М.А. Ємельянов. В грізному сорок першому

У світовій історії XX століття найбільш значущою і трагічною подією була Друга світова війна. 1418 днів і ночей йшла битва на радянсько-німецькому фронті. Саме тут вирішувалися долі народів усієї Європи. Народи Радянського Союзу цю війну справедливо визначили як Велику Вітчизняну. Її учасники не тільки вистояли, а й розгромили потужну армію фашистської Німеччини. Дорого дісталася нам Перемога, за яку країна заплатила 27 мільйонів людських життів. А скільки зламаних доль тих, кого обійшла смерть?
Найважчим, героїчним і трагічним був 1941 рік – рік початку війни. Прикордонники, воїни армії і флоту в перші дні і місяці оборонних боїв стояли на смерть. Свідчення тому – безприкладна стійкість в обороні Москви, Ленінграда, Смоленська, Бреста, Одеси, Севастополя, Києва, Сталінграда та інших міст. Саме в перший період війни були знищені відбірні частини фашистської армії, саме тоді були закладені передумови нашої Перемоги.
Однак у сучасній вітчизняній та світовій історіографії дуже багато фальсифікацій в аналізі і оцінках початку війни.
Усвідомлюючи морально-етичну і правову громадянську відповідальність перед живими і загиблими захисниками нашої Вітчизни і викриваючи горе-фальсифікаторів, ми повинні говорити правду. Покажемо це на прикладі нашої області.
Славні сторінки в початковий період історії війни вписані і працівниками Херсонщини. На фронтових дорогах, у глибокому підпіллі і в тилу разом з усіма братніми народами, керованими Комуністичною партією, вони з честю виконували свій патріотичний обов'язок. Про це свідчать документи колишнього партійного і державного архівів нашої області. Давайте перегорнемо деякі їх сторінки.
Як тільки була оголошена мобілізація, 22 і 23 червня на підприємствах, в колгоспах, радгоспах, установах, навчальних закладах Херсонщини були проведені масові мітинги і збори, на яких виступаючі висловлювали свій гнів і обурення у зв'язку з віроломним нападом німецьких фашистів на Радянський Союз і заявляли про своє бажання віддати всі сили для захисту Батьківщини і повного розгрому ворога. Про непохитну волю до боротьби з німецько-фашистськими загарбниками говорили у своїх виступах робочі, ІТП і службовці заводів ім. Петровського, ім. Комінтерну, скляної тари, паротурбінної електростанції, м'ясокомбінату, педагогічного інституту та багатьох інших підприємств і установ міста. У цих мітингах в м. Херсоні взяли участь понад 28 тисяч людей. З заводів, фабрик, установ, навчальних закладів, колгоспів і радгоспів Херсонщини у військкомати надійшли тисячі заяв від радянських патріотів з проханням зарахувати їх добровольцями до лав Червоної Армії і Військово-Морського флоту.
На Херсонщині, за прикладом Москви, Ленінграда, Києва та інших міст, створювались загони народного ополчення і винищувальні батальйони. Трудящі міста і районів з великим патріотичним піднесенням відгукнулися на заклик вступити в ряди народного ополчення. Серед них було чимало жінок: по місту Херсону – 2476 осіб, Великоолександрівському району – 1026, Чаплинському – 1390, Скадовському – 1300. Повністю вступив в ряди народного ополчення колектив паротурбінної електростанції. На заводі ім. Комінтерну першими записалися старі кадрові робітники. Усього на Херсонщині в ряди народного ополчення вступило 22490 чол. Члени загонів разом з трудящими міста брали участь у будівництві оборонних споруд. У Херсонському сільському районі був сформований винищувальний батальйон у складі 230 осіб. У Чаплинці добровольців-винищувачів очолив учасник громадянської війни Н.М. Костріков. Коли наблизився фронт, бійці батальйону допомагали частинам Червоної Армії відбивати наступи ворога.
