Сторінками біографії
«Я родился в 1886 году в имении моего деда Белозерка около Херсона в дворянской семье. Мой отец Николай Львович Скадовский также владел землей, но хозяйством не занимался. Он был известным художником-профессионалом, основателем "Общества южнорусских художников". Моя мать была преподавательницей ручного труда, по ее инициативе в Москве была организована специальная мастерская, где педагоги обучались различным ремеслам для преподавания ручного труда в школах».
Так починає свою автобіографію Сергій Миколайович Скадовський – відомий вчений-гідробіолог, творець еколого-фізіологічного напряму в гідробіології, доктор біологічних наук, професор, котрий понад півстоліття віддав науці. Він був людиною різносторонньо освіченою. Без сумніву далися взнаки традиції родини, в якій він ріс і виховувався. Раннє дитинство пройшло у будинку в Білозерці. Коли Сергієві не виповнилося ще й шести років, помер його батько – Скадовський Микола Львович, ініціатор і співзасновник Товариства південноросійських художників. Мати – Марія Аркудинська – вдруге вийшла заміж за відомого невропатолога і психолога Григорія Россолімо. Так Сергій Скадовський потрапив на дачу вітчима під Звенигородом, туди, де він пізніше заснував біологічну станцію.
У 1905 – 1912 роках Сергій Скадовський навчався на фізико-математичному факультеті Московського університету. По закінченню навчання почав працювати у лабораторії експериментальної зоології при університеті Шанявського. Ще будучи студентом, у 1910 році, на власні кошти, заснував та відкрив Звенигородську гідрофізіологічну станцію (нині біостанція Московського державного університету) для вивчення біології прісних вод. У 1915 році Сергій Миколайович Скадовський був помічником професора Сергія Олексійовича Зернова при кафедрі гідробіології Московського сільськогосподарського інституту на відділенні рибознавства. У 1919 – 1924 роках був асистентом генетика та дослідника клітинної біофізики Миколи Костянтиновича Кольцова в інституті експериментальної біології Наркомздрава та МДУ. У 1929 – 1931 роках працював завідувачем лабораторії фізико-хімічної біології МДУ. У 1931 – 1962 роках був завідувачем кафедри гідробіології МДУ. Здобув ступінь доктора біологічних наук (1935 рік) та звання професора на кафедрі гідробіології.
Родина
У 1908 році Сергій Миколайович Скадовський одружився з Людмилою Миколаївною Сперанською (1889 – 1972), молодшою донькою лікаря-дерматолога Миколи Сергійовича Сперанського (1857 – 1909).
Пізніше, під час музичних вечорів у будинку Скадовських на Звенигородській станції, де частими гостями були відомі московські музиканти та артисти, співала і дружина Скадовського Людмила Миколаївна (у неї було чудове меццо-сопрано). Сергій Миколайович акомпанував їй на роялі.
Подружжя мало двох доньок: Ніну та Наталію.
Ніна Сергіївна Скадовська (21.12.1909 – 04.08.1985) – стала кандидатом біологічних наук, старшим науковим співробітником Біологічного факультету МДУ. Була одружена зі Строгановим Миколою Сергійовичем (25.12.1902 – 05.08.1982) – доктором біологічних наук, професором Біологічного факультету МДУ. Подружжя Строганових-Скадовських мали двох дітей: Олександра (23.07.1932 – 10.12.1988) та Марину (06.05.1935).
Скадовська Наталія Сергіївна (16.01.1913 – 31.03.1977) була одружена з Астауровим Борисом Львовичем (14/27.11.1904 – 21.06.1974), видатним біологом, дійсним членом Академії наук СРСР, директором Інституту Біології розвитку АН СРСР. 11 квітня 1945 року у подружжя народилась донька Наталія.
Багатогранність таланту. Захоплення
Активна наукова діяльність Сергія Миколайовича Скадовського ніколи не заважала його серйозним захопленням музикою, літературою, живописом. А малював Скадовський охоче, як завжди говорив, «для себе». Збережені роботи висвітлюють неабиякий талант художника, успадкований, скоріш за все, від батька.
Сергій Миколайович чудово декламував оповідання, які у його виконанні звучали неперевершено. Одного разу серед слухачів був письменник Михайло Булгаков, який залишився настільки вражений акторським даром вченого, що наполегливо переконував Сергія Миколайовича «бросить свою биологию и идти во МХАТ».
Справа всього життя
Ідея організації біологічної станції виникла у С.М. Скадовського, коли він був студентом фізико-математичного факультету Московського університету. Можливо, ідею створення підказав студенту-зоологу його дядько, предводитель дворянства Херсонського повіту, кандидат природничих наук, біолог Георгій Львович Скадовський, який сам раніше створив Бактеріологічну лабораторію у місті Херсоні. На кошти, успадковані від батька-художника, С.М. Скадовський купує у вітчима, професора Г.І. Россолімо земельну ділянку на околицях Звенигорода. Ще наприкінці ХІХ століття в мальовничих околицях Звенигорода стали з'являтися дачі московської інтелігенції. Цей лісовий масив між селами Луціно та Аніково називався Воронцовський ліс або Воронці.
