ГЕОРГІЙ ЛЬВОВИЧ СКАДОВСЬКИЙ
(1847-1919)
археолог, мікробіолог, громадський діяч, меценат

Сторінками біографії

Скадовський Георгій Львович – археолог, мікробіолог один із найвідоміших представників херсонської гілки роду Скадовських. Народився 3 квітня 1847 року в селищі Білозерка Херсонського повіту Херсонської губернії. Був другою дитиною у родині Льва Балтазаровича Скадовського (1814 – 1871) та Марії Петрівни Брюхачової (1824 – 1883). Родина належала до найбільших землевласників Херсонського повіту того часу. Представники роду Скадовських відрізнялися особливим ставленням до освіти, високо цінували знання. Старший брат Георгія Скадовського – Микола Львович – обрав професію художника. Таким чином, господарськими справами займався Георгій Львович, він же і став фактичним власником маєтку. Після смерті батька родина уклала мирову угоду про розподіл спадщини (1876 рік) і, з часом, Микола Львович передав брату в оренду свою частину спадщини (1885 рік). Георгій Львович одним з перших в родині отримав вищу сільськогосподарську освіту. Необхідність продовження сімейної справи визначила для нього вибір місця навчання. У 1868 – 1872 роках Г.Л. Скадовський навчався на фізико-математичному факультеті Новоросійського університету по розряду природничих наук. Після закінчення навчального закладу продовжив родинну справу.

Участь у громадському і культурно-освітньому житті Херсона

Георгій Львович Скадовський був великим землевласником, громадським діячем, депутатом Херсонського губернського дворянського зібрання (з 1874 року), предводителем дворянства Херсонського повіту (1895 – 1910 роки), почесним мировим суддею повіту (1876–1878, 1881–1883, 1886–1889, 1899–1912 роки), депутатом Херсонської міської думи (з 1901 року), головою Херсонської губернської вченої архівної комісії (1898 – 1911 роки), почесним попечителем Херсонського реального училища (1887 – 1908 роки), головою Херсонської дворянської опіки та товариства «Опора» (1910 рік), почесним членом Херсонського управління Червоного Хреста (1910 – 1912 роки), почесним членом Херсонської губернської опіки дитячих притулків (з 1914 року). Діяч був членом лісоохоронного комітету Херсонської губернії, Новоросійського товариства природодослідників, Товариства сільського господарства Південної Росії. За його життя в родовому маєтку розпочався новий період – він став центром господарських, наукових та культурних досліджень. У Білозерці, що отримала статус селища 1893 року, діяли парафіяльна та початкова школи, метеорологічна станція, земська поштова станція, ощадне товариство, 4 лавки, корчма, працював фельдшер.

«Командувати кожен вміє, однак повинен це робити той, хто сам знає справу», - говорив Г.Л. Скадовський. Визначальну роль у рішенні будь-якої справи для землевласника відігравали теоретичні знання та досвід. Ведення господарства в умовах капіталістичних перетворень потребувало якісної сільськогосподарської освіти. Навіть в роки неврожаїв, наполягав діяч, землевласники зобов'язані фінансово підтримувати Херсонське земське сільськогосподарське училище. Головне завдання навчального закладу Георгій Львович вбачав у підготовці фахівців широкого профілю. Слід зазначити, що практику учні училища проходили у Білозерці. Ідею скорочення окремих предметів гласний розцінював вкрай негативно. Наголошував, що підготовка кваліфікованих фахівців у галузі господарства потребує комплексного підходу, який, у свою чергу, передбачає викладання широкого кола навчальних курсів з обов'язковим включенням ковальського, механічного та столярного ремесла. У Америці, продовжував гласний, причиною успішного розвитку фабричної промисловості було проходження робітниками повного циклу підготовки.

