Раковський Сергій

РАКОВСЬКИЙ СЕРГІЙ
(1986–2022)

Сержант окремого загону спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України

Майбутній захисник народився 17 липня 1986 року в селі Посад-Покровське (нині Чорнобаївська сільська громада Херсонського р-ну) на Херсонщині. В дитинстві був спокійним, добрим, завжди усміхненим. У 2003 році закінчив навчання у місцевій середній школі.

Згодом Сергій отримав диплом кухаря-кондитера в училищі м. Каховки. Спочатку працював за своєю спеціальністю, потім – на автозаправках.
У 2006 році почав працювати в Державній авіаційній компанії «Херсон-Авіа», де випускали легкомоторні літаки. Чоловік виконував роботи зі смолою, якою покривали крила літаків, через що почалися проблеми зі здоров’ям. Тому, за рекомендацією лікарів, він був змушений звільнитися.
У березні 2013 року Сергій вступив до лав 16-го окремого батальйону внутрішніх військ МВС України (в/ч 3056), що дислокувався в м. Херсоні. З 2014 року брав участь в АТО. Якось у селі Виноградному неподалік Маріуполя, коли у Сергія була чергова ротація, він познайомився з хлопцями з «Азова». Боєць був здивований згуртованості та порядку в цьому підрозділі. Тож невдовзі подав рапорт про переведення. Після проходження навчань у квітні 2018 року його зарахували до «Азова».

Фото: онлайн-журнал «Свої. City»

• Галина Архипівна, мати військовослужбовця, згадує: «Син постійно говорив, що любить свою справу, що бути військовим – мрія його життя».

Паралельно зі службою Сергій вступив на заочне відділення в Херсонський державний аграрно-економічний університет на спеціальність «Агроном».
Від початку і до кінця пройшов кампанію на Світлодарській дузі, виконуючи обов’язки навідника. Отримав контузію під час артдуелі. Знову став у стрій після лікування. Військовослужбовець з позивним «Ясон» дуже швидко розвивався в артилерійській справі. Він був перспективним та сумлінним військовим, кандидатом на посаду головного сержанта взводу. Щоб бути у гарній формі, постійно займався спортом, щоранку бігав по 5 кілометрів.
У лютому 2022 року обіймав посаду командира міномета 2-ї обслуги міномета 2-го мінометного взводу мінометної батареї 1-го батальйону оперативного призначення.

• «Ясон був дуже справедливим і чесним. А ще дуже веселим. Посмішка не сходила з його обличчя. Коли він усміхався, то зверху було видно золотий зуб, і ми завжди його підколювали. Ще запам'ятав Ясона тим, що він безмежно любив свого сина Іллю. Постійно про нього говорив, особливо коли до відпустки залишалося зовсім трохи. А як вона наставала – одразу їхав до сина. На війні це був той боєць, на якого завжди можна було покластися. За Ясона я міг взагалі не переживати: поставив йому задачу на бойових, він її добре виконає. Дуже відповідальною людиною був Сергій», – розповів побратим Лемко.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, військовий одразу сказав рідним, щоб якомога швидше їхали в більш безпечне місце, адже залишатися в селі було небезпечно. Населений пункт знаходиться між Миколаєвом і Херсоном, ця територія могла бути транзитною зоною для російської техніки.

• «Він мені дав доручення – зібрати документи та всіх вивезти. Я так і зробив: на півтора роки я з мамою та бабусею поїхав на Тернопільщину. Також наказав спалити його військову форму. Нам було важко це зробити, але розуміли: якщо окупанти зайдуть у село і знайдуть її, то нікого не пошкодують. Вдалося заховати нагороду, проте, на жаль, посвідчення до медалі не збереглося», – поділився спогадами старший брат Юрій.

20 травня 2022 року, виконуючи наказ вищого військового керівництва заради збереження життя людей, учасник боїв за Маріуполь і героїчної оборони «Азовсталі» вийшов з побратимами з території заводу та потрапив у так званий «полон за домовленістю». Утримувався ворогом у фільтраційній в’язниці на території колишньої Волноваської виправної колонії № 120, в тимчасово окупованому селищі Оленівка Кальміуського району Донецької області.
17 липня, під час перебування за ґратами, Сергію виповнилося 36 років. А в ніч з 28 на 29 липня 2022 року російські окупаційні війська обстріляли колонію. Сержант Ясон загинув у полоні, у в’язниці в Оленівці, внаслідок масового вбивства українських військовополонених, яке влаштував ворог.
21 червня 2023 року Сергія Раковського поховали з військовими почестями на Берковецькому кладовищі в м. Києві.

