Ширінський Харіс Ганеєвич

ХАРІС ГАНЕЄВИЧ ШИРІНСЬКИЙ

Заслужений артист України,

Народний артист України,

лауреат Міжнародного конкурсу ім. Михайла Глінки

Сторінками біографії

Майбутній Народний артист України народився 31 січня 1949 року в м. Лозовій Харківської області у багатодітній татарській родині. Його батько працював машиністом паровоза, а після війни – кочегаром. Мама була домогосподаркою й виховувала шістьох синів і донечку.

У радянські часи родина Ширінських навіть не здогадувалася про своє походження. Незадовго до смерті бабуся розповіла, що вони являються маленькою “гілкою” нащадків тисячолітнього роду князів Ширінських. Один із їх родичів навіть був у пошані останнього російського царя Миколи II. Тепер зрозуміло, звідки у співака шляхетність, простота й уміння достойно триматися на сцені та у житті.

Майже до 4-х років маленький Харіс мовчав, а потім почав говорити і одразу заспівав “Темную ночь”, яку дуже любив його батько-фронтовик. Мати, Мінера Ісмаїлівна, володіла чудовим сопрано і часто співала своїм дітям сумних і веселих рідних пісень. “На жаль, – згадував співак, – мови своїх батьків я так і не вивчив. Вулиця розмовляла суржиком, у школі викладали російською, і лише дома я чув татарську.” У родині дотримувалися традицій мусульманства, але батьки добре розуміли, у якому суспільстві будуть жити їх діти.

Одного разу мати сказала Харісу: “Синку, релігій у світі багато, а Бог – один, пам’ятай про це.” Тому батьки не обмежували спілкування дітей з однолітками. Харіс Ганеєвич дитинство завжди згадує з теплотою. Він дуже любив мамині страви: і солодкі національні “пундики”, і пісний український борщ, і смачно обсмажене соняшникове насіння. Родина була великою, жили у 20-метровій кімнаті “комуналки”, спали покотом на підлозі. Але життя було цікавим: багато гуртків для молоді, яка із задоволенням їх відвідувала, заняття спортом, перші фільми Чарлі Чапліна.

У дитинстві й юності Харіс не пам’ятає такого дня, щоб він не співав, хоча ще не знав нот. Спочатку соромився, але потім йому дуже сподобалося виступати на шкільній сцені, і почав не тільки співати, але й із задоволенням танцювати. Майбутній співак любив спорт. Займався легкою атлетикою (мав 1-й дорослий розряд), гімнастикою і боксом. Та найбільше полюбляв співати з молодіжним естрадним колективом пісні з репертуару надзвичайно популярного на той час Мусліма Магомаєва. Вони багато виступали у різних селах, часто залишалися ночувати. Саме під час такої поїздки Харіс уперше в житті в 14 років спробував заборонену мусульманам свинину, яка зовсім не сподобалася хлопцеві, здалася гидкою на смак. Але згодом він її полюбив.

Бути співаком він не планував, тому спочатку став бетонником 2 розряду. У 1966 році деякий час працював у Сибірі.

Потім Харіс навчався у вечірній школі, співав у парку. Тут хлопець із своїми братами любив співати на березі ставка – розвивав голос. А ще намагався вчитися, тепер вже на бухгалтера. Та цифри здавалися йому нудними, тому бухгалтером він так і не став.

Стежинами творчості

«Не можу не співати»…

Майбутній співак був переконаний, що випадковість – це запланована закономірність. Саме вона і привела його на іспит до Харківського музичного училища ім. Лятошинського. Ширінський заспівав “Дивлюсь я на небо” та “Родина” і став студентом. Хоч у диктанті зробив багато помилок, але викладач дозволив хлопцеві переписати роботу. Чотири роки навчання в училищі промайнули дуже швидко. Харіс здав вокал на “відмінно” і вступив до Харківського інституту мистецтв. Тут юнакові було набагато складніше вчитися. Навантаження було велике, крім спеціальності – камерний спів, уривки з драматичних і оперних партій, танці, фехтування, грим та багато іншого. Саме тут і знадобилося загартоване спортом здоров’я. Хлопець здобув спеціалізацію «Концертно-камерний співак, оперний викладач».

