Кузьменко Віктор

КУЗЬМЕНКО ВІКТОР ВАСИЛЬОВИЧ
(1979–2024)

cтрілець-снайпер 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади ЗСУ

Віктор Кузьменко народився 22 лютого 1979 року в селі Чорнобаївка (нині – Херсонський район) на Херсонщині. В рідному селі промайнуло його дитинство. Хлопець був щирим та творчим, гарно співав, навчався по класу баяна у місцевій музичній школі. Здобувши базову середню освіту, юнак вступив у Херсонський державний університет. Отримав диплом зі спеціальності «Економіка». Свою трудову діяльність почав у великій оптовій компанії, працюючи спочатку водієм-експедитором, а згодом – менеджером з логістики.
Віктор одружився зі своєю коханою Мариною. Разом з дружиною вони створили міцну та люблячу родину, в якій виховували двоє дітей: сина Даниїла та доньку Анастасію. Раз на тиждень у них був «батьківський день». Вони всією сім’єю їздили в Олешки, до Марининих батьків. Навесні та влітку Кузьменки збирала всі кошики, забирала своїх батьків і їхала в Олешківський ліс. Там у них було найулюбленіше місце – озеро Лісника. Свою територію вони облаштовували біля трьох сосен. Інколи батьки казали: «Та відпочиньте самі». Віктор відповідав: «Ні, ми їдемо всі».

• «Вітя купив каяк, і ми до війни часто їздили з дітьми на Станіславський лиман. За час окупації каяк пересох, та Вітя вже думав про новий. Він ніколи не сумнівався: усі чудові місця для туризму й відпочинку, захоплені ворогом, повернуться Україні. Казав: “Все буде наше”», – розповідає дружина Захисника.

Чоловік любив створювати теплу атмосферу, для родини грав на баяні і співав. З дітьми вони вчили вірші, різдвяні пісні, ходили колядувати і щедрувати до рідних.

Віктор зі своєю родиною. Фото: інтернет-видання «Білозерка. Інфо»

Після повномасштабного вторгнення та тимчасової окупації ворогом Херсонщини родина Кузьменків залишилася в рідній Чорнобаївці. Віктор зазнав переслідувань з боку загарбників, але все обійшлося. Коли Сили оборони звільнили Правобережжя області, вони почали активно волонтерити: допомагали військовим і місцевим мешканцям, турбувалися про домашніх улюбленців, які залишилися без господарів.
У липні 2024 року Віктор Кузьменко став на захист України. Він навмисно відмовився від можливості оформлення відстрочки. Вважав, що має боротися за мирне життя для своїх дітей, за свободу та незалежність Батьківщини. Мобілізувавшись до лав Збройних сил України, служив стрільцем-снайпером у складі 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади. Військовослужбовець виконував бойові завдання на Сумщині та Курщині. Якось 40 днів не виходив на зв’язок. Адже телефон під час завдань залишався у командира. Після повернення обов’язково дзвонив, запитував про всіх.

Під час бою з ворогом неподалік села Мала Локня Суджанського району Курської області (росія) Захисник був смертельно поранений. Ця трагічна подія відбулася 19 грудня 2024 року, але через складну ситуацію на полі бою евакуювати тіло одразу не вдалося. Тому Віктора тривалий час вважали зниклим безвісти.
Більше року родина бійця вірила та надіялася, що він живий і перебуває в полоні у ворога. Марина писала своєму чоловіку в Telegram, розповідала про себе та про дітей. Вона дуже сподівалася, що з’явиться зв’язок, і Віктор обов’язково прочитає та відповість.

Та, на жаль, згодом стало відомо, що він загинув у бою, до останнього подиху прикриваючи своїх побратимів. І лише 22 грудня 2025 року дружина отримала офіційне підтвердження про ідентифікацію тіла після обміну. 31 грудня 2025 року Захисника поховали на Алеї Слави в селі Чорнобаївка.

• Коли у грудні 2024 року Віктор зник безвісти, син воїна Даня сказав: «Святий Миколай забрав нашого тата. Він його й поверне». А коли хлопчик дізнався, що тіло батька везуть додому, тихо промовив: «У нас більше не буде Нового року!»

Захиснику назавжди 45 років… Еталон сили, мужності та турботи для дітей. Люблячий чоловік та надійна опора для дружини. Вони разом мріяли, планували, раділи життю та лютий ворог назавжди перекреслив усі плани. Віктор Кузьменко віддав своє життя за мир та свободу України. Його подвиг у наших серцях.

Вічна слава Герою! Пам’ятаємо! Не пробачимо!

Джерела

1. Вічна пам’ять Захиснику України – Віктору Кузьменку [Електронний ресурс] // Чорнобаївська сільська рада : [офіц. вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://chornobaivka-gromada.gov.ua/news/1771917750/. – Назва з екрана. – Дата публікації : 22.02.2026. – Дата перегляду : 27.10.2026.

2. Квітка Ірина. 12 років любові. Світлий спогад дружини про загиблого Захисника Віктора Кузьменка з Чорнобаївки [Електронний ресурс] / Ірина Квітка // Білозерка. Інфо : [інтернет-вид.]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://bilozerka.info/12-rokiv-lyubovi-svitlyj-spogad-druzhyny-pro-zagyblogo-zahysnyka-viktora-kuzmenka-z-chornobayivky/. – Назва з екрана. – Дата публікації : 13.01.2026. – Дата перегляду : 27.10.2026.

3. Кузьменко Віктор Васильович [Електронний ресурс] // Херсонська обласна державна адміністрація : [офіц. вебпортал]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://khoda.gov.ua/kuzmenko-viktor-vasylovych. – Назва з екрана. – Дата перегляду : 27.10.2026.

4. Мороз Тетяна. У Чорнобаївській громаді віддали останню шану воїну Віктору Кузьменку [Електронний ресурс] / Тетяна Мороз // Білозерка. Інфо : [інтернет-вид.]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://bilozerka.info/u-chornobayivskij-gromadi-viddaly-ostannyu-shanu-voyinu-viktoru-kuzmenku/. – Назва з екрана. – Дата публікації : 01.01.2026. – Дата перегляду : 27.10.2026.