Олександрівка

ОЛЕКСАНДРІВКА

Рік заснування: 1820 (стара назва - Атамань, до 1969 року - Другоолександрівка)

Географічна характеристика: село розташоване за 30 км від районного центру і за 25 км від найближчої залізничної станції Каланчак. Площа: 61,71 км². На території села розміщена рисова зрошувальна система, яка діє з 1963 року та невелике озеро Атамань.

Рада, якій підпорядковується: Олександрівська сільська рада

Походження назви села: Немає остаточної думки щодо походження попередніх назв села. Найбільш поширена версія щодо походження першої назви - Атамань - стосується турецького отамана, який колись проживав на цих землях.
Назву Другоолександрівка село отримало на честь імператора Олександра ІІ.

Історична довідка: Перша письмова згадка про Олександрівку належить до 1820 року. За старим адміністративно-територіальним поділом Олександрівка належала до Першокостянтинівської волості Дніпровського повіту Таврійської губернії.
У 1905 році в с.Олександрівка була організована початкова трикласна школа, яка знаходилася у звичайній невеличкій землянці з маленькими вікнами. У 1911 році цю "шкільну споруду" змінило вже типове народне училище, яке мало 4 класи. У 50-х роках ХХ ст. школа стала 7-річною.
У 1925 році в селі засновано товариство спільного обробітку землі "Щастя в праці".
У 1930 році на території села виникли колгоспи: "Червоний Перекоп", "Нове життя", колгосп імені Ворошилова. Згодом всі вони об'єдналися в один - "Червоний Перекоп".

13 вересня 1941 року село було окуповане німецькими військами. Звільнили населений пункт 3 листопада 1943 року.

Після укрупнення у 1954 році з колгоспом "Заповіт Ілліча" на території населеного пункту була третя бригада цього колгоспу.
У 1960 році внаслідок об'єднання виникає колгосп "Шлях до комунізму", який у 1964 році був реорганізований в радгосп "Рисовод", поскільки після будівництва Північно-Кримського каналу була створена чекова система для вирощування рису. У 2001 році радгосп "Рисовод" у результаті розвалу колгоспно-радгоспної системи в Україні припинив своє існування. Відбулося розпаювання земель. Зараз на території села існують сільськогосподарські підприємства, засновані на приватній власності.

Сучасне життя: В селі функціонують: загальноосвітня школа, бібліотека.

Пам'ятки історії, архітектури та культурної спадщини: Меморіал Слави "Ніщо не забуте, ніхто не забутий" (рік встановлення - 1982)

Використані джерела:

1. Історія міст і сіл Української РСР [Текст] : в 26 т. [Т. ?]: Херсонська область / гол. редкол.: П. Т. Тронько; редкол. тома: О. Е. Касьяненко [та ін.].  - К. : Гол. ред. Укр. рад. енцикл. АН УРСР, 1972. - С. 459-460.

2.  Хроніка визволення Херсонщини. 26 жовтня 1943 - 12 квітня 1944 : зб. док. / упоряд.: І. Лопушинська, І. Сінкевич, О. І. Шинкаренко. - Херсон : Айлант, 2015. - С. 100.