Харіс завжди відрізнявся красивим міцним баритоном, мав великий діапазон, неповторне артистичне тлумачення музичних творів та високу виконавську майстерність. Його голос був втіленням справжньої чоловічої харизми, яка дається не кожному співакові, та дозволяв перекривати симфонічний оркестр і заповнювати концертний зал. Наполегливо працюючи, Харіс Ширінський став справжнім професіоналом. Вже через три роки після закінчення інституту він отримав звання лауреата найпрестижнішого Міжнародного конкурсу вокалістів ім. Михайла Глінки. В його репертуарі спадщина українських та зарубіжних композиторів. Виконував народні пісні, романси, арії та італійську класику. Це партії Грязного з опери «Царева наречена» М. Римського-Корсакова, Фігаро з опери «Весілля Фігаро» В. Моцарта, Бенуа з опери «Богеми» Дж. Пучіні, арії з опер Дж. Верді, Ж. Бізе, Р. Леонкавалло, П. Чайковського, С. Рахманінова, М. Лисенка, вокальні цикли Ф. Шуберта та Р. Шумана. Він любив співати італійські пісні, бо вони нагадували йому мелодійністю й милозвучністю українські. Але говорив, що при хорошій вокальній формі хотілося співати все.

Після закінчення вокального відділу Харківського інституту мистецтв ім. І. Котляревського Харіс працював там солістом оперної студії, з 1978 по 1982 роки – солістом-вокалістом Ворошиловградської (Луганської) обласної філармонії, з 1982 року – солістом Херсонської філармонії, а з 2001 року – за сумісництвом викладач Херсонського музичного училища. Декілька років Харіс Ганеєвич був також і солістом камерного оркестру «Гілея».

Коли Харіса Ганеєвича запросили викладати у музичному училищі, він погодився, але одразу для себе вирішив: якщо не зможе навчити студентів “техніки”, то одразу піде. Викладав він чудово, завжди прагнув передати учням частину свого таланту, а вони пишалися своїм талановитим педагогом.

Харіс Ширінський більше 18 років співав у церковному хорі Свято-Духівського кафедрального собору. До віри він мав свій шлях: сумніви і ґрунтовне вивчення духовної літератури. Онук мулли, він з дитинства знав, що Бог – є. Харіс повторював за мамою молитви і по-дитячому вірив у страшного шайтана, який може забрати неслухняного хлопчика. Він так сильно у це вірив, що одного разу, коли Харіс був ще маленьким, він побачив, як у вікно будинку зазирає страховисько, зодягнене у чорний плащ з червоною підбійкою (маленький хлопчик із Лозової тоді ще не знав про існування оперного Мефістофеля з його знаменитим плащем).

«Наймоторошніше те, що в кімнаті були дорослі, горіло світло, але «шайтана» бачив лише я, – говорить артист, – я настільки перелякався, що бабусі довелося «виливати» переляк». Коли Харіс став дорослішим, купив Коран, але так і не дочитав його до кінця, бо не сподобалося, що треба вбити «невірного». Після запрошення до церковного хору, прочитав Євангеліє. Зрозумів, що воно більше йому до душі. Так у 44 роки Харіс став християнином. «І відразу все прояснилося, – розповідає співак, – з’явилися зовсім інші думки, кудись зникла агресія, змінилося світосприйняття. Коли інформація йде «звідти», починаєш мислити на зовсім іншому духовному рівні».

«Я не уявляю свого життя без співу, – розповідав Ширінський, – і хоча цей спосіб життя передбачає певні обмеження, – так, не можна палити, зловживати алкоголем, їсти гостре, холодне і гаряче, голосно кричати, – це ніщо у порівнянні з насолодою, яку дає мені спів. Крім того, спів допомагає з задоволенням використати надлишок енергії, яка завжди мене переповнювала, отже, просто не можу не співати».

З 2013 року і до останніх днів життя Харіс Ганеєвич був професором кафедри музичного мистецтва Херсонського державного університету (працював в університеті з 2010 року).

Поряд з педагогічною Харіс Ширінський активно займався й творчою та концертною діяльністю. З гастролями об’їздив усю Україну, виступав у Казахстані, Угорщині, Німеччині та інших країнах, як соліст камерного оркестру «Гілея» Херсонської обласної філармонії. Харіс Ганеєвич брав участь у різноманітних культурно-масових заходах не лише міста, а й області, неодноразово був членом журі Всеукраїнських конкурсів талантів: «На крилах гармонії», «Оберіг», «Маленькі зірочки». Харіс Ширінський був одним із лідерів музичного та культурного життя Херсонщини завдяки своїй наполегливій праці, високому професіоналізму, творчому підходу до справи.