У 1908 – 1909 роках С.М. Скадовський побудував на Верхніх дачах житловий будинок для сім'ї та обладнав дві лабораторні будівлі для вивчення прісноводних організмів в їх природних умовах.
Через рік після смерті тестя М.С. Сперанського (1909 рік), до Сергія Миколайовича у спадок перейшла ділянка землі в Нижніх дачах. Таким чином, загальне володіння на березі річки Москва збільшилося з 49 до 87 десятин лісу.
У 1910 році Звенигородська станція почала працювати як невелика, але добре обладнана на той час навчальна база для студентів-біологів. Серед викладачів на станції був його вчитель академік-гідробіолог С.О. Зернов, який у студентські роки був першим завідувачем біостанції на Глибокому озері.
Паралельно з відкриттям станції С.М. Скадовський почав працювати у галузі гідробіології, дуже молодої на той час науки. Зі спогадів гідробіолога Г.Г. Віннберга: «Сергей Николаевич высоко стоит в гидробиологии. Чтобы это почувствовать, надо просто знать, а что была гидробиология в то время? Если коротко, это была зоология и ботаника водных организмов – фаунистика, но у Сергея Николаевича была совершенно другая гидробиология. В основе этой другой гидробиологии было убеждение, что не только функция, но как тогда думали, в общем ошибочно, но и морфа водных организмов находятся в прямой зависимости от физико-химических условий среды…».
У Московському університеті 1911 року відбулися події великого політичного значення. Міністр освіти Л.А. Кассо виключив із університету кілька тисяч студентів. Як наслідок, в знак протесту, понад сто професорів та викладачів залишили університет. Більшість із них, зокрема біологи, перейшли працювати до Московського міського народного університету імені А.Л. Шанявського. Всі ці події мали пряме відношення до подальшої долі та розвитку Звенигородської біологічної станції. У Скадовського зі студентських років було робоче місце у лабораторії М.К. Кольцова, створеної в університеті Шанявського. Прагнучи зміцнити становище станції, С.М. Скадовський хотів передати її у відання університету Шанявського. Однак передача не відбулася через спеціальний царський указ, що забороняв цьому університету мати будь-які підсобні установи. Біостанція, не отримавши офіційного статусу, залишилася у приватному володінні Сергія Миколайовича Скадовського та утримувалася за його кошти. Але фактично вона стала біологічною станцією Шанявського університету, який об'єднав найбільших прогресивних учених-біологів Москви.
Після подій 1917-х років місцеві органи радянської влади зберегли за С.М. Скадовським та його сім'єю право на володіння колишньою садибною ділянкою та право власності на все рухоме та нерухоме майно, що знаходилося на території станції,«сооруженной и содержащейся Скадовским на собственные средства не ради наживы и личной выгоды, а как полезное для народных масс научное и культурно-просветительное учреждение».
У 1918 році біологічну станцію було передано Інституту експериментальної біології (очолюваного М.К. Кольцовим), що входив до Державного інституту народної охорони здоров'я. Станція стала називатися Звенигородською гідрофізіологічною станцією (пізніше гідробіологічною). У її штатному складі було лише три особи: завідувач без оплати (С.М. Скадовський), завгосп і сторож-робітник.
У 1919 – 1921 роках С.М. Скадовський брав участь у роботах експедиції з вивчення водойм Московської області. Звенигородська станція стала центром цих робіт.
З 1918 по 1933 роки Звенигородська станція входила до складу Інституту експериментальної біології Наркомздрава і служила польовою базою для наукових робіт співробітників цього інституту, особливо лабораторії фізико-хімічної біології, якою завідував С.М. Скадовський.
У 1934 року біостанція увійшла до складу Московського університету. І з цього моменту її історія стала частиною історії Біологічного факультету МДУ. У зв'язку з переходом біостанції до Московського університету значно змінилися її завдання. У 1936 роках на Нижніх дачах вперше було проведено літню навчальну практику студентів із зоології та ботаніки. Студенти розмістилися у колишньому будинку Сперанського. Розширилася навчальна та дослідницька робота на Верхніх дачах. Щорічно на станції проводили дослідження близько 30 – 50 науковців, аспірантів, студентів. В.Є. Амлінский зазначав: «Он [Сергей Николаевич Скадовский] не только работал со своими учениками, но и существовал вместе с ними. В его доме усталые и голодные молодые биологи получали тарелку супа и кусок мяса, здесь они спорили допоздна, до хрипоты не только о своих специальных проблемах и делах, но и о многом, что делалось в науке вообще, что происходило в стране, что трогало, волновало, настораживало».
До 1937 року С.М. Скадовський залишався завідувачем Звенигородської гідробіологічної станції
27 березня 2000 року рішенням Вченої Ради МДУ ім. М.В. Ломоносова Звенигородській біологічній станції присвоєно ім'я Сергія Миколайовича Скадовського.
