Затамований біль українського народу

За свою багатовікову історію Україна пережила чимало трагедій, проте Голодомор 1932-1933 років став найжахливішою з них.  Кожної четвертої суботи листопада вся Україна вшановує пам’ять загиблих земляків під час Голодомору 1932-1933 років.
22 листопада 2018 року, напередодні 85-х роковин, працівники відділу краєзнавства завітали до учнів Херсонського вищого професійного комерційного училища, щоб розповісти про трагічні події, які відбувалися саме на Херсонщині... 
Сьогодні дуже важко уявити та відтворити страшну картину голодомору на теренах нашої області. Досі не віриться, що тут, у житниці країни, раптово зник хліб, а люди залишились без зернини, хоча 1932 рік був щедрим на урожай. Саме в цей час був прийнятий сумнозвісний закон «про колоски». Ним заборонялося збирати колоски на полі навіть перед їх заорюванням. За збирання колосків звинувачений «карається не нижче п'ятьох років ув'язнення в далеких таборах з конфіскацією майна обвинувачуваного і вище, аж до найвищої міри покарання – розстрілу». У 1932-1933 роках голодомор на Херсонщині, порівняно з іншими регіонами, супроводжувався небаченими жахами – високим рівнем канібалізму, масовими розладами людської психіки, самогубствами, епідеміями інфекційних хвороб… 
Колись голодомор був забороненою темою, сьогодні ж про нього пишуть п’єси, вірші, знімають фільми. Відомий журналіст та письменник Анатолій Марущак на основі слів очевидців зняв фільм «Голодомор на Херсонщині». Кадри з цього фільму яскраво відображають все жахіття, що відбувалося в ті роки на території нашого краю. Лунала в цей вечір пісня на слова ще однієї херсонської поетеси – Людмили Степаненко – «Пам'яті жертв голодоморів».
Людина не живе в одному часі, а у трьох часових вимірах: у минулому, сьогоденні та майбутньому. Дорога у майбутнє пролягає через минуле. Мільйони ні в чому невинних жертв, яких вже ніколи не повернеш, – це є наша пам’ять і, водночас, застереження майбутнім поколінням всього людства. Тож ми мусимо пам’ятати про кожного, кого тогочасний режим змусив страждати і гинути страшною смертю, не дав розквітнути новим паросткам життя, аби цей гіркий досвід минулого ніколи не повторився.