Нагороди

4 січня 1995 р. за виконавську майстерність та великий особистий внесок в розвиток культури на Херсонщині Харісу Ширінському присвоїли почесне звання «Заслужений артист України».

У 2001 році Харіс Ганеєвич був обраний членом правління Корабельної районної організації міста Херсона Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, а 2005 року за його активну громадянську позицію та високий професіоналізм Харіса Ганеєвича Ширінського відзначено найвищою нагородою Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка – медаллю «Будівничий України».

30 листопада 2009 року співак був удостоєний ще одного звання – «Народний артист України». 2019 року улюбленця шанувальників класичної музики Харіса Ширінського нагороджено Почесною грамотою Верховної Ради України.

Харіс Ганеєвич був справжнім оптимістом. Він вважав, що не можна нарікати на долю, “киснути”, а навпаки – треба вчитися позитиву. І співак дійсно вмів радіти всьому, що його оточувало: і хорошій книжці, і гарній погоді, і вдалому дуету з колегою, і спілкуванню з друзями. Бо талановита людина все робить талановито. І щоб знову пережити напівзабуте кожним з нас останнім часом відчуття великої радості, варто послухати надзвичайний голос Народного артиста України Харіса Ширінського.

1 грудня 2021 року Харіс Ганеєвич передчасно пішов з життя. Херсонці увіковічнили його ім'я, назвавши вулицю на честь співака. Вулицю Качалова в Корабельному районі міста перейменовано на вулицю Харіса Ширінського.

Використані джерела

1. Крючкова Тетяна. Харіс Ширінський: «Не можу не співати»… [Електронний ресурс] / Тетяна Крючкова // Art Кавун. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://artkavun.kherson.ua/haris-shirinskiy-ne-mozhu-ne-spivati-.htm. – Назва з екрану. – Дата перегляду : 22.01.2024.

2. Одну з вулиць Херсона перейменували на честь професора ХДУ, Народного артиста України Харіса Ширінського [Електронний ресурс] // Український Південь : інформ. вид. Новини Херсонщини і України. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://pivdenukraine.com.ua/2024/01/12/odnu-z-vulic-xersona-perejmenuvali-na-chest-profesora-xdu-narodnogo-artista-ukra%D1%97ni-xarisa-shirinskogo. – Назва з екрану. – Дата публікації : 12.01.2024. – Дата перегляду : 22.01.2024.

3. Олексюк Олег. Харіс Ширінський: «Будемо жити – будемо співать» [Електронний ресурс] / Олег Олексюк // Відділ мистецтв. ХОУНБ ім. Олеся Гончара. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://art.lib.kherson.ua/ru-haris-shirinskiy-budemo-zhiti--budemo-spivat.htm. – Назва з екрану. – Дата перегляду : 22.01.2024.

4. Піцан Світлана. У Херсоні помер народний артист України Харіс Ширінський [Електронний ресурс] / Світлана Піцан // Суспільне. Новини. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://suspilne.media/185748-u-hersoni-pomer-narodnij-artist-ukraini-haris-sirinskij. – Назва з екрану. – Дата публікації : 01.12.2021. – Дата перегляду : 22.01.2024.

5. Пішов із життя народний артист України, один з найкращих баритонів Харіс Ширинський [Електронний ресурс] // YouTube. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://www.youtube.com/watch?v=LXs4msrzYHQ. – Назва з екрану. – Дата публікації : 02.12.2021. – Дата перегляду : 22.01.2024.

6. Харіс Ширінський - Ой ти Дівчино з Горіха Зерня [Електронний ресурс] // YouTube. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://www.youtube.com/watch?v=NPX5OiR3r30. – Назва з екрану. – Дата публікації : 31.05.2021. – Дата перегляду : 22.01.2024.

7. Харіс Ширінський - Чорнії Брови Карії Очі [Електронний ресурс] // YouTube. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://www.youtube.com/watch?v=gf64Efo0oyk. – Назва з екрану. – Дата публікації : 09.06.2021. – Дата перегляду : 22.01.2024.