Сторінками православної історії Херсонщини
Краєзнавча "скарбничка" поповнилася новими виданнями з історії релігійного життя на теренах Херсонщини. Книжки - це дарунок від Юрія Григоровича Кузьміна, члена Ради старійшин Херсонського міського козацького товариства “Стебліївське” Соборного козацтва України “Січ”, який не просто є постійним читачем Гончарівки, а й справжнім другом краєзнавчого відділу.
Книга «Свято-Григорівський Бізюків чоловічий монастир» - розповідь про славну і трагічну історію знаменитого монастиря, котрий на початку XX століття поряд із Києво-Печерською лаврою посідав одне з найчильніших місць у становленні та розвитку православ’я. Розташувався він на мальовничих просторах Півдня України, у с-щі Червоний Маяк Бериславського району. Історичні матеріали, спогади очевидців, архівні та сучасні фотографії, зібрані та підготовлені до друку намісником монастиря, архімандритом Феодосієм, відкриють нам дивну й недописану главу його минулого, ознайомлять з сучасним та дозволять сягнути думками у майбутнє.
У XX столітті серед діячів, які засвідчили своїми вчинками вірність Православ'ю в роки тяжких випробувань, можна виділити преподобного Варсонофія. Видання «Акафист преподобному Варсонофию, херсонскому исповеднику» розповідає про його непросте життя, більшу частину якого він сидів у концентраційних таборах. Перебуваючи постійно в неймовірно важких умовах, о. Варсонофій ніколи не сумував, весь час присвячував молитві, знаходив друзів і багатьох втішав. Завдяки його молитвам, зцілялися болящі, лікувалися душевні і тілесні недуги. Він також володів даром прозорливості, пророкуючи ті чи інші події. 28 березня 2007 були знайдені мощі преподобного Варсонофія, які нині почивають у Свято-Духівському кафедральному соборі м. Херсона.
«К прославлению блаженной Доминике Таврической». Ця книга присвячена південноруській молитвениці та прозорливиці, яка рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви від 25 березня 2009 року була приєднана до святих Херсонської єпархії. Скромна послушниця Домніка була покликана Богом на служіння людям, отримавши від Нього дар прозорливості. Матушка багатьом допомагала своєю порадою й благословенням. Приховуючи свій дар під видом юродства, вона приповідками, загадковими фразами чи символами пророкувала грядущі події. Так, наприклад, черницям перед закриттям Олешківського монастиря (1920 р.) вона роздавала кому камінчик, кому шматочки матерії, а кому й свічкові огарки. Лише з часом, як розповідали матушки, вони зрозуміли значення цих «подарунків». Живучи в миру, вони стали працювати: хтось на будівництві подавав камінь, хтось кравчинею шив одяг, а хтось і при храмі трудився вівтарницею. Глибока церковність – її невід’ємна риса. Вона завжди прагнула в храм Божий і навіть у старості долала багато кілометрів заради участі в богослужінні. Дотепер живі багато свідків її милосердя до інших і строгості до себе. Все це не повний перелік чеснот, які мала блаженна Домніка.
Чекаємо на всіх, хто цікавиться релігійним життям нашого краю, у відділі краєзнавства!