Як голова Херсонського повітового комітету опіки про народну тверезість Георгій Львович постійно виступав з ініціативою розширення його сфери діяльності. Для цього у Херсоні він ініціював створення чайної, театру та бібліотеки (1898 рік) при комітеті. На зборах голова регулярно звітував про хід роботи закладу: кількість проведених спектаклів, читань в аудиторіях міської управи і центрального училища, використаних книг, категорії відвідувачів, проблеми з фінансуванням. Результатом роботи комітету стало покращення «справ забалківської чайної і театру при ній». Театр на Воєнному форштадті за незначний період часу «завоював симпатії міських жителів, знайомлячи їх з кращими творами вітчизняних і закордонних драматургів». Театр організовував благодійні концерти, святкування ювілеїв. Колектив комітету висловлював подяку Георгію Львовичу за сприяння в ремонті приміщень закладу, будівництві фойє та декораторської. Діяч також очолював Товариство по влаштуванню народних читань в Херсоні. Саме йому було доручено збір членських внесків по вулиці Гімназичній, оскільки тут знаходився його будинок.

Родина

Георгій Львович Скадовський був одружений з Марією Петрівною Альбрант (1846 – 1912), донькою генерал-майора Петра Львовича Альбранта. У родини було четверо дітей: Іван (13.06.1875 – 23.11.1937), Лев (1909 – ?), Антоніна (1880 – 1945), Юрій, або Георгій(13.03.1888 – 09.01.1919).
Найстарший син Іван став священником (отець Іоан). У 30-і роки був репресований, висланий до Сибіру, згодом розстріляний у Каракалпакії.
Середній син – Лев – став винуватцем сімейної трагедії. 14 травня 1909 року, з пістолета «браунінг», застрелив свою дружину – Бурачкову Тетяну Володимирівну. У всіх, хто знав цю молоду сімейну пару, не було жодних сумнівів, що Тетяна Володимирівна стала безневинною жертвою деспота та тирана, яким був син Скадовського. Справа була настільки гучна, що слухання довелося перенести до Катеринослава. Г.Л. Скадовський зробив усе, щоб забезпечити своєму синові надійний захист. Присяжні винесли виправдувальний вердикт, і вбивця був відданий на поруки своєму батькові до одужання. Пізніше Г.Л. Скадовський видав книги свого сина «Песни скорби: стихи» та драматичну поему «Преступник».У передмові до першої книги, написаної Георгієм Львовичем, викладена мета, яку він переслідував: якнайбільше людей повинні дізнатися про каяття його сина, про його душевні муки і пробачити його.
Донька Антоніна у 1910 році вийшла заміж за дійсного статського радника Олександра Івановича Томсона (була його другою дружиною) та зі своєю сім'єю проживала в Одесі.
Молодший син Юрій розділив долю батька й до останньої хвилини життя вони були разом...

Природоохоронні питання

Аналіз журналів засідань Херсонських губернських земських зборів, проведений нацуковцями, дозволив реконструювати позицію Г.Л. Скадовського в підходах до організаційного вирішення природоохоронних питань. До 1876 року господар вже практикував розведення лісів сівбою насіння, тому поставлене на порядок денний питання про лісонасадження викликало у нього особливий інтерес. Схема лісорозведення в його маєтку була наступною. Спеціальна особа обробляла землю площею 30 десятин та здійснювала насадження за методикою власника. За роботу лісник отримував щороку по 2 десятини землі та зобов’язувався сіяти в лісі баштани. Георгій Львович висловлював надію на успішність заходу. Впровадження масового лісорозведення вимагало поширення насіння через спеціальні насіннєві станції. Штучне вирощування лісів в степовій зоні було пов’язане з іншими труднощами. Піски сусідньої Таврійської губернії сприяли підвищенню температури та впливали на напрям вітру. Тому гласний сумнівався в можливості нормалізації клімату за рахунок збільшення насаджень лише в одній губернії.

Поступово збільшувалася площа розораних земель. В умовах нестачі цілинних земель для випасу худоби Георгій Львович Скадовський рекомендував донести до місцевого населення необхідність проведення травосіяння. Безкоштовна роздача насіння на початковому етапі повинна була виступити методом популяризації нового способу отримання корму для тварин. Використання плавнів Південного Подніпров’я дозволяло б компенсувати відсутність кормів у зимовий період. Георгій Львович пропонував зберігати силос у спеціальних ямах, апробацію котрих вже встиг здійснити у власному господарстві. Як результат – худоба забезпечена кормом до весни.

