Шевченківський парк

Літо – пора відпочинку та розваг. Улюбленим місцем херсонців для проведення свого вільного часу завжди був Шевченківський парк.
Чи знаєте ви бодай щось з історії цього чудового місця для відпочинку?
У 1785 році, тобто через 7 років після початку будівництва Херсона, на високому пустому ще березі Дніпра, між військовою фортецею та мирним Грецьким передмістям, був розбитий парк. Місце для нього було обране не випадково. Ця територія стала центром молодого міста, звідси відкривався живописний краєвид на Дніпро.
Після економічного росту сусідніх міст Миколаєва та Одеси «осиротілий» Херсон прийшов у занепад. Разом з ним повільно вмирали від засухи молоді дерева громадського парку. На місці загиблого саду була влаштована площа, де проходили кінні перегони. Копита коней підіймали вгору густий пил, який, осідаючи, розфарбовував і без того похмуре місто в сірий колір.
Більш ніж 50 років проіснував цей незатишний іподром. Нарешті, в 1869 році було прийняте рішення про відновлення парку, що згодом отримав  назву «Денисівський» – на честь свого рятівника – віце-губернатора Дениса Гавриловича Карновича, який прийняв рішення відновити парк і розпорядився висадити тут дерева.
Через 10 років парк перейменували на честь царя-визволителя Олександра ІІ – «Олександрівський». Саме тоді, до 25-річчя з часу правління царя, і посадили наш відомий херсонський дуб.
Навіть в кращі дореволюційні роки розвитку Херсона тут було багато проблем. Недоліками міського парку стали велосипедисти на алеях та хулігани-грабіжники в пізніх сутінках. І з тими, і з іншими місцева поліція вела війну. Не менш важливою проблемою парку було освітлення. Про це свідчать листи в газету «Родной край» багатьох херсонців. Ось одне з них: «Несколько сот преимущественно молодых людей, гуляющих в кругу по узенькой аллее, освещенной единственным электрическим фонарем, который заставляет толпиться людей в узком кругу, подобно мошкам или комарам, летящим на свет...».
Але, не дивлячись на всі ці серйозні незручності, Олександрівський парк користувався особливою популярністю.
Йшов час. Парк перебудовували і обновлювали, але його перлиною і незмінним геометричним центром залишався дуб. Саме біля нього призначають побачення і зустрічі та фотографуються на згадку. Ним милуються та захоплюються. Коли в Херсоні говорять «зустрінемось біля дуба», всі розуміють, про який дуб йде мова...
Всіх бажаючих поринути в історію нашого рідного міста запрошуємо до відділу краєзнавства!