Рух опору "Жовта стрічка"

Після цього, за словами координатора, учасники руху вирішили піти на більш рішучі дії – зривали білборди з російською риторикою, спалювали тиражі їхніх газет, знищували партії завезених російських сім-карт. Свої дії активісти намагалися публікувати на доступних ресурсах.
Далі учасники руху почали відстежувати діяльність місцевих херсонців, які пішли на співпрацю з окупантами. Особливо пильно працювали під час підготовки та проведення так званого референдуму, що влаштували російські сили. Активісти збирали прізвища організаторів або учасників так званого референдуму, які ходили по квартирах містян під час голосування. 
Зібрану інформацію по колаборантах, за словами координатора руху, передавали українським правоохоронним органам через доступні загальні канали зв'язку, бойові позиції російської армії – через послугу «єВорог». Учасників руху верифікували та перевіряли на надійність через справне виконання завдань, каже координатор руху.
Окупанти намагалися дискредитувати рух, називаючи «неонацистами» або казали про те, що це «осередок СБУ», навіть намагалися переконати херсонців, що «Жовтої стрічки» не існує. Були й випадки затримання учасників опору, але то було в перший час існування руху, згодом, каже координатор, навчилися працювати безпечно й обходити увагу ФСБ. 
Зараз рух «Жовта стрічка» діє у всіх окупованих містах від Луганська до Сімферополя, стверджує координатор. Він ставить собі завдання – підняти активність у маленьких містах, передусім у Генічеську та Скадовську. На черзі також активуватися й у окупованому Мелітополі. Особливо координатор «Жовтої стрічки» радіє за Крим, де, за його словами, до руху долучається все більше і більше людей.