БЕРИСЛАВСЬКИЙ РАЙОН

* Умовні позначення на археологічних картах

СТОЯНКА, ПОСЕЛЕННЯ ДРІМАЙЛІВКА, Палеоліт, Доба Бронзи, Ранній Залізний вік.

Пам’ятка археології національного значення. Знаходиться за 2 км на захід від села Зміївка, на лівому березі Дрімайлівської балки, у 1,1 км від впадіння її у долину Дніпра, на висоті 0,2-2,6 м. над рівнем поверхні Каховського водосховища, яким підтоплено русло балки. Пам’ятка тришарова. Пам’ятку відкрито (1981) та досліджено шурфовками (1981,1990) М. Оленковським. Розкопки проведено експедиціями Запорізького державного університету та Запорізького краєзнавчого музею під керівництвом В.О. Самара у 1989-1992 рр.
Нижній культурний шар – пізньопалеолітична стоянка. Слабонасичений, виявлений шурфовкою М. Оленковського у 1990 р. Досліджений на площі 4,6 кв.м. Залягає на глибині 1,0-1,1 м, у верхньому горизонті лесу. Судячи з залягання підйомного матеріалу, стоянка за площею дуже невелика й не перевищує у діаметрі 10-15 м. Археологічний матеріал представлений тільки крем’яними виробами. Хронологію та культурну належність не визначено.
Середній культурний шар – поселення доби пізньої бронзи. Розмір частини поселення, яка ще не знищена Каховським водосховищем, складає 30х120 м. Площа, досліджена розкопками, досягає 1500 кв.м. У північній частині поселення виявлено залишки значного кам’яного будівництва, господарські ями та ями культового призначення. Матеріал численний. Увесь посуд ліпного виробництва. Окрім кераміки, на поселенні виявлено представницькі серії кістяних, бронзових, кам’яних виробів. Фауністичні залишки належать, переважно, великій рогатій худобі, вівцям та коням. Є кістки кіз, свиней, собак, шляхетних оленів та лисиці. Відноситься до сабатинівської культури, вірогідно до її пізньої фази. Датується ХІІІ ст. до н.е.
Верхній культурний шар – скіфське поселення. Виявлений та досліджений розкопками 1989-1990 рр. Розмір його збереженої частини досягає 50-60 м. уздовж берега, перекриває центральну та північну частини поселення сабатинівської культури. Археологічний матеріал складається з амфорних уламків, фрагментів ліпних посудин, бронзових наконечників стріл архаїчних типів. Датується кінцем шостого – п’ятим століттям до н.е. Є рідкісним для Південної України ранньоскіфським житловим об’єктом.
Пам’ятка значною мірою зруйнована підтопленням та абразіонними процесами Каховського водосховища.

САБЛУКІВСЬКЕ ПІЗНЬОСКІФСЬКЕ ГОРОДИЩЕ.

Пам’ятка археології національного значення. Знаходиться за 0,8 км на північний схід від села Саблуківка, на березі Каховського водосховища. Вперше згадується О.П. Чирковим, потім В.М. Ястребовим. Описувалось В.І. Гошкевичем. Обстежувалось розвідками Н.М. Погребової та М.П. Оленковського. Пам’ятка складається з акрополю та передмістя. На поверхні простежено залишки будівельного планування. Наприкінці 19 ст. існували залишки рову. Зараз простежується тільки вал городища. Археологічний матеріал представлений фрагментами глиняного посуду (амфор, сіроглиняних посудин, червонолакових мисок, ліпних горщиків). Основною специфікою пам’ятки є не кам’яне, а глинобитне будівництво жител.
Датується першими століттями нашої ери. Може використовуватись як туристичний об’єкт.

КОНСУЛІВСЬКЕ ПІЗНЬОСКІФСЬКЕ ГОРОДИЩЕ.

