Валерій Кулик. Сонце моєї матері. Анотація

Продовжуючи традицію
В українській поезії від давнини до сьогодення тема матері була, є і, сподіваюсь, пребуде на чільному місці. Згадаймо, як опоетизовано цей священний образ у творах Шевченка, Франка, Лесі Українки, Рильського, Сосюри, Малишка, Павличка, Бориса Олійника. Наш земляк Валерій Кулик, на мою думку, щасливо продовжує цю традицію, створивши низку глибоколіричних віршів про ту, що "ночей не доспала... і рушник вишиваний в дорогу дала..,"До слова мовити, є у його доробку пісня, що аж ніби перекликається з крилатим малишківським, так вона й називається - "Мамині рушники". Зібрані докупи в цій невеличкій книжці поезії Валерія Кулика, присвячені найдорожчій його серцю людині, знайдуть відгук не в одній душі, а може, відлунять і піснею, як уже згадані "Рушники"..

Микола БРАТАН, поет, лауреат літературної премії імені Андрія Малишка.