КАЛАНЧАК

Рік заснування: 1794 рік

Географічна характеристика: Каланчак - селище міського типу, адміністративний центр Каланчацького району Херсонської області, розташований в південній її частині. Селище тягнеться зі сходу на захід по обидва боки річки Каланчак. Відстань до однойменної залізничної станції складає 25 км, а до обласного центру - 100 км. Територія його в основному рівнинна.

Рада, якій підпорядковується:

Походження назви селища. Започатковане влітку 1794 р. скарбове село Каланчак дістало назву від однойменної річки. Уперше про неї згадує Геро-дот (V ст. до н.е.): «Шоста річка - Гіпакіріс - починається з озера, перетинає озеро скіфських кочівників і впадає в море біля міста Каркінітіди, лишаючи з правого боку так званий Ахіллів біг» (Тендру). Локалізацією Гіпа-кіріса займалося багато дослідників, і хоча в пониззі Каланча-ка не збереглося слідів грецької фортеці Каркінітіди, все-таки більшість з них ідентифікувала Гіпакіріс із Каланчаком.
Дехто з істориків схильний думати, що назва селища Каланчак походить від татарського слова Кале-Кучук (мала фортеця), а точніше «Каленчик». 
 Але назва «Каланчак» може мати й інший корінь і якраз у загальновживаному слові, запозиченому також у татар: «каланча», тобто підвищений пункт (будівля чи місце), з котрого можна здійснювати якісь спостереження. Турецький мандрівник Евлії Челебі (XVII ст.), котрий здійснив багато подорожей країнами мусульманського Сходу та Європи, називає Каланчак «Канглиджаком», але, думається, що це була не «возова дорога» в перекладі  з татарської, а «земля кангли», яке колись населяло Перекоп. Це найменування перебрала на себе степова річка, воно остаточно утвердилося у староукраїнському переозвученні - Каланчак

Історична довідка: Про давнє заселення місцевості навколо сучасного Каланчака свідчать досліджені біля селища кургани доби бронзи. Археологи знайшли тут орнаментований посуд, унікальну культову споруду з трьома антропоморфними стелами. Виявлено також скіфські, сарматські та кочівницькі (ХІ-ХІІІ ст.) поховання.
Невдовзі після приєднання Криму і Північної Таврії до Росії у 1783 р. неподалік від майбутнього села почали осідати кріпаки - втікачі з північних українських губерній. 1794 р. сюди вислано частину учасників відомого Турбаївського повстання на Полтавщині. 17 сімей осіли біля кам'яного мосту через річку Каланчак. Вони і заснували казенне село Каланчак. 
Розвитку населеного пункту в наступні роки сприяв чумацький шлях, що пролягав через Каланчак, а також прибуття сюди нових груп переселенців з Чернігівської та інших губерній України.
Основним заняттям каланчацьких селян було хліборобство й скотарство. На початку XX ст. в Каланчаку працювало кілька промислових підприємств, що переробляли сільськогосподарську сировину. 
Протягом 1899-1913 рр. виникло 5 парових млинів, два з яких мали олійниці, в селі діяли 42 вітряки, два цегельно-черепичні заводи. Місцеве населення також жило з гончарства. На початку XX ст. в селі з'явилися пошта, телеграф, ветеринарна лікарня. У 1911 р. тут відкрилася земська лікарня. Дещо поліпшився стан освіти. 1907 р. в Калан-чаку налічувалось 2 земські, церковнопарафіяльна та 3 школи грамоти. 
11 вересня 1941 року Каланчак був окупований німецькими військами. Звільнили населений пункт 2 листопада  1943 року.
У 1967 р. Каланчак став селищем.

Пам'ятки історії, архітектури та культурної спадщини: Свято-Преображенська парафія УПЦ МП
Парафія усіх Святих Землі Української УАПЦ

Використані джерела:

1. Історія міст ісіл Української РСР [Текст] : в 26 т. [Т. ?]: Херсонська область / гол. редкол.: П. Т. Тронько; редкол. тома: О. Е. Касьяненко [та ін.].  - К. : Гол. ред. Укр. рад. енцикл. АН УРСР, 1972. - С. 236-246.
2.  Хроніка визволення Херсонщини. 26 жовтня 1943 - 12 квітня 1944 : зб. док. / упоряд.: І. Лопушинська, І. Сінкевич, О. І. Шинкаренко. - Херсон : Айлант, 2015. - С. 100.
3.Чистіков В. С. Каланчак : іст. нарис / В. С. Чистіков ; фотогр. В. І. Солонін. - Каланчак : Каланчак. район. друк., 2003. - 44 с., [4] л. фотогр. 
4. Жученко, Тетяна. Каланчацький район/ Тетяна Жученко, Юрій Анісімов // Таврійський Регіон : громад.-інформ. газ. - 2012. - N 41(6 листоп.).

Фотогалерея