Сільське господарство

У 1903 році для пошуку шляхів вирішення проблем сільського господарства в губерніях і повітах Російської імперії утворювались спеціальні комітети. Комітет Херсонського повіту очолив Г.Л. Скадовський. Активне відстоювання власної позиції було невід’ємною рисою публічних виступів діяча, що чітко проявилася в дискусіях щодо сільськогосподарських питань. Так, він клопотав про надання допомоги населенню після неврожаю. Це клопотання земської управи зустріло неоднозначну критику. Голова управи, Сергій Миколайович Гербель, вважав доцільним відмовити у задоволенні пропозиції. Натомість Георгій Львович закликав відійти від такої «канцелярської точки зору», оскільки це ставить постраждале населення в ризиковане становище. Така ситуація «навряд чи буде зручною для земства, якому нагальні інтереси людей повинні бути важливіші».

Серед питань, винесених місцевими зборами на обговорення комітету, були недостатня забезпеченість селян землею, високі податки для селян, порушення правопорядку, необхідність поширення сільськогосподарських знань. Георгій Львович наголошував на необхідності постійного контролю процесу купівлі землі, оскільки повторний продаж з боку комерсантів суттєво підвищував вартість ділянок. Голова комітету відрізнявся практичністю у поглядах на можливі варіанти заходів. Пропонував навчити з допомогою конкретного прикладу, шляхом влаштування показових полів.

Розведення садів

Георгій Львович Скадовський особисто займався розведенням садів. Рослини висаджували в чотири групи – хвойні, лісові, декоративні та кустарні. Фруктові дерева (абрикоси, груші та яблука) росли окремими групами, перебували під наглядом «досвідченого німця-садівника», якому господар надав окреме приміщення. Загальна площа садів становила приблизно 60 десятин, з них на частку Білозерського припадало 30 десятин. Продукція садів такого типу забезпечувала переважно внутрішні потреби господарств, власниками саджанців також виступали освітні заклади. У місцевій пресі друкувався каталог рослин, які можна було отримати у Білозерці із саду Георгія Львовича.

Продукція садів Г.Л. Скадовського демонструвалася на сільськогосподарських виставках. На виставці в Херсоні (1890 рік) господар представив саджанці плодових та декоративних рослин. Різноманіття та висока якість рослин заслужили найвищого визнання – золоту медаль.

Реалізація фруктів ускладнювалась віддаленістю шляхів сполучення. Тому Георгій Львович Скадовський наголошував на необхідності прокладення залізної дороги через Херсонський повіт. В цей же час про аналогічне питання клопотав предводитель дворянства Таврійської губернії Сергій Балтазарович Скадовський.

Рибні заводи

Георгій Львович Скадовський, успадкувавши від батька рибні заводи, успішно продовжив родинну справу. З метою порушення питання про необхідність збереження рибних ресурсів Георгій Скадовський подав характеристику сучасного становища рибного промислу в регіоні у порівнянні з 40-и роками ХІХ століття. Він визначив залежність між зростанням обсягів вилову риби та зміною способів вилову. На основі власних спостережень та досліджень розробив практичні рекомендації щодо розвитку рибного господарства. Г.Л. Скадовський не підтримував проєкти штучного розведення дорогих сортів риб. Набагато простіше було б, на його думку, зберегти наявні ресурси шляхом впорядкування рибальства, що передбачало внесення змін до існуючих законів, уточнення місць вилову риби, контроль з боку спеціальних органів, заборону на вилов в плавнях і низовинах річок, використання в масовій кількості крюкової саморобної снасті. Наголошував на тому, що питання охорони рибних ресурсів мають носити загальнодержавний характер.

Георгій Скадовський - дослідник і організатор щеплень проти сибірської виразки

Георгій Львович Скадовський, як власник великих стад худоби, першим в Херсонській губернії поставив питання про необхідність проведення вакцинації проти поширення сибірської виразки вівць. Організація наукових досліджень з пошуку вакцини та її широке впровадження у тогочасне тваринництво стали найвизначнішою справою діяча. Цей проєкт мав не лише велике значення для південноукраїнського регіону, а й для всієї країни. Г.Л. Скадовський наголошував, що сибірська виразка «заслуговує тієї ж уваги, якою користується і чума в нашому краї». По допомогу звертався до земства, підтримка якого мала стати першим кроком на шляху до організаційного оформлення дослідів. Визначена ученим схема організації заходів передбачала запрошення спеціаліста з лабораторії Л. Пастера, гарантії зі сторони земства оплати його праці, встановлення вартості та термінів вакцинації. Георгій Львович наполягав на важливості вирішення проблеми: «Необхідно пам’ятати про можливість загибелі від сибірської виразки не лише вівць, але й людей!»

