Рух опору на Херсонщині

Херсонський батальйон Сил тероборони ЗСУ

Першими, хто зі зброєю в руках намагався відстояти Херсон, аби той лишався вільним від окупантів, були бійці херсонського батальйону Сил тероборони ЗСУ. 24-го лютого 2022 року Ігор Ліхнов, комбат Херсонського Батальйону ТрО,  прийняв до лав батальйону кілька сотень херсонців, які хотіли зі зброєю в руках захищати своє місто. Того ж дня бійці херсонського батальйону Сил ТрО вступили в бій. Було це на Антонівському мосту. Читати далі. 

Бій у Бузковому парку

1 березня 2022 року  – найбільш трагічний день російської агресії для Херсона. Після оточення міста росіяни почали заходити в обласний центр з кількох напрямків. Один із їхніх маршрутів – зі сторони міжнародного аеропорту та чорнобаївського аеродрому через вулицю Нафтовиків. По цій дорозі в Бузковому парку окупантів зустріли бійці Сил територіальної оборони. Подальші події можна описати як героїчні та трагічні одночасно. Декілька десятків херсонців вступили в бій з росіянами, чиї сили значно переважали. Українці були з автоматами та "коктейлями Молотова", окупанти – на броньованій техніці. Сили були нерівними...Читати далі 

Мирні мітинги на Херсонщині

Супротив російській агресії і кривава трагедія у Бузковому парку стали поштовхом до масштабного цивільного бунту у Херсоні.  В перші дні російської окупації містяни масово виходили на вулиці і площі Херсона й вимагали від загарбників забратися геть. 5 березня 2022 року відбувся перший мирний мітинг у Херсоні проти російської агресії. У центрі Херсона ситуація була напруженою. Спочатку російські окупаційні війська не стріляли, більше спостерігали. Мітинги херсонців на площі Свободи - біля будівлі обласної державної адміністрації та облради, стали щоденними. Багатотисячні мітинги в Херсоні побачив увесь світ. Читати далі 

Рух опору "Жовта стрічка"

Весь час окупації на Херсонщині діють різноманітні підпільні організації опору. Одна з них – рух "Жовта стрічка". Її організатор - житель Херсона на ім'я Іван.  "Ідея була проста: щоб росіяни не створили інформаційний вакуум як це було у Донецьку чи Луганську. Щоб люди не забували, що вони є українцями. Не кожен здатний підривати колаборантів, але набратися сміливості й повісити чи намалювати жовту стрічку може багато хто. Ми намагалися показати людям, що робити це можна безпечно" , - розповідає Іван.  Вони з товаришем створили канал, де показували, як усе це робиться. Потім з'явилися онлайн-мітинги в Instagram. Друкували та розсилали плакати, робили графіті "Збройні сили України йдуть". Учасники руху "Жовта стрічка"  підписували кожен будинок, де перебували окупанти, малювали жовту стрічку там, де мешкали росіяни чи готували референдум -  щоб колаборанти знали: за вами спостерігають, про вас знають, опір існує. Читати далі