонських авторів «Херсонщина, наче Титанік, швидко, миттю, лягала на дно...». До збірки увійшли вірші і Олени Маляренко. Увійшли поезії письменниці і до збірки херсонських авторів «АРТспротив»,  презентацію якої через обстріли Херсона відтерміновували тричі.

2023 року ввійшла до складу групи творчого заходу «Нездоланні». Це поетично-музична програма за участю митців Херсона, яка має на меті відновлення культурного життя деокупованих громад, виявлення та самореалізацію творчих жителів Херсонської області. Саме на такій зустрічі у знаменитій Чорнобаївці Олена Маляренко зачитала уривки зі своєї гумористичної книги. «Ми всі ділимося на Херсонщині своїми болями, жалями та турботами. У кожного було багато втрат. Але у кожного було те, завдяки чому ми вижили. І вижили ми, мабуть, завдяки творчості також. Хтось вигадував пісні, хтось вірші, хтось переповідав якісь оптимістичні історії. І от цим теж важливо ділитися», — говорить письменниця.

Зовсім скоро історія життя Олени Маляренко після повномасштабного вторгнення та окупації увійде до книги «Історії сильних». Ця книга розповість усьому світу історії українців, які пережили страшні події війни, і попри все, вистояли. Завершення історії письменниці звучить так: «Психологи кажуть, що в стресовій ситуації в людини проявляється одна з двох реакцій: бий або біжи. З 24 лютого 2022 я чую одну й ту само пораду від знайомих і друзів із інших областей України та з-за кордону: «Утікай! Біжи! Не залишайся в Херсоні, там небезпечно!» Так, вони до певної міри праві, але, якщо побіжиш раз, то як знати, де і коли зупинитися? Мені нікого рятувати. А я не вмію ані утікати, ані бити. Я можу тільки БУТИ. Стояти, щоб вистояти на своїй землі. Я живу нею. Я залишуся з нею. Я так хочу. Попри всі втрати цієї клятої війни, я здійснила два важливі відкриття: знайшла нову себе й оновила власну віру в свій народ. І це моє головне надбання, яке дає сили жити».

Аби уникнути емоційного виснаження у складний воєнний час Олена Маляренко закликає: «Прошу, не бійтеся наповнювати навіть під час війни життя своїми власними смислами. Маючи кожен день за останній, намагайтесь максимально наповнити його маленькими добрими подіями для себе й оточення. Окрім співпереживання горя і «все для перемоги», ви повинні і радіти, і відпочивати, і виключати інші емоції, навіть закохуватися, вивчати нове, ділитися спогадами та мріями, гратися з дітьми та посміхатися хрущу, що звалився з мокрої кульбабки й чеберяє ніжками у повітрі. Ви повинні жити – скільки кому відміряно – не тільки в ритмі всенародної війни, а й у ритмі особистого життя. Мати не тільки спільні жаль і гордість, а й особисті, власні, потаємні чи явні, емоції. Так ми всі – на крок ближчі до волі, до перемоги, спочатку особистої, а потім нашої. Виживання вашого Я в цей час – не зрада всеукраїнського МИ, а невід'ємна частка спільної перемоги.

Має Олена Маляренко мрію: «А поки... Поки я мрію про єдину, вільну, сильну, мудру Україну. Бо вмію бути лише українкою, яка поважає інші народи та нації і, на жаль, не сильно поважає їхні уряди».

Література та джерела:

1) Мокляк А. За допомогою пісень вивчали українську. У Херсоні відбулося засідання мовного клубу «Ріка» [Електронний ресурс] – Електрон. дані. – Режим доступу: https://suspilne.media/486127-za-dopomogou-pisen-vivcaut-ukrainsku-u-hersoni-vidbulosa-zasidanna-movnogo-klubu-rika/. – Назва з екрану.

2) Мокляк А. Херсонські музиканти та письменники презентували творчу програму для жителів Чорнобаївки [Електронний ресурс] – Електрон. дані. – Режим доступу: https://suspilne.media/567887-hersonski-muzikanti-ta-pismenniki-prezentuvali-tvorcu-programu-dla-ziteliv-cornobaivki/. – Назва з екрану.

3) Маляренко О. Поки ми не перепросимо в донеччан та луганчан – ми не будемо єдині [Електронний ресурс] – Електрон. дані. – Режим доступу: https://ukranews.com/ua/news/859415-olena-malyarenko-poky-my-ne-pereprosymo-v-donechchan-ta-luganchan-my-ne-budemo-yedyni. – Назва з екрану.

4) Маляренко О: як уникнути емоційного виснаження [Електронний ресурс] – Електрон. дані. – Режим доступу: https://osvita.ua/blogs/86500/. – Назва з екрану.

5) Письменниця з Херсона Олена Маляренко показала свій будинок після сходження води [Електронний ресурс] – Електрон. дані. – Режим доступу:

https://kultura.rayon.in.ua/news/607636-pismennitsya-z-khersona-olena-malyarenko-pokazala-sviy-budinok-pislya-skhodzhennya-vodi. – Назва з екрану.

6) Пережила окупацію і рятувала сусідів після підриву Каховської ГЕС: історія вчительки Олени Маляренко [Електронный ресурс] / Щоденник війни // 1+1. – Електрон. дані. — Режим доступу: https://1plus1.video/novosti-snidanku-z-11/2023/1-vipusk-perezhila-okupaciyu-i-ryatuvala-susidiv-pislya-pidrivu-kahovskoyi-ges-istoriya-vchitelki-oleni-malyarenko. – Назва з екрана. – Дата публікації: 25.07.2023. – Дата перегляду: 27.09.2023.

7) Скрипка О.Нескорений спротив херсонської письменниці і вишивальниці Олени Маляренко  [Електронний ресурс] – Електрон. дані. – Режим доступу:https://newdayua.net/?p=4976&fbclid=IwAR1OEIYX4t91MhA3b2GnFbF02fe4GlgW8-TZdRnhlvURH9s4EmECU1D8SBU – Назва з екрану.

8) Як ми доведемо, що це українська земля, якщо всі поїдуть? або Чому відома у Херсоні письменниця вирішила не евакуюватися [Електронний ресурс] – Електрон. дані. – Режим доступу: https://khersontv.com/iak-my-dovedemo-shcho-tse-ukrainska-zemlia-iakshcho-vsi-poidut-abo-chomu-vidoma-u-khersoni-pysmennytsia-vyrishyla-ne-evakuiuvatysia/ – Назва з екрану.