У 1884 році було відкрито бактеріологічну лабораторію у Херсонській губернії, для якої, у своєму маєтку в Білозерці, Георгій Скадовський надав спеціальне приміщення та вівць. З метою розробки власної вакцини звернувся до свого вчителя, викладача Новоросійського університету Льва Семеновича Ценковського. Георгій Львович особисто приєднався до дослідницької роботи: ілюстрував досліди численними таблицями та описами щодо кількості щеплених, показників загиблих, температури тварин, тощо. Окрім ведення статистики смертності овець, поміщик цікавився ступенем поширення хвороби в губернії, проводив роботу з метою переконати місцеву владу у зв'язку між обізнаністю населення та масштабами поширення хвороби. Спеціальна аграрна освіта визначила підхід та результати роботи поміщика. В подальшому Георгій Львович наполягав на застосуванні лише вакцини Л.С. Ценковського, після смерті якого у 1887 році «учні і наступники» (Г.Л. Скадовський, О.П. Шалашніков) довели придатність вакцини для коней та рогатої худоби. За досягнення в галузі ветеринарії у 1889 році його обрали почесним членом Харківського ветеринарного інституту.

За ініціативи Георгія Скадовського у Херсоні 1892 року була відкрита перша в Російській імперії земська ветеринарна лабораторія, яка проводила щеплення вівць та коней. Поступово збільшувались масштаби та територіальні рамки вакцинації. І вже 1898 року вакцинацію провели у 200 маєтках. Діяльність Скадовського як дослідника та організатора щеплень отримала суспільне визнання. За доведення результативності вакцинації дослідник був удостоєний ордена Святої Анни ІІ ступеня.

Археологічні дослідження Георгія Скадовського

У 1886 – 1888 роках Георгій Львович Скадовський першим у повіті почав розкопки курганів з метою збереження цих свідків давньої історії: «Трудно усидеть среди степей пассивным свидетелем исчезновения от науки множества остатков старины, не удовлетворив любознательности, естественной грамотному человеку, ввиду постоянных распашек их плугом, чуть ли не более опасных для науки, чем разграбление их кладоискателями».

Відсутність спеціальної освіти не завадила займатися археологічними дослідженнями, що згодом стали «справою життя». Розкопки ГЛ. Скадовський розпочав з курганів у власному Білозерському маєтку. На його запрошення участь у роботі взяли Д.І. Яворницький та О.О. Русов. З результатами своїх досліджень Скадовський виступив на VIII Археологічному з'їзді, пізніше була опублікована його доповідь «Белозерское городище Херсонского уезда Херсонской волости и соседние городища и курганы между низовьем реки Ингулец и началом Днепровского лимана». До публікації увійшли матеріали про розкопки 52 курганів, а всього, судячи з музейних матеріалів, було розкопано в ті три роки близько 90 курганів.

Досліджував Георгій Скадовський і поселення: городища на річці Інгулець, біля селищ Городок та Єленівка, Білозерське городище. Останнє саме він зробив відомим для науки. Зацікавило його і поселення на Великому Потьомкінському острові. Він припустив, що, крім залишків запорозького часу, там повинні бути більш ранні поселення. Ця думка пізніше була підтверджена: нині вчені вважають, що на острові розташовувалось давньоруське місто Олешшя.

Протягом років археологічна діяльність Георгія Львовича була пов'язана з роботою Херсонської губернської вченої архівної комісії, яку він очолював весь час її існування (1898 – 1911 роки). Під час першого засідання Херсонської губернської вченої архівної комісії Віктор Гошкевич, засновник Археологічного музею,  сказав наступні слова:  «І ось я дожив до цього урочистого і дорогого для мене дня, коли виплеканий мною, як улюблена дитина, музей я передаю до рук цілої колегії. Я тим більше щасливий та спокійний за долю його, що в цій колегії присутня така компетентна особа, як Георгій Львович Скадовський, який ще до мого приїзду до Херсона здійснював в губернії багато розкопок та до сьогодні ними займається з захопленням; а талановиті його праці  в цій сфері звернули на себе увагу археологічних з’їздів».

