ЯКІВ ЯКОВИЧ СКАДОВСЬКИЙ
Сторінками біографії
Яків Якович Скадовський (1770 – 1840) – засновник Таврійської гілки дворянського роду Скадовських. Він та його дядько Балтазар Балтазарович стали першими представниками роду Скадовських у Півдній Україні. Причинами переселення стала підприємницька діяльність у Польській торгівельній компанії. Яків Якович, маючи чин майора польських військ, служив у торгівельній компанії, в якій Балтазар Балтазарович займав посаду Директора Комерції Польської по Чорному морю в Херсоні. У 1795 році, після третього поділу Речі Посполитої, Станіслав Август Понятовський зрікся польського престолу на користь російської корони. Польські дворяни, що опинилися на території Російської імперії, прийняли її підданство. Так, 1796 року Яків Якович та Балтазар Балтазарович у католицькій церкві Херсону прийняли присягу на вірність російському імператору Павлу І. Згодом представники родини починають оформлювати свої дворянські права.
19 грудня 1813 року Київське дворянське депутатське зібрання вносить Балтазара та Якова до першої частини родовідної книги дворян Київської губернії, а вже через сім років зібрання визнало права Балтазара і Якова на спадкове дворянство. Згодом Тимчасове Присутствіє Урядового Сенату надало Якову Скадовському спадкове дворянство (1840 рік). Рід внесли до третьої частини дворянських родів Таврійської губернії.
Яків Якович Скадовський був освіченою людиною – навчався в Пиярскому Єзуїтському Колегіумі у Варшаві, вивчав математику, географію, володів, крім польської, російською, латинською, англійською, французькою, німецькою, грецькою та італійською мовами.
Яків Якович, прийнявши пропозицію адмірала Миколи Семеновича Мордвинова, став керуючим його Чорнодолинською економією неподалік від містечка Каховка. 3а бездоганну службу граф Мордвинов виділив йому шосту частину своїх володінь. Згодом Я.Я. Скадовський додав до них ще 12 тисяч десятин землі. За 40 кілометрів від Каховки було засноване їхнє родове село Скадовка з кількома хуторами. У 1838 році засновник Таврійської гілки Скадовських вже мав 23500 десятин землі і 50 душ селян-чоловіків.
Родина
У 1814 році Яків Якович Скадовський одружився з українкою Марією Михайлівною Кващенко. Подружжя мало п’ятеро дітей: Якова (1815 р. н.), Бальтазара (1817 р. н.), Марію, Олександра (1827 р. н.), Софію (1832 р. н.). Дружина і діти були православними, натомість Яків Якович зберігав свою вірність католицькій вірі.
Господарська діяльність
«Необхідно, щоб сотні тисяч рук сприяли одній цілі – лише тоді можна очікувати на вірний успіх» – говорив Яків Якович Скадовський.
Господарська діяльність Таврійської гілки роду Скадовських розгорталась довкола Скадовська, Скадовки, Балтазарівки та Антонівки (Таврійська губернія). Належність до дрібної безземельної шляхти Речі Посполитої помітно вирізняла Скадовських з поміж інших родів, що в цей час опановували соціокультурний простір регіону та стимулювала необхідність «прикріплення» до землі.
Дослідник історії Південної України О. Скальковський серед власників садів та плантацій у Таврійській губернії називав прізвища Потьє, Деменитру, Бурачка та Скадовського. Автор мав на увазі Якова Яковича Скадовського, предводителя дворянства Дніпровського повіту (з 1830 року), який розбив фруктовий сад та виноградник в маєтку Скадовка. Продукція саду використовувалася для домашніх потреб. Серед зернових культур вирощувалися пшениця (арнаутка), жито, просо, ячмінь. Господар також розводив коней та тонкорунних іспанських овець. Якісна шерсть підлягала реалізації за кордон (в Англію).
Я.Я. Скадовський покладав великі надії на відносно нову для регіону галузь сільського господарства – шовківництво. Сприятливі природні умови для рослин в поєднанні з зацікавленням місцевих органів дозволяли гарантовано отримати прибутки. Схема заходу виглядала наступним чином. Дослідні поля або державні кримські сади проводять видачу саджанців, далі – вирощені кокони доставляються в Товариство сільського господарства. Серед аргументів на користь пропозиції, автор зазначав можливість заліснення територій повіту, покращення становища селян за рахунок отримання додаткових коштів та зменшення обсягів купівлі дорогого закордонного шовку. Вирішальна роль у розведенні шовковиці покладалась на місцеве населення.
У 1839 році Я.Я. Скадовського обрали дійсним членом Товариства сільського господарства Південної Росії, що об’єднувало місцеві агрономічні сили. На сторінках періодичного видання товариства виходили статті, присвячені різноманітним проблемам регіону, в тому числі спостереженням з сільськогосподарської практики. Я.Я. Скадовський був добре знайомий з соціально-економічним становищем краю, тому в окремій замітці подавав характеристику природних ресурсів повіту. Автор відзначав складність природних умов та нерівномірність розподілу опадів. За його спостереженнями, найсприятливіші ґрунти для розведення зернових культур розташовувалися поблизу с. Чалбаси. Замітка містить інформацію про острів Джарилгач та економічний потенціал приморських земель. Рекомендаціями діда «скористався» Сергій Балтазарович Скадовський, який для збуту зернової продукції на згаданих землях заснував місто-порт Скадовськ.
Література та джерела:
1. Скадовські [Електронний ресурс] // Вікіпедія: вільна енциклопедія. – Електрон. дані. – Режим доступу:
https://uk.wikipedia.org/wiki/Скадовські. Назва з екрану.
2. Строганова, Марина Николаевна Скадовские (Таврические) [Електронний ресурс] – Режим доступу: 239_257.pdf (msu.ru)
3. Теплова І. Походження дворянського роду Скадовських [Електронний ресурс] // Scriptorium nostrum. Електронний історичний журнал / голов. ред. В. Андрєєв. – Херсон, 2018. – Вип. 2 (11). – 354 с. – Режим доступу: https://findbook.in.ua/books/pokhodzhiennia-dvorians-kogho-rodu-skadovs-kikh
4. Чорноіваненко І. Господарські ініціативи представників роду Скадовських в контексті економічного розвитку Південноукраїнського регіону / І. Чорноіваненко // Краєзнавство. – 2014. – № 1. – С. 157–162. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/kraeznavstvo_2014_1_21
