. Виртуальный проект "Краеведение Таврии".ХОУНБ им. О. Гончара

У серпні 2014 року під містом Іловайськ розгорнулась одна з найстрашніших битв для української армії у війні на Донбасі. Бої тривали майже місяць з 6 по 29 серпня і увійшли в історію під назвою “Іловайський котел”.
26 серпня 2014 року підрозділи добровольчих батальйонів «Донбас», «Дніпро», «Свитязь», «Херсон», «Миротворець», а також зведена рота 93-ої та 17-ої бригад Збройних Сил України потрапили в оточення під Іловайськом регулярними частинами російської армії. Обіцяний росіянами «зелений коридор» перетворився на коридор смерті, рясно скропленою кров’ю наших військових і добровольців.

Наші герої стали просто мішенями, яких розстрілювали, як у тирі. За офіційними даними, під час операції із звільнення Іловайську 366 військових загинуло, 429 дістали поранення різного ступеня тяжкості, близько 300 потрапили в полон, а ще є ті, які й зараз залишаються зниклими безвісти… Ось такий гіркий рахунок Іловайську… Серед загиблих були і херсонці, про яких ми зібрали інформацію на сторінках даного проєкту.

Максим Баранов завжди мріяв про професію, пов'язану з тваринами. І ось під час проходження військової служби він закінчив курси кінологів і став кінологом херсонського батальйону Нацгвардії. З 28 липня 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України. Коли нацгвардійці виривалися з Іловайського котла, їх автоколону також обстріляли із засідки. Та сама страшна дорога під Іловайськом стала останньою для бійця... Читати далі

Роман Атаманчук назавжди залишився молодим. Він був єдиним сином у родині. Хлопець одним із перших у Новій Каховці вступив до лав «Самооборони», будував укріплення біля Каховської ГЕС. Був членом "Правого сектору" - саме тому записався до Добровольчого Українського Корпусу "Правий сектор". Був бравим кулеметником і дуже любив Україну...Читати далі

Геннадій Кіпішинов до війни був приватним підприємцем - працював дальнобійником. Він дуже любив дітей, радів кожній хвилині життя, завжди був за справедливість. Під час подій на Майдані дружина ледве втримала його вдома, адже мали двох маленьких дітей і вона дуже хвилювалася за свого коханого чоловіка. 11 червня 2014 року Геннадій Кіпішинов записався добровольцем до лав Національної гвардії України. Служив у батальйоні "Донбас".Читати далі

Роман Набєгов - романтик, поет і лицар, справжній офіцер, патріот, людина честі і надійний друг. До останньої секунди залишився самим собою – відповідальним, надійним хлопцем, який брав участь не в одному розвідувальному поході. Він ніколи не говорив, що йому складно, що потрібна допомога. Буквально за декілька годин до своєї загибелі написав у себе на сторінці в соціальній мережі "Ни шагу назад"... Читати далі

Едуард Ушаков - хлопець, якому назавжди 23 роки... Молодий, спортивний, маючи палку жагу до захисти рідної країни він пішов добровольцем до батальйону Національної гвардії України «Донбас». Читати далі

Олександр Чернов у лютому 2014-го був призваний до лав ЗСУ. Військову службу проходив у м. Кривий Ріг. Він чесно служив своїй Батьківщини і пішов її захищати в зону АТО. Читати далі

Полеглі воїни батальйону "Херсон"

Відповідно до наказу УМВС України в Херсонській області №196о/с дск від 18.08.2014 року, 50 добровольців зі складу батальйону патрульної служби міліції особливого призначення “Херсон” ГУ МВС України в Херсонській області були відряджені в м. Маріуполь Донецької області. Після прибуття в м. Маріуполь, склад БПСМ ОП «Херсон» був перекинутий в м. Іловайськ Донецької області для посилення добровольчого батальйону «Донбас», який утримував позиції в районі залізничного ДЕПО м. Іловайськ. По прибутті в м. Іловайськ, військові БПСМ ОП «Херсон», розташувавшись в будинку дитячого садку, приступили до виконання завдання з утримування позицій в районі залізничного ДЕПО м. Іловайськ.
За 10 днів безпреривних боїв у серпні 2014 року, батальйон "Херсон" втратив 30 відсотків особового складу. Фактично загинув кожен третій. Згадаємо всіх поіменно: Руслан Сторчеус, Олег Пешков, Масим Жеков, Владислав Ковальов, Руслан Салівончик, Олег Гребінський, Павло Мазур, Олег Вовченко, Артем Шаригін.

