Схилимо голову в скорботі...

Напередодні  дня пам’яті жертв Голодомору 1932-33 років в обласній книгозбірні ім. Олеся Гончара пройшов вечір-реквієм. Співробітники відділу краєзнавства разом з учнями 9-го класу гімназії № 6 згадали ці жахливі події. Голод в Україні на початку 30-х років - одна з найтрагічніших сторінок нашої історії, яка й по сьогодні залишає по собі багато питань. Досі не віриться, що тут, у житниці Європи, раптово зник хліб, а люди залишились без зернини, хоча 1932 рік був щедрим на урожай. Що це було?! Ці питання впродовж  десятиліть тривожили світову громадськість. Нині ми знаємо, як це сталося…
Тема голоду замовчувалась більше п’ятидесяти років, доки не розсекретили архіви того часу. Про   події, які відбувалися в 1932-1933 роках було заборонено писати як вітчизняним, так і іноземним кореспондентам. Першим відкрито розповів про голод на Україні та Кубані молодий британський журналіст Гарет Джонс, а інший журналіст, кореспондент газети «New York Time» в Москві Волтер Дюранті у своїй статті заперечив наявні факти. За приховування правдивих відомостей Волтер Дюранті отримав славу та нагороди, а Гарет Джонс  - зламану професійну кар’єру.
А що ж писали місцеві газети в ті роки? Гімназисти мали змогу самостійно впевнитися, що на шпальтах тогочасних газет будь-яка згадка про голод була відсутня. Підтвердженням цьому стало видання «Наддніпрянської правди» за 1932-33 роки. У кожному номері розміщена велика кількість статей про боротьбу з куркулями та одноосібниками, які відмовлялися вступати до колгоспів. Адже саме ці люди, на переконання влади, робили все можливе, аби зірвати план заготівлі зерна.
До сих пір дослідники не можуть назвати кількість загиблих людей, адже їх мільйони… Сьогодні залишилося надзвичайно мало свідків тих страшних років. Та й тим, хто дожив до наших днів, невимовно боляче згадувати події «чорного 33-го». Відомий журналіст та письменник Анатолій Марущак на основі слів очевидців зняв фільм «Голодомор на Херсонщині». Кадри з цього фільму яскраво відображають все жахіття, що відбувалося в ті роки на Херсонщині.  Тема голодомору наскрізно пройшла крізь творчість письменників Херсонщини: Миколи Братана, Миколи Василенка, Валерія Кулика, Василя Піддубняка.  Херсонська поетеса Людмила Степаненко та композитор Анатолій Шейченко написали пісню  «Пам'яті жертв голодоморів». Літературні та музичні композиції лунали протягом всього заходу. Гості та ведучі заходу хвилиною мовчання вшанували пам’ять загиблих під час Голодомору 1932 - 1933 років. 
Можна на десятиліття засекретити архіви, приховати викривальні документи, замести сліди злочинів, переписати історію на догоду диктаторові чи скороминущому ідеологічному божкові, але з пам’яттю народу нічого не вдієш. Сьогоднішнє покоління повинно пам’ятати, знати і, головне, зробити все можливе, але подібний злочин проти народу ніколи більше не повторився!