Не меркне пам'ять про героїв

Напередодні  святкування Дня перемоги працівники відділу краєзнавства провели виїзний захід -  урок мужності «Не меркне пам’ять про героїв» для учнів Херсонської загальноосвітньої школи № 36.
Велика Вітчизняна війна забрала мільйони життів. Немає жодної родини, яка б не втратила у боях батька, сина, брата… Серед людей, які виборювали право на мирне життя, були Захарій, Олександр та Микола Видригани. 

Захарій Петрович Видриган

Ім’я батька родини, Захарія Видригана, вписано не лише в історію нашого краю, а й усієї країни в цілому. Свій військовий шлях він розпочав у 15-річному віці, під час  Першої світової війни. Був активним учасником громадянської війни. Життя назавжди поєднало Захарія Видригана з  військовою справою…
22 червня 1941 року командир полку Захарій Видриган приймає перше бойове хрещення в Україні, під містом Городянка. Він мужньо пройшов всю війну й  саме під  командуванням Захарія Петровича без значних руйнувань та людських жертв було взято місто Потсдам. За це генералу Захарію Видригану було вручено символічний ключ, яким коронувалися всі віце-канцлери Німеччини, в тому числі й Адольф Гітлер. Це означало, що радянській армії належала вся повнота влади у Німеччині. Ключ від Потсдаму і сьогодні зберігається у фондах Херсонського обласного краєзнавчого музею.

Військовою дорогою Захарія Видригана  пішли і його сини.

Старший, Олександр, у 1939 році вступив до військового училища. В 1941 році він був достроково, у зв`язку з початком Вітчизняної війни, випущений з училища з військовим званням – лейтенант.

Олександр Видриган

З перших днів війни брав участь в боях. У  вересні 1941 року отримав поранення. Війну продовжив командиром кулеметної роти в морській піхоті.
У січні 1942 року Олександр Видриган героїчно загинув під час боїв за місто Мединь Смоленської області.  За проявлені мужність і героїзм на фронтах Вітчизняної війни був нагороджений: двома орденами Червоного Прапору, орденом Червоної Зірки та медаллю “За відвагу ”.

Микола Видриган

Молодший, Микола, був призваний до армії у 1940 році, через рік закінчив Армавірське військове авіаційне училище. На фронті перебував з 1942 року, був льотчиком-винищувачем. За проявлені мужність і героїзм удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу. Микола загинув при виконанні службового завдання вже після закінчення війни, у 1946 році. Це сталося в день запланової довгоочікуваної зустрічі батька з сином... За пропозицією Захарія Видригана останки Миколи Видригана були перевезені і захоронені біля братської могили в центрі села Козацького, на батьківщині Миколи. Зараз там розміщується меморіальний комплекс, присвячений воїнам Великої Вітчизняної війни.
Херсонці свято бережуть пам’ять про своїх героїв-земляків. Одна з вулиць нашого міста носить ім’я Захарія Видригана. В селі Козацьке Бериславського району, де народився Захарій Петрович, створено будинок-музей, прізвище родини героїв увічнено в меморіальному комплексі Слави. Про родину Захарія Видригана написано багато книжок, зняті художні та документальні фільми.
Під час проведення заходу учні почули зворушливу розповідь про мужню родину, «погортали» відеосторінки сімейного альбому. Особливий інтерес школярів викликала книга «Батькова сповідь» - це щоденникові записи генерала Видригана. Автором-упорядником книги є Людмила Видриган – донька Захарія Петровича.
Цікава і хвилююча розповідь про мужність родини Захарія Видригана не залишила байдужими нікого з присутніх й найщиріший тому доказ - сльози на очах школярів.