Головною метою подібних комісій був пошук та публікація архівних матеріалів. Але херсонська мала свою особливість: археологія була основним напрямком її діяльності. На кошти, що виділяла комісія, проводились розкопки для захисту пам'яток давнини від розкрадання та знищення, купувались експонати для Херсонського археологічного музею, який був створений 1890 року секретарем комісії В.І. Гошкевичем. Говорячи про Георгія Львовича, у «Літопису музею» Віктор Іванович зазначав: «Самые крупные научные богатства внесены в музей им».

Георгій Скадовський провів археологічні дослідження античної Березані і його колекція бережанських античних старожитностей, передана до Археологічного музею, на довгі роки стала основою музейного античного зібрання та одразу ж піднесла значення музею у науковому світі.

Так, «Березанська колекція» Г. Скадовського почала привертати увагу відомих вчених, зокрема професора Новоросійського університету в Одесі та зберігача Одеського музею старожитностей Ернстафон Штерна. Він наголошував, що «необхідно бути вдячним за те, що серед великих землевласників є такі особи як Георгій Львович, який, незважаючи на всі незручності безлюдного безводного острова, не жалкує ані грошей, ані часу, щоб систематичною працею знайти матеріали, що допоможуть розв’язати історико-культурні питання з минулого нашого краю». У фондах документів Херсонського обласного краєзнавчого музею зберігається також лист Е. фон Штернадо Г. Скадовського від 23 травня 1901 р., в якому він просить надіслати фотографії знайдених на Березані предметів для більш точного їх визначення під час його подорожі за кордон. Відомості про розкопки Г. Скадовського поширилися й за межі Російської імперії, де теж спричинили чималий резонанс. В 1909 р. їхні результати обговорювали, зокрема, на археологічному конгресі в Каїрі. На цьому конгресі про херсонський Археологічний музей та колекцію Г. Скадовського вперше почув данський археолог Карл Фредерік Кінг(1853–1921). Професор Копенгагенського університету зі спеціальною метою ознайомитися з колекціями Г. Скадовського, К. Кінг вирушив до Херсона у травні 1910 р.

1911 року Херсонська вчена архівна комісія припиняє свою діяльність. Сімейні справи змусили Георгія Львовича відійти від активної громадської та дослідницької діяльності. Частину своїх археологічних колекцій він передав до музею, де вони стали основою експозиції, решта залишилась у Білозерському маєтку і надійшла до музею вже після загибелі Георгія Львовича Скадовського. Слід зазначити, що понад сто найцінніших знахідок було вилучено Імператорською археологічною комісією (вони потрапили до Імператорського Ермітажу). 

Страшна трагедія у родині

Георгій Львович був атеїстом, та після смерті глибоковіруючої дружини також став релігіозним. Він розширив церкву і побудував собор у Благовіщенському жіночому монастирі, котрий 1867 року заснував його батько Лев Балтазарович Скадовський. У грудні 1919 року Георгій Львович був посвячений у духовний сан. Йому призначено було служити у храмі Благовіщенського монастиря. Однак доля розпорядилася інакше…

Життя цієї визначної людини закінчилось трагічно. 22 січня 1919 року Георгій Львович та його молодший син Юрій (Георгій) були вбиті бандою грабіжників у власному будинку, на вулиці Гімназичній в Херсоні. Було відомо, що попередньо Георгій Скадовський отримував повідомлення про можливий замах на життя. До будинку була приставлена охорона, та замах не відбувся. Дружинники залишили будинок. У роковий день убивства Георгій Скадовський знову просив охорону, яку обіцяли йому прислати о 8 годині вечора. «В 7 часов вечера в квартиру Г.Л. Скадовского пришли какие-то вооруженные. У Скадовских в это время были знакомые их. Сын Г.Л. Скадовского, Юрий, уверенный в том, что явившиеся вооруженные принадлежат к дружине и присланы для охраны, стал размещать их в квартире на случай налета. В это же время во дворе раздалось несколько выстрелов. Старик Г.Л. Скадовский выбежал во двор, но тут же замертво упал, сраженный пулей…» (Газета  «Родной край» , 24.01.1919).

