Велика Лепетиха
ВЕЛИКА ЛЕПЕТИХА
Рік заснування: 1792.
Географічна характеристика: Селище міського типу розташоване на лівому березі Каховського водосховища. Відстань до обласного центру – 153 км, до найближчої залізничної станції Сірогози – 51 км. Площа: 10,54 км².
Рада, якій підпорядковується: Великолепетиська селищна рада.
Походження назви села: Походження назви „Велика Лепетиха” достоменно невідоме. Але існують вісім версій. Перша – від слів „ляпай веслами тихо”, „не ляпоти веслами човна”. Друга – від виразу місцевих селян на адресу перших власників землі і села – двох французьких графів, які не володіли українською мовою: „Що вони там лепечуть”. Третя – від виразу імператриці Катерини II, котра пропливаючи на військовому кораблі по Дніпру вздовж наших берегів, начебто, захоплено вигукнула: „Как здесь лепо и тихо!”. Четверта – від назви села в Росії, звідки прибули перші переселенці – засновники селища. Подібних прикладів в історії назв сіл області не мало. П’ята – від прізвища родини перших поселенців. Шоста – від назви родинної місцевості, замку, прізвища (яких ми не знаємо), двох французьких графів. Сьома – один з українських науковців виводить назву Лепетиха з Геродотового давньогрецького терміну „Гіпаніс”, що означає кінський перехід. Восьма – найближча до історичної реальності: від назви степової річки, яка у XVII столітті впадала у Дніпро.
Історична довідка: Після ліквідації Запорізької Січі на місці майбутньої Великої Лепетихи стояло кілька землянок колишніх запорожців.
Наприкінці XVIII ст. царський уряд виділив значні земельні угіддя обабіч Лепетишиної Балки двом графам-емігрантам із Франції. Один із них одержав землі на східному боці балки. Тут 1792 року й засновано село Велику Лепетиху.
Першими жителями його були переселенці з різних губерній Росії. Але заселення й освоєння цих земель йшло надто повільно, тому землевласник передав село до державної казни. На початку ХІХ ст. кількість жителів значно збільшилася за рахунок переселенців з Курської, Чернігівської та Полтавської губерній. На початку ХХ ст. в селі працювали лісопилка, пристань, кілька млинів, олійниця, дві кожевні, вапняні кар'єри. Відбувалися щотижневі базари та два щорічні ярмарки.
В січні 1918 року в селі встановлено Радянську владу. У березні 1918 року село захопили австро-німецькі війська. Радянська влада була відновлена лише наприкінці лютого 1919 року. З червня по жовтень 1920 року село знаходилося під владою денікінців.
У березні 1923 року Велика Лепетиха стала центром району Мелітопольського округу (з вересня 1930 року – Великолепетиського району, а з лютого 1932 року - Великолепетиського району Дніпропетровської області).
16 вересня 1941 року село захопили німецькі фашисти. Окупація тривала два роки і 5 місяців. Населений пункт було визволено 8 лютого 1944 року. На фронтах Другої світової війни проти німецько-фашистських загарбників билося 1000 жителів селища, з них 567 за мужність і героїзм нагороджені орденами і медалями.
З 1956 року Велика Лепетиха стала селищем міського типу.
Сучасне життя: В селі функціонують: загальноосвітня школа, бібліотека.
Пам'ятки історії, архітектури та культурної спадщини: В селищі Велика Лепетиха багато пам’яток історії та культури, серед яких обеліск Слави на набережній, пам’ятник воїнам-інтернаціоналістам, а також пам’ятник Великому Кобзареві Т. Г. Шевченку. Серед релігійних пам'яток - Свято-Миколаївський Храм УПЦ МП.
Використані джерела:
1. Історія міст ісіл Української РСР [Текст] : в 26 т. [Т. ?]: Херсонська область / гол. редкол.: П. Т. Тронько; редкол. тома: О. Е. Касьяненко [та ін.]. - К. : Гол. ред. Укр. рад. енцикл. АН УРСР, 1972. - С. 236-246.
2. Хроніка визволення Херсонщини. 26 жовтня 1943 - 12 квітня 1944 : зб. док. / упоряд.: І. Лопушинська, І. Сінкевич, О. І. Шинкаренко. - Херсон : Айлант, 2015. - С. 91.
Фотогалерея
