ГоловнаІловайський котел: Херсонщина на чорних сторінках історії

Іловайський котел: Херсонщина на чорних сторінках історії

У серпні 2014 року під містом Іловайськ розгорнулась одна з найстрашніших битв для української армії у війні на Донбасі. Бої тривали майже місяць з 6 по 29 серпня і увійшли в історію під назвою “Іловайський котел”. 
26 серпня 2014 року підрозділи добровольчих батальйонів «Донбас», «Дніпро», «Свитязь», «Херсон», «Миротворець», а також зведена рота 93-ої та  17-ої бригад Збройних Сил України потрапили в оточення під Іловайськом регулярними частинами російської армії. Обіцяний росіянами «зелений коридор» перетворився на коридор смерті, рясно скропленою кров’ю наших військових і добровольців.

Наші герої стали просто мішенями, яких розстрілювали, як у тирі. За офіційними даними, під час операції із звільнення Іловайську 366 військових загинуло, 429 дістали поранення різного ступеня тяжкості, близько 300 потрапили в полон, а ще є ті, які й зараз  залишаються зниклими безвісти… Ось такий гіркий рахунок Іловайську… Серед загиблих були і херсонці, про яких ми зібрали інформацію на сторінках даного проєкту. 

  • Максим Баранов завжди мріяв про професію, пов'язану з тваринами. І ось під час проходження військової служби він закінчив курси кінологів і став кінологом херсонського батальйону Нацгвардії. З 28 липня 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України. Коли нацгвардійці виривалися з Іловайського котла, їх автоколону також обстріляли із засідки. Та сама страшна дорога під Іловайськом стала останньою для бійця... Читати далі

  • Роман Атаманчук назавжди залишився молодим. Він був єдиним сином у родині. Хлопець одним із перших у Новій Каховці вступив до лав «Самооборони», будував укріплення біля Каховської ГЕС. Був членом "Правого сектору" - саме тому записався до Добровольчого Українського Корпусу "Правий сектор". Був бравим кулеметником і дуже любив Україну...Читати далі

  • Геннадій Кіпішинов до війни був приватним підприємцем - працював дальнобійником. Він дуже любив дітей, радів кожній хвилині життя, завжди був за справедливість. Під час подій на Майдані дружина ледве втримала його вдома, адже мали двох маленьких дітей і вона дуже хвилювалася за свого коханого чоловіка. 11 червня 2014 року Геннадій Кіпішинов записався добровольцем до лав Національної гвардії України. Служив у батальйоні "Донбас".Читати далі

  • Роман Набєгов  -  романтик, поет і лицар, справжній офіцер, патріот, людина честі і надійний друг. До останньої секунди залишився самим собою – відповідальним, надійним хлопцем, який брав участь не в одному розвідувальному поході. Він ніколи не говорив, що йому складно, що потрібна допомога. Буквально за декілька годин до своєї загибелі написав у себе на сторінці в соціальній мережі "Ни шагу назад"... Читати далі 

  • Едуард Ушаков - хлопець, якому назавжди 23 роки... Молодий, спортивний, маючи палку жагу до захисти рідної країни він пішов добровольцем до батальйону Національної гвардії України «Донбас». Читати далі

  • Олександр Чернов у лютому 2014-го був призваний до лав ЗСУ. Військову службу проходив у м. Кривий Ріг.  Він чесно служив своїй Батьківщини і пішов її захищати в зону АТО. Читати далі

Полеглі воїни батальйону "Херсон"

Відповідно до наказу УМВС України в Херсонській області №196о/с дск від 18.08.2014 року, 50 добровольців зі складу  батальйону патрульної служби міліції особливого призначення “Херсон” ГУ МВС України в Херсонській області  були відряджені в м. Маріуполь Донецької області. Після прибуття в м. Маріуполь, склад БПСМ ОП «Херсон» був перекинутий в м. Іловайськ Донецької області для посилення добровольчого батальйону «Донбас», який утримував позиції в районі залізничного ДЕПО м. Іловайськ. По прибутті в м. Іловайськ, військові  БПСМ ОП «Херсон», розташувавшись в будинку дитячого садку, приступили до виконання завдання з утримування позицій в районі залізничного ДЕПО м. Іловайськ.
За 10 днів безпреривних боїв у серпні 2014 року, батальйон "Херсон" втратив 30 відсотків особового складу. Фактично загинув кожен третій. Згадаємо всіх поіменно: Руслан Сторчеус, Олег Пешков, Масим Жеков, Владислав Ковальов, Руслан Салівончик, Олег Гребінський, Павло Мазур, Олег Вовченко, Артем Шаригін.