На підприємствах м. Херсона, у трудових колективах, розгорнулося масове змагання за якнайшвидше виконання замовлень фронту. На заводі ім. Петровського, незважаючи на те, що багато робітників та інженерно-технічні працівники були покликані в Червону Армію, до кінця червня – початку липня продуктивність праці зросла на 15%. На фабриках і заводах широко розгорнувся рух робітників за суміщення професій. Швидко поширювались рухи "двохсотенників" і "трьохсотенників", які передбачали щоденне виконання виробничих завдань не менш, ніж на 200-300%.
Самовіддано працювало колгоспне селянство Херсонщини. Були прийняті необхідні заходи по заміні жінками та підлітками всіх чоловіків-трактористів і комбайнерів, що йдуть в Червону Армію. За короткий період часу в Великоолександрівському районі професіями комбайнера і тракториста оволоділи 274 жінки. У Каховському районі 186 жінок замінили чоловіків-фронтовиків, в Голопристанському – 157, Скадовському – 103. По Херсону та 12 сільським районам на 20 липня 1941 року було залучено до роботи на виробництві близько тисячі жінок.
Мобілізуючи всі сили для надання допомоги фронту, партійні організації підтримали патріотичні дії трудящих по збору коштів до Фонду оборони країни. На 12 липня в міське відділення Держбанку трудящими Херсона було здано 22 тисячі рублів. 3 серпня, за ініціативи партійної організації консервного заводу ім. Сталіна, був проведений міський комуністичний недільник, всі кошти від якого також надійшли до Фонду оборони країни.
Керуючись вказівками Центрального Комітету партії і Радянського уряду, місцеві партійні і радянські органи у зв'язку з наближенням фронту розгорнули велику роботу з евакуації значної частини населення, промислових підприємств та матеріально-культурних цінностей в глиб країни. У стислі терміни було проведено демонтаж основного устаткування, його упаковка і вантаження в поїзди таких підприємств, як суднобудівний завод ім. Комінтерну (у Тюмень), нафтопереробний завод (в Сизрань), ім. Г.І. Петровського (в Челябінськ), фабрика "Більшовичка" (у Кустанай). Через деякий час евакуйовані підприємства почали виробляти продукцію для фронту. Група робітників радгоспів Бериславського району, на чолі з директором радгоспу "Бериславський" В.Ф. Лисенком, зуміла у важких умовах перегнати за Дон 2600 голів худоби. Ще за кілька років до війни встановилися дружні зв'язки між колгоспниками села Рівне Генічеського району і колгоспниками селища Шрома Махарадзевського району Грузинської РСР. До них і евакуювалися генічани. Українські та грузинські колгоспники єдиною дружною сім'єю самовіддано трудилися в ім'я Перемоги над ворогом. У цьому факті знайшла своє яскраве відображення непорушна дружба народів Радянського Союзу.
Евакуація проходила в дуже складних умовах, нерідко під нальотами ворожої авіації. Тільки з пристані Херсон в другій половині липня 1941 року відправлялися щодня по річці близько трьох тисяч евакуйованих жителів Молдови, Одеської та Миколаївської областей. На початку серпня потік евакуйованих значно збільшився. З 12 серпня херсонські річковики переправляли щодня по 5-7 тисяч чоловік на Цюрупинськ та Голу Пристань.
Одночасно була організована евакуація поранених, що прибували до Херсона з фронтових частин і госпіталів. Зокрема, за 20 днів на лівобережжя були переправлені 130 тисяч людей, перевезено 50 тисяч тонн вантажів і 25 тисяч голів худоби. 14 серпня 1941 року Херсонський міськком партії, міська рада та командування гарнізону звернулися до населення з закликом стійко обороняти місто, підтримати радянські війська, які ведуть важкі бої з німецько-фашистськими загарбниками.
З 16 серпня розпочався бій за місто на Дніпрі. Оборона його, в основному, лягла на Дунайську військову флотилію (командувач, він же начальник гарнізону, контр-адмірал М.О. Абрамов), яка після залишення Миколаєва зосередилася біля Херсона і в пониззі Дніпра і дістала завдання підтримати дії 9-ї і 18-ї армій Південного Фронту, не дати можливості німецько-фашистським військам форсувати річку на ділянці Каховка – Гола Пристань.

Джерело: Херсонщина в Великой Отечественной войне 1941-1945 г.г. - Херсон, 2005. - С.7-13.