Олег Вовченко... Про цього мужнього добровольця дуже обмаль інформації, тільки офіційні дані: дата і місце народження, дата і місце поховання... Читати далі

«Мене б не зрозуміли, якби я зостався вдома, сидів на дивані і спокійно дивився телевізор. Не зрозуміли б ні рідні, ні знайомі. Вони підтримують, переживають, але розуміють, що так треба…», – говорив Олег Гребінський у своєму інтерв’ю незадовго до відбуття на схід. Він не прагнув бути героєм, а просто захищав найдорожче – Батьківщину, рідних, друзів. Читати далі

Максим Жеков був відповідальною та щирою людиною, мав активну громадянську позицію. Закінчив юридичну академію, обіймав посаду слідчого в одному із райвідділів міліції. З органів внутрішніх справ звільнився, але про почуття обов'язку не забув. У червні 2014 року зголосився добровольцем і став старшим інспектором взводу батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Херсон». Читати далі

Життєрадісний, компанійський, кмітливий, фаховий лікар і мужній патріот — таким назавжди в пам’яті рідних і друзів залишиться Владислав Ковальов, який віддав життя за мирну Україну.

"Я їду виконувати свій обов’язок. Що ми будемо робити, якщо вони прийдуть сюди?" - саме такими словами пояснив своє рішення записатися до добровольчого батальойну "Херсон". Майже з перших днів він підтримував Херсонський Євромайдан, організувавши там медичну варту. Згодом молодий лікар вирішив, що його досвід буде життєво необхідним українським воїнам у зоні АТО. Читати далі

Павло Мазур пішов захищати українську державність в червні 2014 року. Маючи військовий досвід і хорошу фізичну підготовку, він записався добровольцем до батальйону міліції особливого призначення «Херсон», який у серпні було відправлено в зону проведення АТО. Читати далі

Друзі та колеги згадують Олега Пєшкова з повагою як порядного, доброго, спокійного та врівноваженого чоловіка, який мав «золоті» руки та міг швидко усунути будь-яку несправність автомобіля. За професією він був водієм, тому часто знаходився у відрядженнях. Втім остання поїздка стала фатальною - з неї він ніколи більше не повернеться... Читати далі

"Позитивчик" - такий був позивний у Руслана Салівончика. Так нарікли його військові побратими - за життєрадісний характер та веселу вдачу. Він був витривалим і сильним - батько з юних років привчив синів до дисципліни та загартовував спортом. "Доля справжнього чоловіка - казав Руслан Салівончик - захищати рідних від ворогів". Він пішов на війну добровольцем... Читати далі

Юрист і педагог Руслан Сторчеус з перших днів був активним учасником Революції Гідності в Херсоні. Він стояв у витоків самооборони в Херсоні, був чудовим організатором, який мав великий авторитет, а тому наполегливість та взаємодія з однодумцями в Херсоні завадили спробам проросійських сил дестабілізувати Херсонщину. Після анексії Криму і у зв’язку з подіями на Сході України Руслан Сторчеус одним з перших записався добровольцем у батальйон патрульної служби міліції особливого призначення «Херсон», командиром якого став у травні 2014 року. Читати далі

Артем Шаригін добровільно приєднався до лав бійців батальйону «Херсон», які ціною власного життя виборювали мирне небо для українців. Проходив строкову службу у десантних військах, 25-та бригада, де відслужив строкову службу старший брат. Хотів служити в міліції, не підійшов за зростом. Записався у добровольчий батальйон "Херсон" в перші дні його формування. Бойове хрещення прийняв під Іловайськом, третьго дня зазнав поранень осколаками в голову. 27 серпня востаннє зателефонував до рідних... Читати далі

Скупі біографічні відомості… А за ними людські життя, нездійснені мрії… Недолюбив, недобудував, не натішився життям, не відвів маленького сина в перший клас. Не…, не…, не… Але назавжди в наших серцях залишиться пам'ять про тих, хто вже ніколи не переступить поріг рідної домівки. Пам'ять про них – це наша біль і наша гордість за те, що мали честь жити з ними в одній країні.

Календарь событий