Початок Великої Вітчизняної війни на Херсонщині
Початок Великої Вітчизняної війни застав Херсонщину, що входила тоді окремими своїми частинами до складу Запорізької та Миколаївської областей, на великому економічному підйомі. Процеси, які проходили в Радянському Союзі, позитивно позначалися на розвитку промисловості і сільського господарства. Повним ходом реконструювалися старі заводи – сільськогосподарського машинобудування, суднобудування і судноремонту, зводилися нові – нафтопереробки, скловиробів, консервні, легкої промисловості... На базі радгоспів і колгоспів швидко розвивалося сільське господарство, що давало можливість підвищувати врожайність зернових та овочевих культур, продуктивність тваринництва. Економіка, яка набирала силу і впевненість, забезпечувала розширення соціально-культурного середовища – відкриття лікарень, шкіл, клубів, бібліотек, кінотеатрів, створення оркестрів, ансамблів, хорів, студій.
Фашистський напад 22 червня 1941 року докорінно змінив життя людей і підкорив всіх одній меті: організації оборони країни, відсічі жорстокому і підлому ворогові. На це були націлені зусилля центральної і місцевої влади. Швидко вдалося перевести народне господарство на воєнні рейки, забезпечити фронт необхідною продукцією і потрібною кількістю продовольства. Поповнювалася резервістами армія, створювалися винищувальні загони, формувалися дивізії і полки народного ополчення. Збиралися кошти у фонд оборони. Населення копало лінії траншей, протитанкові рови.
Фронт на Дунаї, що прикривав південні області України, успішно стримував ворожий натиск. Але в середині серпня через успіхи гітлерівців, що підсилювали наступ на київському напрямку, а звідси і загрозу оточення, фронт почав відходити на схід. На світанку 14 серпня 9-а і 18-а армії, завдавши удару по противнику в бік Снігурівки, відірвалися від нього і почали відступ. 16-а танкова дивізія противника кинулася до Дніпра.
Над Херсоном нависла небезпека захоплення фашистами. Оборона міста була покладена на моряків Дунайської військової флотилії, посилених сухопутними частинами флотилії і зведеним полком Миколаївської військово-морської бази. Кілька днів вони відбивали запеклі атаки гітлерівців. Але сили були нерівні, і 19 серпня захисники Херсона були змушені залишити його.
Відчайдушний опір ворогові здійснили захисники переправ через Дніпро в Качкарівці, Козацькому, Бериславі, Червоному Бургуні та Львові. До 26 серпня 11-а німецька армія вийшла до річки по всьому Правобережжю від Херсона до Нікополя і форсувала її в районі Каховки. Тут розгорілася кровопролитна битва, що тривала до 8 вересня. 296-а і 176-а стрілецькі дивізії, незважаючи на всі зусилля, не втримали фронт. Ворог прорвав оборону 9-ї армії, внаслідок чого наші частини почали швидкий відхід у бік Мелітополя та Перекопу. Спроби німців з ходу прорватися до Криму були зірвані військами 51-ї Окремої армії, які протягом 12 днів героїчно билися в районі радгоспу "Червоний чабан", на Чонгарі і Арабатській стрілці. А коли 22-а піхотна дивізія гітлерівських військ вийшла до північної частини Арабатської стрілки, її зупинили моряки-артилеристи 127-ї батареї Чорноморського флоту.
Бої в південних і північно-східних районах в межах кордонів нинішньої Херсонської області тривали до 20 вересня 1941 року. У західній частині діяла Тендрівська маневрена база. Її вояки і кораблі Дунайської військової флотилії охороняли морські комунікації Одеси, яка також оборонялась. Останні захисники залишили район Тендри 4 листопада.
Джерело: Книга Скорботи України. Херсонська область. – Херсон: Олді-плюс, 2003. – 526 с.