• «… Разом з Ясоном я був в Оленівці. О 22:30 я зробив обхід того бараку, а точніше, якогось технічного приміщення, куди нас вдень перевели. А десь о 23:10 пролунав перший вибух. Він був за територією барака, можливо, на території Оленівки, але я не бачив. Я ще прокинувся, подивився, чи всі цілі. А потім стався вибух у самому бараку. Епіцентр був при вході. Я вже прокинувся від того, що в мене тіло обгоріло і були численні уламкові поранення. Ми стали швидко надавати медичну допомогу, відтягувати поранених. Якби наші хлопці не витягували їх, було б набагато більше жертв. На жаль, Ясон був серед загиблих… Те, що в Оленівці скоїла росія, – страшний воєнний злочин міжнародного рівня, і я сподіваюся, що світ про це не забуде. Бо це – геноцид українського народу...», – говорить Арсен Дмитрик (Лемко), колишній командир мінометної батареї.

За життя Захисник України отримав почесну відзнаку – медаль «За оборону Маріуполя». Указом Президента України Володимира Зеленського 28 липня 2022 року за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності нашої країни; вірність військовій присязі С. Раковського нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Орденом «За мужність» ІІ ступеня захисника було нагороджено посмертно 3 листопада 2023 року.

Нагороди Сергія. Фото: онлайн-журнал «Свої. City»

• «Так мало речей від нього залишилося… Але Сергій – всюди. Де б я не була, куди б не йшла… Я не можу його забути, не можу забути, яким він був – як умів любити, підтримувати, бути поруч. І навіть тепер він зі мною. Отут, в серці!», – каже мама Ясона Галина Архипівна.

Вічна пам’ять Герою! Назавжди в наших серцях!

Інтернет-ресурси

1. Квітка Ірина. «Ясон» назавжди: історія воїна «Азову» Сергія Раковського з Посад-Покровського, який загинув в Оленівці [Електронний ресурс] / Ірина Квітка // Білозерка. Інфо : [інтернет-вид.]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://bilozerka.info/yason-nazavzhdy-istoriya-voyina-azovu-sergiya-rakovskogo-z-posad-pokrovskogo-yakyj-zagynuv-v-olenivczi/. – Назва з екрана. – Дата публікації : 05.08.2025. – Дата перегляду : 28.01.2026.
 

2. Курцановська Ганна. Бути військовим – мрія всього життя. «Азовця» Сергія Раковського росіяни стратили в Оленівці [Електронний ресурс] / Ганна Курцановська // Свої. City : [онлайн-журнал]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://svoi.city/articles/375665/buti-vijskovim-mriya-vsogo-zhittya-azovcya-sergiya-rakovskogo-rosiyani-stratili-v-olenivci?fbclid=IwY2xjawPlcKhleHRuA2FlbQIxMQBicmlkETE4ZjNCa3M5NkJwR3gydXdqc3J0YwZhcHBfaWQQMjIyMDM5MTc4ODIwMDg5MgABHmu8p_A69JAVFklOMfB1xIUYTHnoSAo4hl5zLzV9rtbsG1hyFREZJiUCtwkF_aem_HBaxlIeemdEohXIsbJWMeQ. – Назва з екрана. – Дата публікації : 15.08.2024. – Дата перегляду : 28.01.2026.
 

3. Раковський Сергій Валерійович [Електронний ресурс] // Вікіпедія : вільна енциклопедія : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://uk.wikipedia.org/wiki/Раковський_Сергій_Валерійович. – Назва з екрана. – Дата публікації : 18.11.2025. – Дата перегляду : 28.01.2026.
 

4. Сергій Раковський [Електронний ресурс] // Платформа пам’яті Меморіал : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://memorial.ua/obituaries/militaries/rakovskyi-serhii-4193. – Назва з екрана. – Дата перегляду : 28.01.2026.
 

5. Серед загиблих українських військовополонених в Оленівці – житель Херсонщини [Електронний ресурс] // Суспільне Херсон : [інформ. інтернет-вид.]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://suspilne.media/kherson/266367-sered-zagiblih-ukrainskih-vijskovopolonenih-v-olenivci-zitel-hersonsini/. – Назва з екрана. – Дата публікації : 31.07.2022. – Дата перегляду : 28.01.2026.