За іншою версією після нездійсненого нальоту, на який очікували дружинники, до будинку на Гімназичній прийшов невідомий. Він почав розпитувати молоду недосвідчену дівчину-прислугу про місце розташування квартири Скадовського та наявності охорони напередодні ввечері, записуючи її слова. На останок сказав: «Передайте Скадовскому, что сегодня вечером караул опять будет». Дівчина передала слова Скадовському, який знову повідомив поліцію про прихід невідомого. А ввечері до квартири Скадовських увірвалася група озброєних…

Згодом аналогічні повідомлення з погрозами почали надходити і на адресу інших заможних жителів міста. У разі невиконання вимог, обіцяли невідомі, «с вами буде поступлено так же, как и с Скадовскими».

Вбивство Г.Л. Скадовського сколихнуло мешканців Херсонщини. У газеті «Родной край» (26.01.1919) зазначалося, що траурна процесія за труною вченого розтягнулася на кілька кварталів. Данину поваги йому прийшли віддати не тільки містяни, а й селяни з Білозерки та прилеглих селищ. Похований Георгій Львович на старому кладовищі у Херсоні.

Багато ще залишається невідомого про життя діяча і чекає на майбутніх дослідників. Безумовно, Георгій Львович Скадовський заслуговує на таку увагу, як і на любов та повагу своїх співвітчизників.

Література та джерела:

1. Билкова В., Крючкова О. Г.Л. Скадовський та археологія на Херсонщині / Валерія Билкова, Олена Крючкова // Наддніпрянська правда – 01.01.2000 [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://artkavun.kherson.ua/gl-skadovskiy-ta-arheologiya-na-hersonschini.htm. – Назва з екрану.

2. Костенко А.. Георгій Скадовський та його роль у розбудові Археологічного музею Віктора Гошкевича /Антон Костенко // Минуле і сучасність: Таврія. Херсонщина. Каховка: збірник матеріалів ІІ Всеукраїнської науково-практичної краєзнавчої конференції з міжнародною участю (14-15 вересня 2017 р.) / упорядник М. В. Гончар. – Каховка – Херсон: Гілея, 2017. – С. 172-174. 

3. Лянсберг О. Книгоиздательская деятельность Георгия Львовича Скадовского [Електронний ресурс] /Ольга Лянсберг– Режим доступу: https://biblio.lib.kherson.ua/knigovidavnicha-diyalnist-skadovskogo.htm. – Назва з екрану.

4. Скадовский Георгий Львович [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://mycity.kherson.ua/people-kherson/people-s/skadovsky-g-l.html. – Назва з екрану.

5. Строганова М. Н. История рода Скадовских в России. – Москва, 1996. – С. 41–53. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://herba.msu.ru/biostantion/skadovsky/glava1/4.pdf

6. Чорноіваненко І. В. Висвітлення діяльності Г. Л. Скадовського на сторінках газети "Юг" (1898 – 1907 рр.) / І. В. Чорноіваненко // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. – 2014. – Вип. 17. – С. 293 – 300. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/apvvi_2014_17_34

7. Чорноіваненко І. В. Г. Скадовський як дослідник природних ресурсів Південного Подніпров’я [Електронний ресурс] /І.В.Чорноіваненко– Режим доступу: https://ir.nmu.org.ua/jspui/bitstream/123456789/964/1/21.pdf

8. Чорноіваненко І. В. Жити в місті: доля будинку родини Скадовських / І. В Чорноіваненко // Науковий вісник МДУ ім. В.О . Сухомлинського – С. 206 – 210 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://mdu.edu.ua/wp-content/uploads/2015/03/423.pdf

9. Чорноіваненко І. В. Рід Скадовських і Білозерка / І. В. Чорноіваненко // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. – 2014. – Вип. 39. – С. 27–31. – Режим доступу: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/publ/REF-0000577551

10. Чорноіваненко І. Господарські ініціативи представників роду Скадовських в контексті економічного розвитку Південноукраїнського регіону / І. Чорноіваненко // Краєзнавство. – 2014. – № 1. – С. 157–162. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/kraeznavstvo_2014_1_21