  • Олег Вовченко... Про цього мужнього добровольця дуже обмаль інформації, тільки офіційні дані: дата і місце народження, дата і місце поховання... Читати далі

  • «Мене б не зрозуміли, якби я зостався вдома, сидів на дивані і спокійно дивився телевізор. Не зрозуміли б ні рідні, ні знайомі. Вони підтримують, переживають, але розуміють, що так треба…», – говорив Олег Гребінський у своєму інтерв’ю незадовго до відбуття на схід. Він не прагнув бути героєм, а просто захищав найдорожче – Батьківщину, рідних, друзів. Читати далі

  • Максим Жеков був відповідальною та щирою людиною, мав активну громадянську позицію. Закінчив юридичну академію, обіймав посаду слідчого в одному із райвідділів міліції. З органів внутрішніх справ звільнився, але про почуття обов'язку не забув. У червні 2014 року зголосився добровольцем і став старшим інспектором взводу батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Херсон». Читати далі

  • Життєрадісний, компанійський, кмітливий, фаховий лікар і мужній патріот — таким назавжди в пам’яті рідних і друзів залишиться Владислав Ковальов, який віддав життя за мирну Україну.

    "Я їду виконувати свій обов’язок. Що ми будемо робити, якщо вони прийдуть сюди?" - саме такими словами пояснив своє рішення записатися до добровольчого батальойну "Херсон". Майже з перших днів він підтримував Херсонський Євромайдан, організувавши там медичну варту. Згодом молодий лікар вирішив, що його досвід буде життєво необхідним українським воїнам у зоні АТО. Читати далі

  • Павло Мазур пішов захищати українську державність в червні 2014 року. Маючи військовий досвід і хорошу фізичну підготовку, він записався добровольцем до батальйону міліції особливого призначення «Херсон», який у серпні було відправлено в зону проведення АТО. Читати далі

  • Друзі та колеги згадують Олега Пєшкова з повагою як порядного, доброго, спокійного та врівноваженого чоловіка, який мав «золоті» руки та міг швидко усунути будь-яку несправність автомобіля. За професією він був водієм, тому часто знаходився у відрядженнях. Втім остання поїздка стала фатальною - з неї він ніколи більше не повернеться... Читати далі

  • "Позитивчик" - такий був позивний у Руслана Салівончика. Так нарікли його військові побратими - за життєрадісний характер та веселу вдачу.  Він був витривалим і сильним -  батько з юних років привчив синів до дисципліни та загартовував спортом.  "Доля справжнього чоловіка - казав Руслан Салівончик - захищати рідних від ворогів". Він пішов на війну добровольцем... Читати далі

  • Юрист і педагог Руслан Сторчеус з перших днів був активним учасником Революції Гідності в Херсоні. Він стояв у витоків самооборони в Херсоні, був чудовим організатором, який мав великий авторитет, а тому наполегливість та взаємодія з однодумцями в Херсоні завадили спробам проросійських сил дестабілізувати Херсонщину. Після анексії Криму і у зв’язку з подіями на Сході України Руслан Сторчеус одним з перших записався добровольцем у батальйон патрульної служби міліції особливого призначення «Херсон», командиром якого став у травні 2014 року. Читати далі 

  • Артем Шаригін добровільно приєднався до лав бійців батальйону «Херсон», які ціною власного життя виборювали мирне небо для українців. Проходив строкову службу у десантних військах, 25-та бригада, де відслужив строкову службу старший брат. Хотів служити в міліції, не підійшов за зростом. Записався у добровольчий батальйон "Херсон" в перші дні його формування. Бойове хрещення прийняв під Іловайськом, третьго дня зазнав поранень осколаками в голову. 27 серпня востаннє зателефонував до рідних... Читати далі


Скупі біографічні відомості… А за ними людські життя, нездійснені мрії… Недолюбив, недобудував, не натішився життям, не відвів маленького сина в перший клас. Не…, не…, не… Але назавжди в наших серцях залишиться пам'ять про тих, хто вже ніколи не переступить поріг рідної домівки. Пам'ять про них – це наша біль і наша гордість за те, що мали честь жити з ними в одній країні. 

08.05.2025
 
Світло пам’яті: Херсонщина під час Другої світової
06.05.2025
 
Без пафосу, без прикрас, без фільтрів
01.05.2025
 
Віктор Гурба: «…Тут моє кохання, тут моє коріння, тут моєї долі вічне джерело»
24.04.2025
 
«…Вигляд мав він мужній, погляд – рішучий, а рукостискання – міцне…»
18.04.2025
 
Олег Фотіаді: гідний син та хоробрий воїн своєї Батьківщини
15.04.2025
 
Збірка «Цвіт акації в окупації» Михайла Олійника
06.04.2025
 
Звільнена, зранена та нескорена Осокорівка (До третьої річниці деокупації населеного пункту Бериславського району)
04.04.2025
 
«Летять птахи мої понад літами…»
01.04.2025
 
Їх звільнили першими… Дякуємо нашим Захисникам! (До третьої річниці деокупації населених пунктів Херсонської області)
29.03.2025
 
«Хто, якщо не я? Ті хлопці, що мають по двоє-троє дітей?..». Історія загиблого захисника Херсонщини Володимира Кремінського

Календар подій

    1 234
5 6 7 8 91011
12131415161718
19202122232425
262728293031