Пам’ятка археології національного значення. Знаходиться за 1,1 км на північ від с. Республіканець, на березі Каховського водосховища. Відкрите О.П. Чирковим наприкінці 19 ст. Шурфувалось Н.М. Погребовою. Обстежувалось В.І. Гошкевичем, І.А Антоновою та неоднократно М.П. Оленковським.
Непогано збереглися: вал із залишками кам’яного захисного муру акрополю, зовнішній вал городища. Археологічний матеріал представлений фрагментами амфор та ліпних посудин. Датується у межах 1 ст. до н.е. – 2 ст. н.е.
Досить перспективний об’єкт для кількох напрямків туризму та екскурсійного використання.

ЧЕРВОНОМАЯЦЬКЕ ПІЗНЬОСКІФСЬКЕ ГОРОДИЩЕ.

Пам’ятка археології національного значення. Знаходиться за 0,3 км на північний схід від с. Червоний Маяк, на розі між берегом Каховського водосховища та берегом балки Пропасної. Вперше згадується С.І Мишецьким ще у 18 ст. Пізніше обстежувалось О.П. Чирковим (1860-і рр.), В.І. Гошкевичем (1895 та 1909 рр.), І.О Антоновою (1952 р.), Е.О Симоновичем (1970-ті рр.), М.П. Оленковським (багатократно з 1975 р.). Невеличкі пробні розкопки здійснено у 1987 р. експедицією Інституту археології АН СССР. Отримано різноманітний археологічний матеріал.
Винятково цінний археологічний об’єкт. Надає чудові можливості для активного використання у туристичній галузі.

ЧЕРВОНОМАЯЦЬКИЙ ПІЗНЬОСКІФСЬКИЙ ГРУНТОВИЙ МОГИЛЬНИК.

Пам’ятка археології національного значення. Знаходиться частково в межах села, частково примикає до нього, на відстані до 300-400 м. від городища. Відкритий Е.О. Симоновичем у 1973 р. Напротязі 1970-х – 1980-х років досліджувався експедицією ІА АН СССР. Багатократно обстежувався М.П. Оленковським (з 1976 р.) та Н.О. Гаврилюк (з 1980-х рр.). Розкопками досліджено 44 скіфські могили. Десятки могил знищено радгоспом “Червоний Маяк” у 1975-1976 рр. Ще більшу кількість знищено грабіжниками у 2002 році.
Унікальний археологічний об’єкт. Може складати цікавий додаток до туристичного маршруту по Червономаяцькому городищу.

СТАРОШВЕДСЬКЕ ПІЗНЬОСКІФСЬКЕ ГОРОДИЩЕ.

Пам’ятка археології національного значення. Міститься в межах колишнього села Вербівка, що злилось з селом Зміївка (колись Старошведське), на схилі плато, що примикає до крутого берега Дніпра. Обстежувалось у 18 ст. – С.І. Мишецьким, у 19 ст. – О.П. Чирковим та О. Афанасьєвим-Чужбинським, у 20 ст. – В.І. Гошкевичем, Н.М. Погребовою, І.О. Антоновою, А.О. Щепинським, М.П. Оленковським, В.М. Зубарем. Є залишки високих валів та глибокого рову. Простежується планування будівель на площі акрополю. Розкопки ще не проводились.
Визначна археологічна пам’ятка. Чудовий туристичний об’єкт.

ЛЬВІВСЬКЕ ПІЗНЬОСКІФСЬКЕ ПОСЕЛЕННЯ.

Пам’ятка археології національного значення. Міститься на високому правому березі Дніпра, за 0,2 км на південний захід від села. Відкрите у 1950-ті роки Е.О. Симоновичем (?). Шурфувалось у 1973 р. С.С. Бессоновою та Я.І. Болдіним. Охоронні дослідження здійснено Л.І. Костюком. З 1975 р. обстежувалось М.П. Оленковським. За деякими даними це поселення було городищем. Вже під час відкриття від нього залишилась тільки частина. Значна площа пам’ятки знищена кар’єром. Здобуто досить численний та різноманітний археологічний матеріал.
Придатне для використання у туристичній галузі.

