ВИДАТНІ ПОСТАТІ ХЕРСОНЩИНИ
Період з 1917 по 1991 рр.
РАЙКО ПЕЛАГЕЯ АНДРІЇВНА
 |
|
[1928-2004] |
Райко Пелагея (Поліна) Андріївна (дівоче прізвище Солдатова) народилась в м. Олешки Херсонської області.
Пережила німецьку окупацію в роки Другої світової війни та переказувала, як людей депортували в Німеччину на роботи. Вийшла заміж і народила двох дітей. Із чоловіком побудували новий дім. Однак далі її доля склалася трагічно: жахлива смерть єдиної доньки в результаті автомобільної аварії, смерть чоловіка, злодійкуватий син, який відсидів у тюрмі, а після звільнення збиткувався з матері поки не помер від цирозу печінки. Цей ряд трагічних життєвих подій привів Поліну Райко, у віці 69 років, до малювання, що стало для неї своєрідною медитацією. Художньої освіти П. Райко не мала. Розписи у власному будинку відтворювали біографію майстрині, її родичів, домашніх тварин, картини природи.
Першим малюнком став білий голуб на хвіртці. За кілька років вона розписала всю поверхню свого будинку – стіни, ворота, паркан, літню кухню. І згодом увесь її будинок перетворився на тотальну інсталяцію. Художниця виводила ескізи на клаптиках паперу – на щастя, цей архів зберігся. Спершу вона соромилась свого заняття, фарбувала вночі, зашторювала вікна. Але потім, коли про неї дізналися і стали водити в її хату екскурсії, Поліна Райко розквітла. Художниця полюбляла малювати сюжети з фантастичними звірами, зображала свої сни, перемальовувала родинні портрети з фотографій. Серед малюнків – янголи, птахи, риби, чудернацькі тварини, люди, квіти, зірки, церкви, лики Христа і Богородиці, чорний ворон, що вбиває пташеня, фреска до дня перемоги у Другій світовій війні, портрет її чоловіка рибака у човні. Загалом малюнками-фресками були вкриті сім кімнат.
Спокійні й урочисто-поважні "леопарди" нагадують сфінксів, що ніби охороняють двері до спальні. Частіше всього Пелагея Андріївна малювала ангелів, крила є також у її трьох сестер, у військової медсестри та "капітанші". Для розписів художниця використовувала найпростіші та найдешевші фарби – емаль ПФ. На фарбу витрачала 74 гривні своєї пенсії, а інколи, щоб купити її, підробляла на обійстях у сусідів. В емалі ПФ дуже обмежена палітра, і все ж нею художниця-самоучка спромоглася витворити власний світ.
14 січня 2004 року Поліна Райко пішла до крамниці і купила не фарби, як зазвичай, а морозиво. Йшла додому, їла, сміялась, віталася з сусідами. 15 січня стало відомо, що вона померла. Уві сні. Єдина сусідка, з якою близько спілкувалася художниця і показувала їй свої фрески, запевняє, що напередодні Поліна не хворіла і почувалася добре. «Вона просто пішла в рай. До своїх. Вона їм випросила все там. Вони там точно разом і не сваряться».
Творчість П. Райко дещо відрізнялася від класичного наїву, вона займає місце десь між самовираженням аутсайдерів і мистецтвом наїву. Розписи майстрині можна поділити на дві групи: ті, що складаються з поодиноких, окремих образів чи мотивів, та розписи "під шпалери". Цінність творчості П. Райко вже підтверджена багатьма як українськими, так і іноземними експертами.
Творчий спадок Поліни Райко – це весь будинок, який сьогодні охороняється Законом України "Про охорону культурної спадщини".
Література:
Дорога до раю: Каталог робіт /Вступ. ст. О.Афанасьєва, С.Дяченко; пер. О.Маньковська, фотографи М.Афанасьєв, О.Афанасьєва, С.Волязловський; ЦМІ "Тотем". – Херсон: Наддніпряночка; Тотем, 2005. – 127 с.: іл.