Тяжкі часи. 1937-1938 роки
Страшні сталінські роки не оминули і сім'ю Скадовських. У 1937 року був заарештований декан Біологічного факультету МДУ А.М. Біховська. Після цього відразу ж було створено Комісію і розпочато обстеження господарського стану Звенигородської біостанції. Але, як пізніше з'ясувалося, комісія цікавилася переважно самим С.М. Скадовським та його власністю. Як наслідок, після перевірок, всі колишні службовці Звенигородської станції були звільнені, а робоча кімната Скадовського без його попередження та за його відсутності ліквідована та перетворена на житлове приміщення. Станцією став завідувати С.К. Осипов, який разом із іншими новими службовцями привів її у стан повного розвалу.
У листі народному комісару просвітництва Тюркіну (кінець 1937 року) Скадовський зазначає: «Я признаю, что мною допущен ряд ошибок в отношении работы на Станции, но все же я считаю, что нет оснований для моего увольнения и что реорганизацию Станции можно было произвести более целесообразно, не разрушая того безусловно ценного, что было в ее работе. Некоторые мотивы, указанные в приказе я считаю прямо абсурдными, как например обвинение меня в развале Станции и в нежелании расширить ее работу, другие неверными, как например, указание на отсутствие общественно политической работы”
Незважаючи на підтримку громадськості, на Біологічному факультеті і на Звенигородській біостанції починається період цькувань та залякувань як самого Сергія Миколайовича, так і його сім'ї. Так, у ніч з 12 на 13 січня 1938 року на дачі Звенигородської біостанції сталася крадіжка та розбій. У будинку були вибиті шибки, в кімнатах розкриті шафи і ящики столів, розкидані папери, документи та речі. Довелося викликати поліцію та порушувати кримінальну справу.
Користування дачею стало приводом для наклепів, аж до звинувачення Скадовського у незаконному її привласненні. Сергій Миколайович зазначав: «В 1929 году, в целях сохранения целостности Станции, я отказался от собственности и предложил Правлению Научного Института Здравоохранения присоединить дачу к остальному имуществу Станции. Правление Института, председателем которого в то время был А.Н. Бах, приняло мое предложение и вынесло постановление о предоставлении мне дачи в пожизненное пользование. Постановление Правления было утверждено Наркомздравом».
А сам С.М. Скадовський продовжував боротися за збереження наукової самостійності Звенигородської біостанції. Як наслідок, 26 березня 1938 року домагається скасування попереднього рішення щодо звільнення працівників. Однак фактично рішення було відмінено частково. Звільнених співробітників станції, як і самого Сергія Миколайовича Скадовського, на посаді не поновлено.
Основні праці
У 1928 році вченим була видана збірка «Применение методов физической химии к изучению биологии пресных вод», що містила узагальнені дослідження щодо впливу фізичних та хімічних факторів на водні організми.
У 1955 році виходить праця С.М. Скадовського «Экологическая физиология водных организмов». У ній автор звертає увагу на «приспособленность обмена веществ к различным условиям среды, на рост, размножение и поведение как производные от основных функций обмена».
У 1957 році виходить книга «Сергей Алексеевич Зернов. 1871–1945. Основоположник гидробиологической науки».
В кінці 1950-х років С.М. Скадовський разом із співробітниками розробили принципово новий гідробіологічний спосіб очищення води з метою водопостачання. В основу методу лягло уявлення про те, що якість води, смак, запах, колір і, значною мірою, мінеральний склад формуються під впливом організмів, що населяють воду, в першу чергу – водоростей і бактерій. Ці дослідження увійшли в останню збірку праць С.М. Скадовського та його співробітників «Биоценозы обрастаний в качестве биопоглотителей» (1961 рік). Ці дослідження співробітників кафедри гідробіології лягли в основу системи очищення питних вод з використанням біопоглиначів.
Помер Сергій Миколайович Скадовський на 75-му році життя – 5 лютого 1962 року. Похований на цвинтарі біля села Луціно.
Джерела та література:
1. Авилова К.В. Звенигородской биологической станции им. С.Н. Скадовского - 90 лет //Газета «Биология» № 25/2001 [Електронний ресурс]/К.В.Авилова. – Режим доступу: https://bio.1sept.ru/article.php?ID=200102507. Назва з екрану.
2. Генеологічна база знань: персони, прізвища, хроніка [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://baza.vgd.ru/1/30004/. Назва з екрану.
3. История развития кафедры гидробиологии МГУ им. Ломоносова [Електронний ресурс] . - Режим доступу: https://dzen.ru/a/YHau05XLxwYYPFRk. Назва з екрану.
4. Скадовський Сергій Миколайович [Електронний ресурс] // Вікіпедія: вільна енциклопедія. - Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Скадовський_Сергій_Миколайович. Назва з екрану.
5. Строганова М. Н. История рода Скадовских в России /М.Н.Строганова. – Москва, 1996. – С. 81 – 95 . [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://herba.msu.ru/bio /stantion/skadovsky/glava1/7.pdf