БУРГУНСЬКЕ ПОСЕЛЕННЯ.

Пам’ятка археології національного значення. Міститься за 1,7 км на захід від с. Миколаївка, на розі, утвореному впадінням пересихаючої річки Бургунка в долину Дніпра. Відкрите Е.О. Симоновичем у 1965 р. В 1973-74 рр. проводились розкопки Черняхівською експедицією ІА АН СССР, очолюваною автором відкриття. Виявлено напівземлянкові житла. Матеріал – кераміка черняхівського типу, амфори, залізні вироби, фауністичні залишки.
Пам’ятку віднесено до черняхівської культури. Датується 3-4 ст. н.е.

ФОРТЕЦЯ ТЯГИН.

Пам’ятка археології національного значення. Знаходиться на острові, у впадіння р. Тягинка в Дніпро, за 0,5 км на південний захід від с. Тягинка. Досліджувалась розкопками В.І. Гошкевича в 1914 р. Невеликі розкопки здійснено у 1992 р. С.В. Бахматовим. У 1977 р. повноцінне обстеження острова та його околиць проводилось М.П. Оленковським та М.І. Абікуловою. Постійні обстеження здійснюються з 1978 р. М.П. Оленковським.
Чудовий об’єкт для туристичного використання.

КАМ’ЯНСЬКА ЗАПОРОЗЬКА СІЧ.

Пам’ятка історії національного значення. Залишки знаходяться на розі, при впадінні річки Кам’янка в долину Дніпра, біля с. Республіканець. Залишки Січей є визначними та дуже цікавими свідченнями героїчних сторінок в історії українців. Ця Січ є унікальною історико-археологічною пам’яткою, оскільки вона на початок 21 століття залишилась єдиною, що більш менш збереглася, а також і тому, що тут збереглися усі три її основні складові частини: кіш – до складу якого входили курені, скарбниці, січова площа; передмістя – з виробничими майстернями, житловими будинками, шинками; козацьке кладовище – на якому збереглася могила видатного кошового атамана Костя Гордієнка (з насипаним на ній курганом, що теж є унікальним історичним об’єктом).
Кам’янську Січ засновано в 1709 р. втікачами з Чортомлицької Січі, зруйнованої за наказом Петра I. Проіснувала вона до 1734 р. Наукові дослідження території Кам’нської Січі мають достатньо давню історію, й головне, надали дуже важливу й грунтовну інформацію для реконструкції внутрішньої історико-археологічної та архітектурної структури пам’ятки. Незначні археологічні роботи тут здійснено на межі 19 та 20 століть Д. Яворницьким та В. Гошкевичем. У 1950-1970-х рр. археологічні рятувальні розкопки проведено Б. Копиловим, О. Бодянським та А. Сокульським. Подальші дослідження пов’язано з роботою у 1989-1991 рр. спільної експедиції Інституту археології АН України та історико-культурного заповідника “Хортиця”. Не менш важливою складовою, ніж власне Січ, в комплексі об’єктів пам’ятки є могила Костя Гордієнка – видатної постаті української історії.
За багаторазовими наполегливими зверненнями автора цього видання до Кабміну та Верховної Ради України, у 2003 р. Херсонською обласною інспекцією охорони пам’яток розпочато виконання Постанови Верховної Ради по створенню історико-культурного заповідника “Кам’янська Запорозька Січ”.
У майбутньому ця пам’ятка просто зобов’язана стати туристичною “меккою” Херсонщини.

КУРГАНИ – 288 насипів.

Більш докладно про пам'ятки Бериславського району у книзі:

Оленковський, Микола Петрович. Археологічні пам'ятки Бериславського району Херсонської області: археол. карта : [каталог-довідник] / М. П. Оленковський ; Херсон. обл. редкол. тому "Зводу пам"яток історії та культури України", Херсон. обл. від-ня Конгр. укр. інтелігенції (обл. громад. орган охорони археол. спадщини). - Херсон : Айлант, 2007. - 108 с. : 37 ілюстр.